Роман Синчук
Провал Базилевича та медалі від Ющенка: Україна грала з Литвою
https://sportarena.com/football/euro2020/proval-bazilevicha-i-medali-ot-ushenka/
https://i.sportarena.com/2019/09/uu.jpg
Спойлер – поки що пишатися особливо нічим.
…
Спойлер – поки що пишатися особливо нічим.
Роман Синчук
Перша серія: відбір на Євро-1996
Це був перший відбірковий цикл в історії збірної України. До цього наша команда грала виключно товариські матчі.
Синьо-жовті тоді потрапили в одну групу з Хорватією, Італією, Словенією, Литвою і Естонією. В Україні жеребкування сприйняли з натхненням і чекали від команди як мінімум виходу в стики. Але вже після першого туру оптимізму значно поменшало.
***
Все почалося зі сварки тодішнього тренера збірної Олега Базилевича і наставника Динамо ” Йожефа Сабо. Перший навіщо придумав десятиденний тренувальний збір перед відбірковими матчами, другий – відмовився відпускати на нього футболістів, мотивуючи це підготовкою до ігор Ліги чемпіонів.
Сабо можна було зрозуміти – який тренер погодиться віддати гравців посеред сезону? До того ж, на носі у нього був принципиальнейший матч зі Спартаком. Але Базилевич нічого розумів не захотів і викреслив із заявки на матч проти Литви всіх динамівців, окрім Сергія Ковальця.
Але і це було ще не все. Колишній компаньйон Лобановського з відомих лише йому причин не викликав в збірну ні Олексія Михайличенка, ні Олега Кузнєцова, хоча до цього обидва проявили патріотизм і навідріз відмовилися від виступів за Росію. Єдиним досвідченим легіонером, який таки доїхав до Києва, був Олег Протасов, який виступав тоді в Японії. Але і він прилетів в останній момент і після довгої дороги ледве переставляв ноги.
Загалом, Базилевич зробив все, щоб перший млинець вийшов грудкою, і так воно й сталося. Збірна не-динамівців, посилена сонним Протасовим, на очах у 25 тисяч вболівальників так і не створила жодного хорошого моменту біля воріт Литви.
Прибалти ж часу не втрачали і забили на Олімпійському двічі. Потужний Валдас Иванаускас, вирізнявся в ті роки в Гамбурзі, спершу забив сам після грубої помилки захисників, а потім віддав гольовий пас на юного Скарбалюса.
Це був нокаут, коштував Базилевичу роботи – вже 21 вересня 1994-го, через два тижні після пам’ятного поразки, він пішов у відставку. У збірній почалася ера «виконуючих обов’язки», яка тривала півроку, після чого команду прийняв Анатолій Коньков.
***
Вже з ним і київськими динамівцями у складі Україна взяла реванш у Литви на її полі – 3:1. Справа була у вересні 1995-го, і в тій грі свій перший гол за збірну провів довгоногий хавбек Андрій Гусін, який в майбутньому стане незамінною фігурою і в збірній, і в “Динамо”. Ще два м’ячі відвантажив литовцям бомбардир Чорноморця Тімерлан Гусейнов.
Протасова в цей раз не було – перший матч з Литвою так і залишився для нього єдиним у кар’єрі за збірну України. Як він потім сам розповідав, у збірній відмовилися від його викликів через дорожнечу квитків з Японії. Для молодого покоління це прозвучить дико, але такі були часи. Грошей справді не вистачало – розграбована країна лежала в руїнах, нею щосили заправляли хлопці у шкіряних куртках, а що залишилися без зарплат бюджетників з кравчучками і картатими сумками роз’їхалися по ближньому зарубіжжю.
Україні було явно не до футболу, тому підсумкове четверте місце у відборі було закономірним і відображала реальний стан справ. Так, вдома ми сенсаційно обіграли Хорватії завдяки генію Юрія Калитвинцева, але на дистанції та Шашкові, і Італія, і навіть Литва були сильнішими.
Україна — Литва — 0:2
- 07.09.1994 року. Київ. Республіканський стадіон. 20 000 глядачів.
- Голи: Иванаускас, 59, Скарбалюс, 61
Україна: Тяпушкин, Скрипник, Сак (Ковалець, 10), Євтушок, Попов, Петров, Похлєбаєв (Нагорняк, 58), Максимов, Фінкель, Протасов, Коновалов
Литва: Стауче, Жюкас, Сукристов, Терешкін, Вайнорас, Вайнейкис (Стонкус, 81), Гудайтіс, Иванаускас, Стумбрис, Шуйка (Жута, 54), Скарбалюс
***
Литва — Україна — 1:3
- 06.09.1995. Вільнюс. Стадіон «Жальгіріс». 6000 глядачів
- Голи: Мацюлявичус, 14 — Гусейнов, 66, 70, Гусін, 83
Литва: Стауче, Жюкас, Сукристов, Терешкін (Прейкшайтис 69), Вайнорас, Суйка, Мацюлявичус, Иванаускас, Стонкус, Скарбалюс (Жвингилас, 78), Шлекис
Україна: Суслов, Лужний, Скрипник, Головко, Жабченко (Похлєбаєв, 66), Горілий, Орбу, Калитвинцев, Беженар, Гусін, Гусейнов (Євтушок, 87)
Друга серія: відбір на Євро-2008
А ось тут нам крупно не повезло. Гірше жеребкування просто бути не могло – ми потрапили в одну групу з чемпіонами світу італійцями і віце-чемпіонами – французами.
