Хоча відбір ЧС-2018 стартує тільки у вересні, багатьох уболівальників, фахівців, журналістів та й самих футболістів, безсумнівно, цікавить питання – брати участь збірної України в цьому турнірі чи ні? Нині, коли має місце визнана світом незаконної анексія кримської частини України, не кажучи вже про неприкриту підтримці тероризму на Донбасі і розв’язаної проти нашої країни на державному рівні інформаційній війні, важко собі уявити виступ синьо-жовтої команди і веселе проведення часу тисяч наших уболівальників в російських містах .
Простої відповіді на шуканий питання дійсно немає. З одного боку – честь і самоповага нашої країни, яка вже кілька років страждає від агресії РФ. З іншого – доля національної команди на найближчі кілька років, а може і перспективи всього вітчизняного футболу.
Отже, які варіанти дій у ФФУ і збірної України?
Перший: оголосити «футбол поза політикою» і повноцінно брати участь у кваліфікації ЧС-2018, а в разі успіху – їхати в Росію.
Які плюси цього рішення? ФФУ уникає можливих санкцій з боку ФІФА. Збірна України не випадає з нормального змагального циклу, вболівальники не позбавляються можливості підтримати команду в наступному офіційному турнірі.
Мінуси? Думка про те, що збірна України поїде на «свято футболу» в Росію явно не буде популярною в нашій країні. Можна не сумніватися, що величезна частина вболівальників буде закликати ФФУ бойкотувати турнір. Напевно до ФФУ будуть пред’явлені питання і з боку політичних кіл про те, як вона – у разі успіху у відборі – уявляє собі участь національної команди у змаганнях на території країни, яку Верховна Рада визнала агресором по відношенню до України.
Не менш важливий і питання безпеки. Хтось, включаючи ФІФА, вирішиться відправити збірну України – наших гравців, тренерів, а з ними журналістів і туристів – в таку країну-господарку? Де за сфальсифікованими звинуваченнями судять українських патріотів, можуть заарештувати за синьо-жовтий прапор або «екстремістські» пости в соцмережах, а на побутовому рівні панують антиукраїнські настрої.
Або є якісь вагомі підстави вважати, що через два роки обстановка кардинально зміниться? ..
Другий варіант: на якомусь етапі оголосити про вихід зі змагань. Плюси? Уникнемо всіх вищеперелічених мінусів, збережемо самоповагу, можливо, ще й знайдемо футбольних союзників.
Мінуси? Усім нам, включаючи ФФУ, тренерів, футболістів, пресу і вболівальників, доведеться відмовитися від дворічного змагального циклу під егідою ФІФА. До того ж відмова від участі в турнірі після офіційної заявки на нього чреватий санкціями з боку ФІФА.
Вони перераховані в статті 6 регламенту ЧС-2018:
Пункт 2: Любая асоціація, яка знімається зі змагань у період між жеребкуванням і стартом відбіркового турніру, буде оштрафована мінімум на CHF 20000 (швейцарських франків). Будь-яка асоціація, яка знімається зі змагань після старту відбіркового турніру, буде оштрафована мінімум на CHF 40000.
Пункт 3: Любая асоціація, яка знімається зі змагань не пізніше як за 30 днів до старту фінальної стадії, буде оштрафована мінімум на CHF 250 000. Будь-яка асоціація, яка знімається зі змагань менш ніж за 30 днів до старту фінальної стадії або по її ходу, буде оштрафована мінімум на CHF 500000.
Пункт 4. Залежно від обставин відмови дисциплінарний комітет ФІФА може накласти додаткові санкції, включаючи відсторонення відповідної асоціації від подальших турнірів під егідою ФІФА.
Третій варіант: відкласти остаточне рішення на потім, можливо, до кінця відбіркового циклу. Особливих плюсів тут не проглядається: всі – гравці, тренери, футбольна громадськість – будуть у підвішеному стані. У таких умовах неможливо ні досягти максимальної концентрації, ні в достатній мірі мотивувати футболістів і вболівальників.
Є ще четвертий, «компромісний» варіант: брати участь у відборі, але офіційно оголосити, що перед збірною України не стоїть завдання виходу у фінальну частину ЧС-2018, а цей період відводиться на планомірну зміну поколінь і награвання збірної на ЄВРО-2 020 …
Загалом, як вірно помічають журналісти, дане питання потребує широкомасштабному і ретельному обговоренні. Можливо, варто почати суспільну дискусію в рамках одного з традиційних «Футбольних прес-клубів» у штаб-квартирі ФФУ, а потім продовжити на офіційному рівні, аж до Виконкому ФФУ.
Остаточне ж рішення, в ідеалі, повинен прийняти найближчий березневий Конгрес ФФУ. Адже це зачіпає долі і кар’єри наших кращих футболістів і тренерів, а також є предметом фундаментальних взаємин ФФУ з ФІФА і питанням національної самоповаги.
