У команды еще много проблем
” alt=”
Михайличенко – молодец, но Динамо не воскресло. У команды еще много проблем
” width=”100%” />
Кирило Мазур
Михайличенко – молодець, але Динамо не воскресло. У команди ще багато проблем
https://sportarena.com/football/liga-evropy/mihajlichenko-molodets-no-dinamo-ne-voskreslo-u/
https://i.sportarena.com/2019/09/23.jpg
Напередодні матчу біло-синіх ” проти Лугано в Лізі Європи Sport Arena – про перебудову київського клубу.
…
Напередодні матчу біло-синіх ” проти Лугано в Лізі Європи Sport Arena – про перебудову київського клубу.
Кирило Мазур
Динамо виграло чотири останні матчі із загальним рахунком 9:0, хоча перед цим провалювалося раз за разом, в трьох перших матчах після повернення Олексія Михайличенка набравши лише 2 очки.
Що сталося? У чому причина такого різкого перепаду, причому в кращу сторону?
Тренерському штабу Михайличенко потрібно віддати належне, він дійсно провів серйозну роботу над помилками. Так, команда перестала сподіватися виключно на подачі/простріли в штрафну – це було катастрофічне одноманітність, а тому, якщо проти Олімпіка і Десни динамівці виконали по 44 кросу, то в останніх поєдинках ці числа значно знизилися (17 проти Дніпра-1, 19 проти Маріуполя і т. д.).
Натомість на їх місце прийшло більш різноманітне рух м’яча. Інсайди в 4-1-4-1 відтепер не просто заповнюють штрафну площу під крос, а й самі забігають за спину супернику на відкритому м’яч під свій потенційний вихід 1 на 1 з воротарем – їх ривки стали цікавіше і небезпечніше.
Знову здобули свободу дій вінгери Віктор Циганков і Беньямін Вербич: перший активно йде в відтяжку і в центральну зону при розвитку атаки (компенсувати її відсутність на фланзі може найближчий інсайд Денис Гармаш), другий же небезпечно підключається на вістрі в завершальній фазі, звільняючи лівий край фулбеку Віталію Миколенко.
Згадаймо перший гол Динамо “Дніпру” -1: Циганков зіграв, по суті, як «десятка», а Вербич виконав роль центрфорварда. В УПЛ подібні позиційні маневри повинні спрацьовувати проти більшості суперників, клас яких просто не дозволяє їм своєчасно перебудуватися – до того ж, подібна свобода дій набагато краще розкриває потенціал що Циганкова, що Вербича. Особливо це стосується Віктора, який, отримуючи м’яч, здатний на великі звершення.
Перший гол Дніпру-1 примітний ще з-за одного моменту. Пас на Циганкова з глибини виконав Сергій Сидорчук. Мохаммед Кадири, який з незрозумілих причин користувався величезною довірою нового тренерського штабу, травмувався і випав зі складу – його місце єдиного опорника в формації 4-1-4-1 зайняв Сидорчук.
Безумовно, робота Сергія з м’ячем теж розчаровує, через нього не можна будувати позиційний наступ, однак, як би там не було, українець на порядок краще в цьому компоненті, ніж Кадири (і це не комплімент Сидорчуку, просто рівень Мохаммеда з м’ячем настільки низький).
Читайте також: Проблемна зона: Кадири переоцінений, і він ще не підходить для тактики Михайличенко
Виправивши певні недоліки з перших матчів, тренерський штаб Михайличенко також зберіг і корисні напрацювання. Динамо як і раніше активно включає високий пресинг і рясно задіює контрпрессинг – з якістю є проблеми, але сам вектор взято правильний.
Крім того, тренерський штаб Динамо намагається створювати різні плани на гру. Якщо зліва виходить Вербич – значить, варто очікувати його активні вривання на вістрі і повне звільнення бровки для підключень Миколенко. Якщо ж зліва з’являється Карлос Де Піна – значить, вінгер діє виключно по флангу, без зсувів до центральної зони.
Михайличенко також став вдаватися до формації 4-2-3-1 (перший тайм проти Мальме, гра з Ворсклою, перший тайм проти Маріуполя). Правда, це зовсім не робить різницю, оскільки команда, як і раніше націлена на вихід вперед через довгий пас, і одному з центральних хавбеків доводиться регулярно підніматися вгору для гри на підбір.
І тут ми підібралися до того, чому останні успіхи не можна назвати воскресінням команди та її становленням на переможну ходу. Так, динамівці стали більш різноманітно рухати м’яч на завершальній стадії; як і у Хацкевича, у Михайличенка Циганков теж отримав свободу дій і знову поодинці може витягувати матчі, не будучи загнаним у рамки «відкритися на брівці – подати в штрафну площу»; на відкритому м’ячі інсайди забігають за спину для потенційного виходу 1 на 1, заставая зненацька суперників. Але цього явно недостатньо, щоб конкурувати на більш серйозному рівні, ніж друге-третє місце УПЛ і група Ліги Європи.
Вихід в атаку у Динамо все такий же повільний і одноманітний. Команда віддає довгі передачі навіть тоді, коли гравці попереду до цього не готові, а допомога центрбеку Томашу Кадару для першого пасу продовжує чинити людина, яка банально не підходить для цієї ролі (раніше був Кадири, зараз Сидорчук). Природно, варто опоненту включити високий пресинг, як Динамо втрачається і може в будь-яку секунду обрізатися.
Серйозні проблеми є і в обороні. Михайличенко ставить низьку лінію захисту, хоча інші гравці його команди зустрічають суперників вище, з-за чого формуються великі розриви в опорній зоні. Відчувають проблеми динамівці і при перехідній стадії, коли суперник відібрав м’яч і починає свій наступ – в такі секунди йому варто відразу віддавати за спину центрбекам Динамо, адже вони не встигають перебудуватися і не готові закривати простір за своєю спиною.
Останнє, можливо, викликане травмою Микити Бурди і необхідністю задіяти в основі Артема Шабанова, чиї швидкісні дані і тактична виучка не дозволяють ефективно діяти при високій лінії оборони. Молодий Денис Попов вже відновився після травми – пора підключати його до основи.
Так, так, без великої ложки дьогтю ніяк не обійтися. Тренерський штаб Михайличенко заслуговує компліментів, він переглянув свої ідеї і вніс хороші корективи в гру. Але покращувати потрібно ще дуже і дуже багато.