Збірну України тоді теж оцінювали високо – як-ніяк, влітку 2006-го ми вперше пробилися в чвертьфінал чемпіонату світу і, начебто, були на підйомі. Але за фактом у команді вже запустився процес зміни поколінь, який затягнеться років на 5-6. Та й Олег Блохін як тренер потихеньку почав видихатися.
Тим не менш, цикл ми почали непогано: Грузію і Фарерські острови з працею, але обіграли. Так, поступилися в гостях Італії, але це було очікувано – чемпіон світу, як-ніяк. Загалом, до домашньої гри з Литвою ми підходили ще з шансами на підсумковий успіх, хоч і без виразного ігрового малюнка.
***
Зустріч повинна була пройти в Одесі, і це був перший офіційний матч збірної, який приймала Південна Пальміра. Додав офіціозу напередодні гри і візит президента Ющенка – він у березні 2007-го раптом вирішив нагородити гравців збірної за виступ на ЧС-2006. Що тут скажеш, оперативність не була коником Віктора Андрійовича на посаді президента. Втім, як і все інше.
Ну а потім була, власне, гра. Литва не показувала абсолютно нічого в нападі і без допомоги Олександра Кучера так нічого і не створила, Україна багато атакувала, але прямолінійно і моментів було обмаль. Але, на щастя, вистачило і цього. Шева свій шанс змарнував, Калініченко – теж, Єзерський потрапив у штангу, а ось Олег Гусєв з другого поверху був точний – 1:0.
Для перемоги цього вистачило, благо Литва була аж надто беззуба. Але загальне враження від гри пригнічувало. Збірної катастрофічно не вистачало думки і рухи в центрі поля, де Михалик і Тимощук змагалися у кількості передач назад. Шевченко вже впевнено йшов на дно в Челсі, Воронін – в Ліверпулі. Все було погано.
***
Не дивно, що далі були лише розчарування. Проліт у Франції (0:2), нічия з Грузією (1:1), домашня поразка від Італії (1:2), а на закуску ще й безідейне фіаско в Глазго від Шотландії (1:3) позбавили Україну навіть теоретичних шансів на вихід на Євро.
Перед матчем з Литвою, який вже нічого не вирішував, Блохін був пригнічений і навіть не намагався цього приховати. Журналісти на прес-конференції нагадали йому про таблиці коефіцієнтів, але тренер похмуро парирував, мовляв, він виводив збірну на ЧС з четвертого кошика. «Доля – сліпа штука. Головне, щоб була команда, і вона могла грати. А якщо її немає, то як грати?» — вже за настроєм тренера було видно, що справи у збірної погані.
Матч у Вільнюсі це довів в повній мірі. На полі у наших проявляв активність тільки Ротань, який разок навіть пальнув у штангу. Місцями включався Воронін, який пару разів пхав хавбекам, вимагаючи передачу на себе. Він дуже хотів відзначити голом народження сина, але не доля – передачі продовжували йти на інертного Шеву.
Литва знову не показувала нічого видатного, але забила двічі – спершу Савенас скористався метушнею біля наших воріт, а потім зірка литовської команди, Томас Данилювичус, створив шедевр в контратаці. Якщо ви не бачили його м’яч, то це терміново виправляйте – воно того варте!
Україна атакувала до самого фінального свистка, але без толку. У діях синьо-жовтих відчувалася якась приреченість, навіть ті прийоми, які безвідмовно працювали два-три роки тому, раптом перестали працювати. Так закінчувалася епоха Блохіна, а ще Володимира Єзерського, Сергія Федорова, Влада Ващука, Андрія Воробея, Олексія Бєліка.
***
Лихоліття в збірній триватиме ще кілька років, на які доведеться каденція Олексія Михайличенка. Як і раніше в Динамо, він прийме команду, яка перебувала на спаді, і понуро попливе за течією прямо до відставки.
Вона трапиться в 2009-м. В тому ж році дебютує в збірній Андрій Ярмоленко, ще через рік – Євген Коноплянка, і з ними розпочнеться довгоочікувана нова ера, в якій збірна України вперше стане менше виносити і більше комбінувати.
Але це буде вже зовсім інша історія.
Україна — Литва — 1:0
- 28.03.2007. Одеса. Центральний стадіон «Чорноморець». 33600 глядачів
- Гол: Гусєв, 47
Україна: Шовковський, Єзерський, Русол, Кучер, Несмачний, Михалик (Шелаєв 69), Тимощук, Гусєв (Воробей 78), Калиниченко (Чигринський 80), Шевченко, Воронін
Литва: Грибаускас, Клімавічюс, Скерла, Жвиргждаускас, Паулаускас, Шемберас, Моринас (Гедгаускас 58), Станкявічюс, Савенас (Колонас, 50), Данілявічюс, Пошкус (Радзинявичус 64)
***
Литва — Україна — 2:0
- 17.11.2007. Каунас. Стадіон ім. С. Дарюс і С. Гіренаса. 3000 глядачів
- Голи: Савенас, 41, Данілявічус, 67
Литва: Грибаускас, Клімавічюс, Скерла, Жвиргждаускас, Паулаускас, Шемберас, Моринас (Гедгаускас 58), Станкявічюс, Савенас (Колонас, 50), Данілявічюс, Пошкус (Радзинявичус 64)
Україна: Шовковський (П’ятов, 43), Єзерський, Чигринський, Ващук, Гай, Тимощук, Шелаєв (Назаренко, 73), Ротань, Гусєв, Воронін (Мілевський, 69), Шевченко
