Ясна річ, лютий ніколи не був місяцем героїчних діянь наших футболістів.
Почуття глибокого задоволення вселяють цієї пори хіба спалаху швидкісних дій, особливо якщо залучаються до круговерть солідні групи гравців. Чим більше подій такого роду, тим міцніше впевненість у високій якості передсезонної підготовки команди.
У грі з «Манчестер Сіті» динамівці закрутили запаморочливу чехарду на половині поля суперника лише одного разу – і скоротили відставання в рахунку. На більше господарів поля поки не вистачає. Свідчити ж про будь-якій якості підготовки підопічних Сергія Реброва до сезону ця обставина не може – для нас дуже високі на сьогоднішній день рівні функціонального стану, і перш за все швидкостей, буквально розпирають гравців цього англійського клубу. Сумувати не варто, прилив сил до нашої команди тільки починається. Тренінг взимку – це підживлення ґрунту, на якій цвісти і цвісти швидкісно-силових якостей організмів. До пори цвітіння залишилися лічені дні …
І не будемо забувати про те, що Сергій Ребров, один з корисних в історії київського «Динамо» футболістів, лише починає пізнавати тонкощі футбольного тренінгу. Його розуміння гри в ножний м’яч, спорту як такого просякнуте теорією і практикою, народженими пристрасним бажанням скрутити шию пихатим з лідерів футболу СРСР. Що виявилося непоганою підмогою для успішної конкуренції на міжнародній футбольній арені.
Нашому футболу як ніколи потрібні лідери яскраві, полум’яно кличуть дерзати. Події розгортаються таким чином, що підгодовувати, облаштовувати масовий футбол стає нікому. Це не чиїсь підступи, а один з наслідків нашої з вами, панове трудящі, беззубість. Стук м’яча, нехай і гумового, колись оживляв навіть руїни найжорстокішої з воєн. Нині ж днем з вогнем не знайти цю гру в дир-дир …
Вперед, київське «Динамо»! Ми молилися на тебе в безбожно з країн. Кому як не тобі повернути футбол в рідне місто. Чим і подати приклад країні.
