Збірна України потрапила в дуже рівну і непросту групу у відборі на чемпіонат світу-2018 і почне свій шлях матчем з сенсацією Євро-2016 – Ісландією в понеділок, 5 вересня. Вікінги підкорили всіх у Франції своєю грою, самовіддачею і вболівальниками. Україна ж провалила Євро і тепер зобов’язана реабілітуватися. Але тепер уже з новим тренером – володарем “Золото м’яча-2004” Андрієм Шевченком.
Про те, чи гідний легендарний форвард очолювати збірну України, суперечок було чимало. Причому як до призначення, так і після. Зараз сперечатися вже сенсу немає, але все ж. “Обозреватель” спробував визначити основні плюси і мінуси Андрія Шевченка як тренера. Спробуємо передбачити, як його призначення позначиться на грі і результаті збірної України.
Мінуси Шевченко:
відсутність досвіду
Дієго Марадона, Марко Ван Бастен, Христо Стоїчков, Георге Хаджі. Як слово Chto ги obaedinyaet, Cromme Того Chto kazhdиy навколо NFI еto великий гравець? Проте доповнення stanovilisy glavnиmi trenerami їх sbornиh НЕ imeya для plechami nikakogo trenerskogo opиta, Nichego Cromme gromkogo імен. У Підсумків kazhdogo навколо НФІ zhdal недостатності. І саме в еtoy причини mnogie скептично otnosyatsya До брати участь Andreyu Шевченко glavnogo тренер.
І якщо згадати історію футболу, то з великих гравців, які взяли збірну, не маючи ніякого досвіду, успіху домігся лише Франц Беккенбауер (фінал ЧС-86, перемога на ЧС-90). Але на цьому все.
Багато наводять як приклад Гвардіолу і Зідана, мовляв, раз у них вийшло, то чим, власне, наш Шева гірше? Але все ж давайте не порівнювати “Барселону” і “Реал” зі збірною України. Інші говорять про куди більш близькому для нас прикладі – Сергія Реброва, який формально за кількістю досягнень є найкращим тренером “Динамо” з часів Лобановського.
Але стривайте, Ребров до того як стати головним, 5 років пропрацював асистентом в “Динамо”. У Шевченка ж лише три місяці роботи з Фоменко. По суті, вся історія світового футболу свідчить про те, що у Андрія вкрай мало шансів домогтися успіху в збірній. По крайней мере, відразу.
Шалений тиск з боку преси
Більшість журналістів спочатку негативно ставилося до призначення Шевченка. Про відсутність досвіду вже було сказано, але справа не тільки в цьому. Все почалося з того, що в лютому Шевченко несподівано увійшов до тренерського штабу збірної. Причому не просто увійшов, а замінив там Олександра Заварова. З якої причини це сталося – оголошено не було.
Плюс відразу ж заговорили про те, що Шевченко є кумом президента Федерації Футболу України Андрія Павелко. Чи вплинуло це на рішення призначити Шевченка асистентом тренера, а потім і головним тренером збірної? Невідомо. Але йдемо далі. Під час призначення Андрій Шевченко читав свою промову з листочка і відмовився відповідати на запитання журналістів.
Більш того, через деякий час Шевченко таки провів зустріч з журналістами, але лише з вузьким колом “обраних”, чим немало образив тих, хто в це коло не потрапив. Поза всяким сумнівом, при кожній невдачі Шевченко згадають і “кумівство” і “закритий клуб журналістів”. Самі досвідчені обов’язково пригадають і невдалу політичну кар’єру в 2012 році. Чи зможе він витримати цей тиск?
Втім, і плюсів досить. І, цілком можливо, що всі разом вони переважать весь цей негатив.
Плюси Шевченко:
Сильна команда тренерів
Незважаючи на те, що Шевченко не має ніякого досвіду, він узяв собі в помічники дуже досвідчених тренерів. Це Рауль Ріанчо, який останні роки працював в “Динамо” з Сергієм Ребровим, і, на думку дуже багатьох, своїми успіхами київський клуб як мінімум наполовину зобов’язаний саме іспанцеві. Друга людина – це Мауро Тасотті, який добре знайомий з Шевченком по “Мілану”.
Мауро – це легенда “россонері”, в складі якого він грав 17 років, а потім 14 років був асистентом при кожному тренерові. Є думка, що в збірної Рауль буде відповідати за тактику, а Тасотті безпосередньо за тренерський процес.
Завдання ж Андрія – створити в команді відмінний мікроклімат серед гравців (схоже, що завдяки ігровому авторитету і комунікабельності йому це вдається), і зробити так, щоб в тренерському штабі ніхто не тягнув ковдру на себе, а працював на єдину мету.
Віра в молодь
На збори перед Ісландією Шевченко викликав рекордну кількість гравців – 32. Серед них молоді Владлен Юрченко та Едуард Соболь. Радує, що Шевченко таки звернув увагу на Віталія Бульского, якого Фоменко чомусь ігнорував. А головна сенсація – запрошення двох 19-річних форвардів “Дніпра” Баланюк і Довбіка, які на двох зіграли в Прем’єр-Лізі сумарно лише 9 матчів.
Зрозуміло, що з Ісландією їх не буде навіть в запасі (Як стало відомо, Довбіка і Юрченко, поряд з більш досвідченими Риболовлею і Морозюком Шевченко вже відчепив), але для молодих – це мотивація рости і працювати над собою. Тим більше при дефіциті забивних нападників шанс пробитися в збірну є майже у кожного.
Чи не тисне тягар відповідальності за результат
Так, як мінімум половина українських журналістів однозначно будуть критикувати Шевченко. Так, сам він декларує виключно боротьбу за вихід на чемпіонат світу. Але є думка, що навіть в разі невиходу з групи Шевченко залишиться біля керма збірної.
Парадокс? Ні. Будемо справедливі, вийти на чемпіонат світу при нинішньому регламенті НАБАГАТО складніше, ніж на Євро. Безпосередньо проходить лише одна команда, а збірна, яка посіла друге місце, потрапляє в стикові матчі. Це означає, що в разі невдачі в перших турах завжди можна буде змінити орієнтири і заявити, що “Ми б в будь-якому разі не поїхали на чемпіонат світу, так як він проходить в Росії. А тому ми використовували цей цикл для награвання молоді”.
Все це означає, що Шевченко навряд чи буде проявляти такої ж прагматизм і обережність, як Фоменко. І цілком можливо, що вперше за кілька років ми побачимо не тільки те, як збірна України “важко працює на полі”, але і як вона “грає” в футбол.
Без конспектів Лобановського
І наостанок суб’єктивне. Скільки вже тренерів “Динамо” і збірної України в відкриту називали себе “учнями Лобановського”. Буряк, Михайличенко, Дем’яненко. “Конспекти Лобановського” вже стали притчею во язицех. Кожен з цих тренерів намагався стати другим Лобановським, але марно.
Шевченко нічого подібного не заявляв. Це зовсім не означає, що Андрій не поважає легендарного метра. Просто прийшов час йти своїм шляхом, а не озиратися назад. Другим Лобановським йому не стати, а от першим Шевченко – цілком.
Не варто забувати, що Андрій Миколайович пройшов школу не тільки великого тренера київського “Динамо”, але також грав під керівництвом таких зубрів, як Альберто Дзаккероні, Карло Анчелотті і Жозе Моуріньо. Ймовірно, робота з такими фахівцями не повинна пройти даром.
