Всім футбольним людям України зараз важко, прикро. Але, як не банально, життя триває… Сьогодні ми про ЄВРО в наших Телеящиках.
Про трансляторів
Транслятор в Україні один. Група ТРК «Україна»: головний канал і його «футбольні дочки». Така монополія – добре чи погано?
Для трансляторів – однозначно добре. Чому? Обмежуся лише одним аргументом – вони самі пішли на цей крок, значить, вони його прорахували. Наприклад, як оголосив в одному з ефірів Олександр Денисов, частка (Share), тобто відсоток аудиторії, хто дивився ефірне подія, серед всієї аудиторії ТВ під час аналізованого ефірного події, тобто під час трансляції матчу Німеччина – Україна 12 червня, склала 42% всіх телеглядачів країни, майже половину (!). Хоча і тут є питання, про них нижче.
Для глядачів? Швидше погано, ніж добре. Якщо великими мазками, то причин дві: обмежена аудиторія по всій території країни, до того ж на відміну від трансляторів з інших країн показ матчів не дублювався онлайн на інших каналах цієї Медіагрупи, що також не в плюс. Для ясності, є регіони, де приймається «Україна», але не «Футболи». А є регіони, де ситуація зворотна.
По-друге, рівень компетентності та об’єктивності коментаторів і студійних експертів явно нижче, ніж якби показували ще й інші транслятори зі своїм не менш бойовим креативним складом.
Показ
Якщо чемпіонати світу та континенту минулих років показували монстри ТВ з Англії, Італії, навіть США, то нині трансляційне виробництво матчів УЄФА здійснює самостійно. Європейський футбольний союз і є host broadcaster. В УЄФА дуже серйозно ставляться до ТВ.
Раніше ця головна футбольна асоціація на континенті почала самостійно реалізовувати власні комерційні права, зараз вона пішла ще далі – взяла на себе продукування телекартинки Євро, все креативні, продюсерські та технічні питання. І це вірно. У нас мало хто знає, що за виробництво показу змагань подібного масштабу гроші заробляються куди більші, ніж за весь комплекс туристичних заходів, на що налягали організатори Євро-2012. А в УЄФА – в приклад іншим – вміють заробляти самостійно.
Це означає, що в структурі Футбольного союзу Європи з’явилися продюсери-професіонали топ-рівня, які набирають кращих режисерів, операторів та інших фахівців ТВ з різних країн. Звичайно, я впевнений, головну роль тут відіграють французькі креативщики. І зовсім не тому, що галли – господарі Євро. Просто в спортивному трансляційному ТВ сформувалося кілька самостійних стилів показу. Зокрема, коли говорять «французька школа», то фахівці розуміють, що головний упор буде зроблений на великі плани, на обличчя гравців, тренерів, фанів на трибунах, тобто на підвищення «хвилююче» в душах телевболівальників. Саме початок показу кожного матчу – навіть не зі стадіонів, а з під’їзду автобусів з футболістами до арен – вже нагнітає ажіотаж. Значить, це не тільки вдалий творчий хід, але і елемент шоу, це бізнес, що нині є наріжним каменем розвитку професійного спорту.
Репортери
Я не раз писав, що українські футбольні репортери – найсильніша ланка вітчизняного футбольного ТВ. У Франції працюють чотири кореспондентські групи. Дві – Ігоря Бурбаса і Святослава Гринчука – в максимальному контакті зі збірною України, дві – Віктора Соколова та Вадима Караманці – в «вільному польоті».
Бурбас і Гринчук – молоді, але вже досить досвідчені журналісти. Їх репортажі чіткі, інформативні, питання до героям інтерв’ю: футболістам і тренерам – тлумачні, ясні і водночас не нав’язливі.
Добрих слів заслуговують і Соколов з Караманці. Віктор взагалі найкращий, на мій погляд, автор «живих репортажів»: начебто на ходу, на льоту, а метушні немає. Сценарний задум його сюжету, виразно читається, а головне реалізується. Вадим Іванович – окрема пісня. Я знаю кілька футбольних телевізійників високого рівня – фанатів французької культури, французького футболу: Сергій Полховський, Олександр Шмурнов. Вадим Караманец, при всій своїй уявній стриманості, потрапив в «рідну стихію», і, це видно, кайфує від неї. Тим краще його матеріали.
