У двох відбіркових турнірах поспіль збірна України займає у своїй групі третє місце. Але якщо два роки тому такий результат – через місяць, після матчів плей-офф – привів до салютам та орденів, то сьогодні вболівальники рвуть і метають.
Виступ команди Андрія Шевченка називають провальним, хоча насправді воно вийшло практично таким же, як і в попередньому циклі. Змінилося тільки зміст гри, її суть, а в яку сторону, давайте спробуємо розібратися.
НЕДОБРАЛИ ДВА ОЧКИ
Порівнювати суперників по групі, можливо, і некоректно, але в тому, що у кваліфікації до ЧС-2018 вони були набагато сильніше, сумнівів, мабуть, бути не може. Троє з опонентів збірної України минулого літа виступали на Євро-2016, і в цьому була унікальність нашої компанії.
На виході ми набрали на два очки менше, забили на один гол менше, а пропустили… більш ніж у два рази більше. У попередній кваліфікації синьо-жовті виграли всі шість матчів у команд, які фінішували нижче в таблиці, а зараз втратили два очки у виїзному поєдинку з Туреччиною. Але, при всій повазі до Білорусі, Македонії і Люксембургу, жодна з цих команд поки ніяк не може зрівнятися навіть з самим кризовим варіантом турецького колективу.
У поєдинках з двома кращими збірними групи українці що тоді, що зараз набрали всього одне очко. Різниця лише в тому, що в минулому відборі синьо-жовті не забили лідерам жодного м’яча, а в цьому спромоглися на один. Втім, головна відмінність в іншому – команда Михайла Фоменка набагато впевненіше виступала на виїзді, де дозволила вразити свої ворота лише один раз. Оборонна тактика була візитною карткою збірної України, але з приходом Андрія Шевченка вектор гри головної команди країни вирішили змінити, причому радикально.
БОРОТИСЯ НЕМАЄ БІЛЬШЕ СИЛ…
Новий тренерський штаб став приділяти багато уваги контролю м’яча, але на виході ми отримали, по суті, такі ж цифри – володіння зросла на 1%. Не будемо вдаватися в детальні характеристики передач, але їх точність свідчить про те, що контроль вийшов на більш якісний рівень. Звідси і різниця у шлюбі ТТД, хоча їх число збільшилося в першу чергу тому, що в грі збірної України стало менше єдиноборств. З таким академічним підходом сперечалися багато фахівців, відзначаючи давні традиції вітчизняного футболу, але Шевченко кинув виклик сформованим стереотипам. У кількох поєдинках на збірну любо-дорого було дивитися, але цілісної картини не було.
У фізичному плані команда Фоменко виглядала все-таки переважніше. По друге матчах у режимі через два дні на третій синьо-жовті тоді програли тільки один раз (Іспанії), а в нинішньому відборі вони допускали ключові помилки якраз у таких зустрічах, по черзі поступившись Ісландії та Хорватії. Причому поступившись в однаковому стилі. З відмінним змістом і ритмом гри до перерви і повним провалом після нього. Три тайми за три дні ми витримували. Четвертий – ні. Міркувати про причини такого стану речей можна довго, але в будь-якому випадку потрібно пам’ятати, що кількість напружених матчів у чемпіонаті України, як і раніше делегував у збірну переважна більшість футболістів, за два останні роки помітно знизилася. Нерозумно вважати, що за якихось п’ять тренувань тренери збірної могли якимось чином вплинути на готовність своїх підопічних.
СТИХІЯ ПРОТИ РОЗУМУ?
Порівняння атакуючих показників у двох відбіркових циклах показує головну різницю в підході двох збірних до досягнення результату. Як би ми не критикували нинішню команду за тривалу підготовку атак, гострих передач в її грі стало більше. Зате майже в півтора рази знизилося число пасів у штрафну площу, і це пов’язано не тільки з тим, що по ходу всього 2017 року, протягом якого була зіграна левова частка матчів, в українців були суттєві проблеми з нападниками. Просто у Фоменко був стихійний, десь агресивний, де-то швидкий футбол. Не гірше і не краще – просто інший, і все.
У ньому було більше індивідуальних дій, більше розрахунку на майстерність лідерів, але Шевченко це, мабуть, не влаштовувало. Можна скільки завгодно сперечатися про доцільність позиційних атак в ситуації, коли в середині поля відсутні креативні лідери, але наставник ризикнув, і це призвело до того, що в діях команди з’явилося більше осмисленості. Улюблена фраза футбольних теоретиків про те, що кількість рано чи пізно перейде у якість, – не для нинішніх тренерів збірної. У нас стало менше ударів по воротах, але їх точність зросла на 10%.
НЕ ЧИСЛОМ, А ВМІННЯМ
Пропускати, як вже було зазначено, синьо-жовті стали більше. Набагато більше. Швидше за все, це пов’язано із загальним рівнем майстерності суперників, адже по воротах нашої національної команди наносили, по суті, стільки ж ударів, скільки наносять і зараз. Раніше у нас було набагато більше єдиноборств в обороні, ми частіше вступали у відбір м’яча, робили більше перехоплень і підборів, але якість всіх цих дій за два роки зросла. В цьому і є вся суть футболу – помилятися можна рідко, але влучно. Помилка помилку ворожнечу…
МУХИ – ОКРЕМО, КОТЛЕТИ – ОКРЕМО
…Турнір турніру – теж. Як і суперники, яких ми на свій страх і ризик вирішили постригти під одну гребінку. Відділити мух від котлет – головне завдання штабу команди. Зробити висновки, розставити акценти, зрозуміти причини функціональних перепадів колективу і не звертати зі свого шляху. Уміння тримати удар – вищий пілотаж у тренерській справі. Важливо, що сам шлях перспективний. Складний, але аж ніяк не безнадійний.
