…
В день матчу кваліфікації Євро-2020 – про найцікавіші моменти попередніх поєдинків української та балканської збірних.
Юрій Мазниченко
Чотири перемоги в чотирьох матчах, жодного пропущеного гола і один з найбільших розгромів в історії збірна України підходить до завершального матчу відбіркового циклу чемпіонату Європи 2020 року проти команди Сербії з гарним настроєм.
Команда Андрія Шевченка вже достроково кваліфікувалася у фінальну доля чемпіонату Європи, зробивши історичний для себе крок на континентальну першість у жовтні в Києві. Синьо-жовті здобули історичну перемогу над збірною Португалії (2:1), забезпечивши собі перше місце в групі B і змусивши діючих чемпіонів Європи до останнього моменту боротися за путівку на Євро-2020.
Читайте також: Від футбольного фаната до військового злочинця: життя і смерть сербського генерала Аркана
Матч збірних Сербії та України, який відбудеться 17 листопада на стадіоні Райко Мітіч в Белграді, стане п’ятим в історії протистоянь національних команд. І першим для української команди у Сербії: до цього моменту збірні з’ясовували між собою відносини в Україні, і на Кіпрі (під час зимового товариського турніру в 2009 році).
Україна завжди перемагала і ніколи не пропускала
2:0, 1:0, 2:0 і, як вишенька на торті — 5:0! Протягом 11 років збірна України незмінно закінчувала гри з сербами зі щитом, будь то товариський або відповідальний офіційний матч. Різниця м’ячів – 10:0 на користь синьо-жовтих, які залишаються для Орлов одним з найбільш незручних суперників в європейському футболі.
Сама скромна перемога української збірної сталася в 2009 році під час товариського міжнародного турніру на Кіпрі. Ранній гол Сергія Назаренка приніс нашій команді мінімальну перемогу з рахунком 1:0.
В Україні ж географія ігор з сербами з успішним результатом налічує вже три міста – Київ, Харків і Львів. На стадіоні Динамо імені Валерія Лобановського і ОСК Металіст балканці поступалися в два м’ячі, а цього літа забита вщерть Арена Львів стала свідком гольової феєрії у виконанні 22-ї команди рейтингу ФІФА, згадавши слова всім відомої композиції групи Чайф.
Україна від матчу до матчу покращувала якість гри
Історія взаємин української та сербської збірних почалася в березні 2008 року після прольоту синьо-жовтих повз європейської першості в Австрії і Швейцарії і призначення на тренерський пост Олексія Михайличенка. Якість гри як в київському товарняку, так і на товариському турнірі рік залишало бажати кращого.
Мінімум осмислених комбінацій, флангові передачі в нікуди, розсип дальніх ударів – фірмовий стиль тієї самої збірної України, яка, добуваючи результат, мучилася, а не грала у футбол. На Динамо допомогли вчасно підставлена нога Андрія Шевченка і вміння Сергія Назаренка бити шалені удари з дистанції.
На Кіпрі, до речі, хавбек “Дніпра” і національної команди теж забив з дальньої відстані, і взагалі він є кращим бомбардиром збірної України в історії зустрічей з сербською командою.
У листопаді 2016 року команда тільки знайомилася з ігровими принципами нового тренерського штабу під керівництвом Андрія Шевченка, а тому сценарій подій на футбольному полі був передбачуваний для армії вболівальників, які звикли радіти якщо не грі, то хоча б рахунком на табло.
Здоровий глузд досі відмовляється розуміти відбувся гол Романа Зозулі у епізоді, коли було легше забити, ніж не забити. Благо, що Євген Шахов опинився поблизу і нагадав партнеру по команді, як треба відправляти м’ячі у ворота, відзначившись дебютним забитим м’ячем за національну команду.
Читайте також: Любиша Тумбакович: легенда Партизану і «жертва» Чорногорії. Хто керуватиме Сербією у матчі проти України
Останнє протистояння України і Сербії у нинішній кваліфікації не просто ощасливила вболівальників найбільшим розгромом при тренерській роботі Андрія Шевченка, але змусило усіх небайдужих переглянути свої погляди щодо вміння збірній грати в радує око сучасний футбол. Синьо-жовті провели один з найбільш якісних з точки зору організації гри матчів за всю 27-річну історію. П’ять забитих м’ячів стали лише логічним аргументом сили цієї команди.