Коментатори
Тут як би дві теми. Сам рівень українських коментаторів і часто задається глядачами питання: чому вони коментують з Києва, а не зі стадіонів у Франції.
Тема №1. Ніяких відкриттів немає. Як був Віктор Вацко лідером коментаторів каналів «Футбол», таким він і залишився. Хотів би відзначити ще й Андрія Столярчука.
Часом знову напружує біднуватим українська літературна мова деяких коментаторів. Один приклад: фраза «Гра дивуватися на одному діханні», – що це, якщо навіть не відвертий русизм, а примітивна калька з російського «Гра ВИГЛЯДАЄ на одному диханні». Подібні ляпи звучали в ефірі не раз.
Хлопці, якщо це ваша професія, то підвищуйте свій рівень, в т.ч. і мовної. Як? Традиційно: більше читайте справжню високу українську літературу: Лесю Українку, Василя Симоненка, Ліну Костенко. Так, в першу чергу, поезію, тому що вона крім усього іншого привчає до чіткої ритміки. А це в вашій справі не останнє зброю.
Тема №2. Чому коментар з Києва, а не з Франції. Зрозуміло чому, з метою економії. Не треба оплачувати коментаторські позиції на стадіонах, готелі, перельоти, відрядження і т.д. Ставлю контрвопрос: робота у мікрофона на стадіоні у Франції різко посилила б якість коментаря? Не впевнений. Звичайно, з коментаторської позиції більше побачиш, ніж по «телекартинки», де ти майже в рівних умовах з рядовим телеглядачем. «Майже», це тому що є безмежне море інтернету з щомиті оновлюються новинами, а нинішній коментатор без підтримки «павутини» за мікрофон і не сяде. «Майже», це ще й тому, що на стадіоні знаходяться репортери твоєї компанії, і якщо в «картинку» не потрапить щось дуже важливе, вони можуть підказати. Коротше, я не поділяю зневіри телеглядачів в соціальних мережах саме з цього питання.
Студія ВФ
Звичайно, «Футболи» підготували та інші щоденні спеціальні студійні проекти до Євро. Але сьогодні тільки про «Великий футболі». Хто сперечається, вести щоденну (щоночі) підсумкову програму – випробування будь здоров. Але Олександр Денисов з товаришами за неї взялися. А «якщо назвався грибом …», далі за текстом приказки.
Традиційно для каналів Медіагрупи «Україна» на великих міжнародних змаганнях до постійних «трьом богатирям» приєднується Євген Левченко. Ну ще й … Про це – окремо.
Чимось здивував «ВФ-Євро» більше, ніж просто ВФ? Ні. Також традиційно Віктор Вацко намагається аналізувати суто футбольні моменти, в спецпроекті йому гідний і толерантний співрозмовник Левченко, традиційно «феєрить» Леоненко. Розбирати його «шедеври» немає сенсу. Все зводиться до давно відомого, а саме:
– Якщо потік «рівня розбору» і вигуків «чесного хлопця» вважати аналізом, то, як не згадати безсмертну рядок з Некрасова: «Цей стогін у нас піснею зветься». Як в’їдливо зауважив мені один відомий в минулому футболіст і тренер, до речі, сам часто працює експертом на «Футбол»: «Ви хочете футбольного аналізу від Віті? Так він проспав заняття з тактики у всіх своїх тренерів: від Газзаєва в московському «Динамо» до Лобановського в київському і до Буряка в короткостроковій «гастролі» Леона в Тулу »;
– Це відверта неповага та хамство по відношенню до інших учасників студії;
– Це не тільки «завдання №1» – з будь-якого приводу «труїти» київське «Динамо» і його футболістів, але і відверта «жаба», злість, заздрість. Питання: від цього «правдоруб» сам виграє або програє? Питання риторичне.
Але на «ВФ. Євро-2016 »сумнівну славу Леоненко затьмарила інша« зірка ».
Апофеоз вульгарності
Хто сперечається, нині для залучення нових сегментів аудиторії в аналітичну програму прийнято вставляти елементи entertainment, тобто развлекухи. Для цього зазвичай привертають шоумена: іноді «ботаніка», частіше – дівчину-»блондинку». Головне – не промахнутися з заходом, що важливіше: заявлена тема або развлекуха?
