За результатами матчів він – найуспішніший тренер в історії збірної України. Перший, кому вдалося пройти з національною командою на великий форум крізь сито стикових ігор.
Втім, саме по собі участь в європейській першості – не такий вже і грандіозний успіх, і всі ми сподіваємося, що у Франції Михайло Фоменко як мінімум не зіпсує свою особисту статистику на посаді наставника збірної.
– Михайло Іванович, очікування першого поєдинку турніру підвищує градус напруги в команді?
– Думаю, про це вам краще запитати у самих хлопців. Зі свого боку можу сказати, що на робочому процесі це точно ніяк не позначається. Все йде своєю чергою. Головне, що всі здорові і тренуються з повною віддачею. Упевнений, що гравці розуміють, де нам доведеться виступати, але при цьому впораються з тим рівнем напруги, про який ви говорите.
– Професор Преображенський з «Собачого серця» не радив читати до обіду радянські газети. Ви стежите за тим, що відбувалося останнім часом у вітчизняних ЗМІ?
– У нас багато роботи, і на це практично не залишається часу. Перед нами стоять інші завдання, і якщо ми будемо відволікатися на аналіз критики, то колись буде займатися справою.
– З вашого боку немає рекомендацій футболістам – по можливості не читати в останні дні деякі «напутні» речі?
– Ні, вони ж дорослі люди. Самі повинні розуміти, на що варто звертати увагу, а на що – ні. У нас до них одне прохання – займатися своєю справою. Незадоволені були, є і будуть завжди. Ми до цього ставимося з розумінням.
– Як ви вважаєте, чи можна з цілого комплексу підготовки виділити якусь одну складову – найважливішу перед таким форумом?
– Ні. Потрібно бути готовими на все сто відсотків у всіх відносинах. Але готовність – це одне, а найважливіше – реалізувати свої можливості. Причому реалізувати їх вже не на сто відсотків, а набагато більше.
– У підготовці вас все влаштувало?
– Все, звичайно, не може влаштувати ніколи, але особливих нарікань не було. Нам були створені чудові умови для того, щоб ми думали тільки про роботу, – проживання, харчування, поля. Навіть погоду відповідну підібрали (посміхається).
– На скільки відсотків команда зараз, за кілька днів до старту на ЄВРО, готова фізично?
– Оцінку нашим станом дадуть самі ігри, але я не думаю, що у нас можуть виникнути якісь функціональні проблеми. На перший план вийде психологія – це ключ, який або дозволяє реалізувати свої можливості, або не дозволяє. Ось його нам і потрібно підібрати. Переконати хлопців, що навіть сто відсотків, як я вже говорив, не вистачить для гідного виступу на такому рівні.
– У минулі часи часто говорили про те, що на подібних турнірах команда виводиться на пік форми ближче до поєдинків плей-офф. Зараз подібні припущення доречні?
– У футболістів є певний рівень готовності, який вони заклали в клубах. Наше завдання – його підтримувати. Ми ж зібралися відразу після закінчення сезону, а не після тривалої паузи. Навесні багато наших виконавців перебували в хорошому ігровому тонусі – виступали в багатьох турнірах.
– Виходить, немає сенсу говорити про те, що першим матчем в групі можна пожертвувати?
– Зрозуміло, про це не може бути й мови. На таких турнірах можна жертвувати здоров’ям, але ніяк не результатом, до якого ми прагнемо в кожній грі.
– Наш перший суперник додаткового представлення не потребує. Ви дивилися трансляцію останнього спарингу з участю збірної Німеччини?
– Ні, в цьому не було необхідності, оскільки у нас достатньо матеріалу для аналізу. За всіма суперникам.
– Але свого представника на гру німців з угорцями ви відправляли?
– Звичайно. За матчами німецької команди у нас стежив Станіслав Кочубинський, який надав всю необхідну інформацію.
– Команда Йоахіма Льова готується поруч з вами. Наші розвідники за нею підглядали?
– Ні, у них там все закрито. Купа охорони – загальна делегація, кажуть, людина 300.
– А наші тренування в Швейцарії теж проходили в закритому режимі?
– Ми намагалися нікого на них не пускати. Але суворої секретності не було – у нас не все закрито (посміхається).
– Німці до останньої гри пропускали в восьми матчах поспіль. Вас це здивувало?
– Ні, адже більшість цих поєдинків носили контрольний характер – різні склади, різні завдання і так далі. У Франції у Бундестіму буде зовсім інша мотивація.
– П’ять останніх турнірів збірна Німеччини розпочинає з перемог, причому здебільшого – переконливих. Вас це не лякає?
– Та чого нам лякатися? Який сенс тоді взагалі брати участь в турнірі? Ми прекрасно усвідомлюємо те, з ким доведеться грати, але знаєте, як кажуть: «Вовків боятися – в ліс не ходити …»
– Рівно половину з останніх 14-ти м’ячів німці пропустили після розіграшу стандартних положень. Ви звернули на це увагу?
– Ми на все звертаємо увагу, але це, вибачте, наша внутрішня кухня. Який сенс розповідати супернику про те, на що ми розраховуємо? Або, навпаки, – чого побоюємося. Наша справа – отримати повну інформацію і довести її до хлопців.