Сербія завжди створювала проблеми Україні, але підводила реалізація
До болю знайома проблема, притаманна більшості українських клубів і ще в недалекому минулому збірної Україні, весь час переслідувала Орлов. В кожному матчі серби незмінно створювали гольові моменти біля наших воріт, тому просто диким здається той факт, що в чотирьох поєдинках їм так жодного разу і не вдалося бодай раз вразити ціль.
У матчах за Михайличенко представники Балкан грали практично на рівних з Синьо-жовтими, а недавні матчі могли скластися інакше, якби суперники реалізували хоч би один з моментів, створених у дебютні хвилини.
Саме в перші 45 хвилин збірна Сербії традиційно запам’ятовувалася злагодженими творчими діями і несла найбільшу загрозу воротах української команди. Від неприємностей рятували рівноцінно як воротарські сейви, так і технічний брак опонентів під час завершення атак.
Читайте також: Шевченко не включив Иванисеню і Шведа в заявку збірної України на матч із Сербією
Цікаво, що в кожному серби матчі випробовували на надійність різних воротарів, але ні В’ячеслава Кернозенка, ні Рустама Худжамова, ні Дениса Бойка, ні Андрія П’ятова засмутити хоча б раз нашим суперникам так і не вдавалося.
Сербська оборона регулярно провалювалася, а особливо – на флангах
Збірна Сербії любить працювати з м’ячем і контролювати гру в центрі поля. Часто для проведення позиційних атак підключаються флангові захисники, які вміють і віддають перевагу працювати на творення. Так було і десять років тому, коли серби грали в 4 захисника, і в червневій грі, коли гості вийшли на поле Арени Львів протистояти українцям у 3 гравця оборони.
Саме львівський матч оголив давні й досі невиліковні проблеми сербської збірної: високий пресинг, підключення крайніх захисників і з’являються розриви між лініями регулярно грали з сербами злий жарт. Для збірної України, яка найбільш небезпечна при грі з флангів – це схоже подарунку.
Флангові включення Андрія Ярмоленка, Віктора Циганкова та Євгена Коноплянки, які успішно користуються вільним простором у своїх зонах, раз-за-разом трансформувалися у взяття воріт.
Збірна Сербії ніколи не була зразком надійності у власних володінь, саме оборона і воротарська позиція – традиційно найбільш проблемні в сербських збірних різних років і формацій.
Сербії тактично складно підлаштуватися під Україну
Збірна Сербії належить до тієї когорти команд, які люблять грати самі і дають це робити суперникам. Саме з цією незмінною ігровий філософією виходили на матчі з синьо-жовтими команди Мирослава Джукича, Радомира Антича, Славолюба Мусліну та Младена Крстаїча – нікому з тренерів так і не вдалося підлаштуватися під стиль гри збірної України, спробувати в першу чергу нейтралізувати сильні сторони нашої команди і лише потім діставати козирі з рукавів.
І справа не в тактичній непідготовленість сербських наставників. Той же Славолюб Муслін на початку нульових провів час на тренерському містку донецького Металурга і не з чуток знайомий з українським футболом.
Просто принцип ведення гри, не відштовхуючись від суперника, закладається в сербських футболістів ще з дитячо-юнацьких років. І слідування традиціям згодом подарувало європейського футболу чимало зіркових індивідуальностей, розкрилися в топових клубах. А ось з успіхами національної збірної справи йдуть набагато скромніше. Далі групових турнірів чемпіонатів світу «команда зірок» нікуди так і не пробивалася.
Гра на Райко Митиче відкриє нову сторінку в українсько-сербських футбольних взаєминах, адже в Белграді нашу збірну буде мотивувати хіба що кращий посів при жеребкуванні. Інша справа – збірна Сербії, яка зіграє в рідних стінах свій головний матч року. І напевно спробує виправити настільки жахливу статистику.
