SPORTARENA.com
…
Напередодні матчу Шахтар – Аталанта Sport Arena згадує дебютну перемогу донеччан над італійським клубом у єврокубках.
SPORTARENA.com
Едуард Кінзерський, спеціально для Sport Arena
Аталанта стане вже восьмим італійським клубом, побували в гостях у “Шахтаря” з єврокубковим візитом – ніяка інша країна не делегувала в Україну стільки своїх команд на матчі з Гірниками.
А з усіх топ-чемпіонатів Європи донецький клуб вперше «спробував на зуб» саме представника Серії А – Ювентус. Причому, свій дебютний домашній матч з італійцями в єврокубках Шахтар також провів у перший місяць зими, майже день у день з майбутнім рандеву з бергамасками – 8 грудня 1976 року.
Та зустріч була відповідь після великої поразки Гірників двома тижнями раніше в Турині (0:3). За цей час донеччани, на відміну від Ювентуса, не мали ігрової практики – чемпіонат СРСР завершився ще 12 листопада, і форму довелося підтримувати одними лише тренуваннями. Причому, не в кращих умовах.
«Ми не поїхали готуватися нікуди на південь, проводили свої тренувальні заняття в Макіївці, на стадіоні Бажановець, по коліно в багнюці», — згадував пізніше екс-капітан «Шахтаря» Михайло Соколовський.
Делегація Юве, яку очолював тодішній президент Старої синьйори (а в минулому – капітан бьянконері і збірної Італії) Джамп’єро Боніперті, прилетіла до Донецька за дві доби до матчу. Італійці оселилися в готелі Шахтар і тренувалися на розташованому по сусідству стадіоні Локомотив.
Читайте також: Непрограш Шахтаря Аталанті може принести клубу мінімум 10 млн євро
Головний тренер туринців Джованні Траппатоні привіз з собою 16 гравців: двох воротарів – Дзоффа і Алессандрелли, та 14 польових (Джентіле, Ширеа, Тарделлі, Кабріні, Куккуреду, Моріні, Спинози, Бенетти, Фурино, Маркетті, Каузио, Бонісенья, Горі, Беттега). До Донецька прибула і значна група підтримки – близько 500 тіффозі, а також 28 представників італійських ЗМІ. При цьому, більшість приїжджих журналістів були не з туринський видань, як можна було очікувати, а з Риму і Мілана.
Імпровізовану ложу преси організували в секторі прямо над входом у підтрибунні приміщення стадіону Шахтар. Туди на час матчу були винесені телефони з міжнародним зв’язком (перш подібне ніколи не практикувалося), щоб італійці мали можливість вести, як зараз прийнято говорити, пряму онлайн трансляцію.
Незважаючи на досить прохолодну і вологу погоду, 40-тисячний стадіон був заповнений вщерть. Що й не дивно, адже в Донецьк вперше приїхала команда дійсно світового рівня. У складі ” Ювентуса було сім гравців збірної Італії, яка буквально за три тижні до цього в чудовому стилі обіграла англійців (2:0) у відбірковому матчі чемпіонату світу.
За спогадами патріарха донецької журналістики Марка Левицького, поєдинок з Донецька транслювався по Центральному телебаченню СРСР (за часів Союзу – «перша кнопка країни): «Природно, і коментувати гру приїхав хтось із москвичів. Забув, хто саме вів репортаж – то Володимир Перетурін, то Георгій Саркисьянц. Але у всякому разі, точно — не Озеров».
Вже на 5-й хвилині зустрічі Гірники розіграли хитромудрий штрафний, який завершився ударом Сафонова з лівої ноги в нижній кут. Дзофф, закритий своїми захисниками, момент удару не бачив і взагалі ніяк на нього не зреагував. Але м’яч влучив в основу стійки, а Васін не встиг на добивання.
Читайте також: Ілічіч не зіграє проти Шахтаря
«Залишилося відчуття, що саме той епізод матчу і став багато в чому кульмінаційним, — розповідав Марк Левицький. — Забий тоді Шахтар цей швидкий гол, на хорошому вольовому настрої, на куражі хлопці цілком могли «дотягнути» ще один м’яч до перерви. І при таких розкладах, думаю, у другому таймі італійці могли і дати слабину».
Але в результаті все закінчилося мінімальною перемогою Гірників. Єдиний гол у матчі був забитий незадовго до перерви, коли по воротах Дзоффа метрів з 25-ти щільно приклався Валерій Шевлюк. Кіпер Юве на удар зреагував, але м’яч по дорозі зачепив плече Старухіна і трохи змінив напрямок.
«Це був зовсім не рикошет в класичному вигляді, — згадував Марк Левицький. – Тим не менш, італійські журналісти, які знали прізвище головного забивали Шахтаря і стежили за ним особливо пильно, відразу після голу закричали в телефонні трубки: «Старухін! Старухін!». Тому в більшості західних джерел автором голу значиться саме Бабуся. У наших ЗМІ м’яч записали на рахунок Шевлюка. І ось це різночитання триває досі. Як вважали самі учасники епізоду? Ну, Старухін ніколи прямо не говорив, що це він забив Ювентусу, але разом з тим і не заперечував, коли згадували, що м’яч торкнувся його. А Валерій Шевлюк, навпаки, дуже ревно ставився до цього, і завжди ображався, коли ставили під сумнів його авторство».
Читайте також: Гасперіні: «Повинні підійти до матчу проти Шахтаря в оптимальному стані»
Цікаво, що тоді проти Шахтаря цілком міг зіграти і нинішній наставник Аталанти Джан П’єро Гасперіні. Його, 18-річного вихованця прімавери Ювентуса, в тому сезоні Трапаттоні як раз почав підпускати до першої команди, але конкурувати за місце в складі з такими зубрами півзахисту, як Ромео Бенетти і Франко Каузио у молодого хавбека не вийшло, і влітку 1977-го хлопець був відправлений набиратися досвіду в серію – спочатку в Реджану, а потім в Палермо.
І ось, через 43 роки колесо історії зробило повний оберт, і Гасперіні все ж перетнувся з Шахтарем в єврокубках.