– Але слабкі сторони ви знайшли. Я вас правильно зрозумів?
– У будь-якої команди є слабкі сторони. Інше питання, що у німців їх не дуже багато.
– Чи повною мірою вас влаштувала якість виконання наших стандартів в двох останніх контрольних матчах?
– Можу повторити слова, сказані відразу після гри з Албанією. Щось нас влаштувало, щось – ні. Будемо покращувати всі ігрові компоненти.
– Михайло Іванович, в цьому році збірна України провела чотири спаринги і здобула чотири перемоги. Таким результатом можуть похвалитися тільки французи, тому напрошуються паралелі з Радянським Союзом, збірну якого називали чемпіоном світу по товариських матчах …
– Але ми поки можемо замахнутися тільки на європейський титул (посміхається). Звичайно, контрольні поєдинки не йдуть ні в яке порівняння з офіційними іграми, але ми завжди спрямовуємо хлопців на хороший результат. Тим більше що мова про виступ за головну команду країни.
– Чим точно порадували ваші підопічні в спарингах, так це реалізацією гольових моментів. Чи не станете заперечувати?
– Вам, напевно, видніше, а нам хочеться, щоб було ще краще. Хоча … Головне, щоб не гірше.
– На початку других таймів – і в спарингах, і у відбірковому циклі – збірна України показує найрезультативніший і ефективний футбол. Які ви знаходите слова для футболістів в перерві?
– Так, в общем-то, все як завжди – вносимо певні корективи. Приємно, що хлопці нас розуміють і, виходячи на поле, дістають з себе всі свої найкращі якості.
– Чому так не грати з перших хвилин?
– Ну так. І до останніх … Ми цього теж хочемо.
– Наш козир – агресивна гра на всіх ділянках поля, проте іноді це обертається для нас не найкращим чином. Чим пояснити таку велику кількість порушень і жовтих карток? Навіть в спарингах ми без цього ніяк …
– Я завжди кажу про те, що емоції потрібно направляти в позитивне русло, але не всі футболісти можуть приводити їх в норму. Тому поки як виходить, так і виходить. Будемо прагнути до того, щоб від гри до гри цих речей було менше, оскільки кількість стандартних положень біля наших воріт дійсно нас не влаштовує.
– Знаю, що ви ніколи не поділяєте команду по амплуа, але не можу не запитати, що відбувається з нашими нападниками? В останніх поєдинках, і цифри це підтверджують, вони не дають навіть тієї боротьби, яка вас завжди влаштовувала …
– Ви маєте рацію – питання дійсно є. Хоча ми не повинні забувати, що футболіст, який висувається вперед, відразу прихоплюється двома, а буває, і трьома суперниками. Вести єдиноборства в таких умовах дуже непросто, але такі вимоги – потрібно чіплятися за м’яч, загрожувати воротам.
Не варто забувати і про те, що Роман Зозуля, можливо, ще не до кінця набрав всі необхідні кондиції, оскільки багато пропустив через травму. Втім, в що залишилися до початку турніру дні він, переконаний, набере форму на всі сто відсотків.
– Приємно дивує молодь, яка, виходячи на заміну, діє розкуто і ефективно. Чи згодні?
– Нас це теж не може не радувати. Хлопці не губляться на такому рівні, тому і знаходяться тут.
– Вас не турбує проблема швидкого виходу з оборони в атаку? Здається, нам не завжди вистачає першого пасу від захисників. Немає такого, щоб однією передачею відрізати цілу групу гравців суперника і втекти в контратаку …
– Поки в цьому відношенні у нас дійсно не все виходить, але ми продовжуємо працювати.
– Михайло Іванович, в останніх матчах збірну України з капітанською пов’язкою виводили на поле різні виконавці. Перед початком чемпіонату Європи в команді, бува, не буде виборів капітана?
– Ні, ми з моїми помічниками дотримуємося іншого підходу і самі призначаємо такого футболіста.
– Хто зараз капітан національної збірної країни?
– Анатолій Тимощук.
– А хто виконує функції віце-капітанів?
– Таких вакансій у нас немає. На кожен матч, якщо не грає Тимощук, ми визначаємо капітана, так би мовити, в індивідуальному порядку.
– Чи є ви прихильником тренерської ради в команді, складеного з найдосвідченіших її виконавців?
– Якщо виникає потреба, ми завжди звертаємося до хлопців з проханням взяти участь в обговоренні якогось питання. Але це буває рідко.
– Останнім часом у вас було багато індивідуальних бесід з гравцями?
– Досить. І не тільки індивідуальних.
– Можете сказати, що відчуваєте – команда вас чує і розуміє?
– Я бачу, що хлопці стараються і віддають собі звіт в тому, що їм належить зробити.
– Якими будуть ваші останні напутні слова для команди перед стартом на чемпіонаті Європи?
– Подібні речі ми ніколи не виносимо на суд широкої громадськості. Чи не станемо робити цього і зараз. Нехай це залишиться всередині колективу. Це наша особиста.
– У ніч з суботи на неділю ви пізно заснете?
– Зараз про це складно говорити. Після матчу скажу.
– А взагалі перед такими важливими іграми вам добре спиться?
– І не тільки перед іграми (посміхається). Ми в своєму житті вже багато поспали … Зробимо справа – потім виспимося.