Я довго не хотів писати про Поліну Логунова. За власною причини. Мені доводилося працювати в декількох проектах, а також не раз спілкуватися в неофіційній обстановці з Богданом Сильвестровичем Ступкою, світла йому пам’ять. Логунова – дружина внука Богдана Сильвестровича – Дмитра. Але нехай мене простять вдова і син великого Актора – Лариса Семенівна і Остап, «робота» в кадрі їх нової родички – за межею добра і зла.
Якщо коротко: абсолютне незнання і відверте небажання знати футбол (хоча б для цього проекту), його дійових осіб. Якщо перефразувати В.С. Висоцького: «Вона все плутає – і ім’я, і назви». Тільки це ставить Поліну в позицію аутсайдера в порівнянні з тими, хто в попередні роки грав подібну роль – з Василиною Фролової, навіть з пам’ятної всім Іриша Блохіна. Порівнювати ж Логунова з Аллою Бублій, Еллою Іванюковіч, Сашком Лободою – означає, ще нижче опустити рівень сьогоднішньої героїні. Упевнений, що зазначені симпатичні жіночі персони українського футбольного ТВ від подібної ролі відмовилися б, хоча б через самоповаги.
Забавно стежити за «ідеями», цвірінькають і що показують Поліною: спочатку підвищена сексуальність з натяками на «танець біля жердини», та з таким ентузіазмом, що мужики в студії опускали очі. Мабуть, дівчинку начальство одернула, і намітилася нова тема – відвертий заклик до панночкам-глядачка: «ловите футболістів-мільйонерів!». Додайте до цього матеріальні «заманухи» – м’ячі, футболки і т.д. – З метою заповнити ресурси каналу-транслятора в соціальних мережах самої низькопробної «зворотним зв’язком»: нерозумно віршиками і іншим настільки ж «гідним» контентом.
Звідси законне питання до творців «ВФ. Євро-2016 »про вже згадане почуття міри: це полуночна аналітична передача про футбол, нехай і з елементами развлекухи, або нічний« чоловічий канал »з ненавмисними футбольними вкрапленнями?
Замість висновків
Зрозуміло, що Поліна Логунова, Віктор Леоненко – не є самостійні гравці на цій «галявині». Крім сумнівних «футбольно-політичних» завдань, були поставлені земні, маркетологічні – максимально окупити величезні витрати інвестора на покупку комерційних прав для показу Євро, на отримання сигналу з Франції, на виробництво власного, аж ніяк не дешевого продукту.
Чи вдається виконати таке завдання? При нашому скорочуються, як шагренева шкіра, рекламному телеринку – навряд чи. Щоб бути об’єктивним, я попросив у відповідних служб ТРК «Україна» інформацію про показники трансляцій і студійних програм, до того ж в розрізі вікового і регіонального портрета телеаудиторії. Колеги обіцяли, але поки не надіслали такі дані.
Що ж, я і без допомоги моніторингу спеціалізованих фірм – ІТК, Nielsen – постараюся об’єктивно розкласти цілі маркетологів ТРК «Україна» і результати виконання цих цілей:
– Залучення веселою Поліни Логунової, та ще з її барвистими тату явно демонструє бажання підтягнути не тільки саму «апетитну» аудиторію (вік 18-54, міста 50 тис. +), Але і – явно молодше. Скажімо коректно, глядачів «пубертатного періоду», чи то пак віку статевого дозрівання та ще в легку западають на всякі матеріальні призи. У поєднанні з Віктором Леоненко, цільова аудиторія розширюється до «перших хлопців на районі»;
– Маркетологи і економісти по визначенню повинні проявляти здоровий цинізм, тобто їх мало повинен піч філософський висновок про «кількість, що переходить в якість». Простіше кажучи, краще два несозревшіх у всіх сенсах підлітка, ніж один, припустимо, Леонід Буряк, або Ігор Бєланов, або Павло Яковенко, або взагалі будь-який серйозний і самостійний глядач.
Це не гра слів і не розвага. Я подзвонив декільком іменитим людям футболу України, вишикувалися його славу. На єдине питання: «Ви дивіться програми вітчизняного транслятора Євро?», Відповідь була, на жаль, однозначний: «Ні, звичайно! Є й інші транслятори, нехай і зарубіжні ».
Ви цього хотіли, панове керівники ТРК? А як же не раз декларована Місія ваших каналів?
