SPORTARENA.com
…
Львівський клуб досить потужний, щоб недовго оплакувати догляд білоруського тренера.
SPORTARENA.com
Ярослав Смілянський, Спорт Арена
«Я ставився до Леоніда Станіславовича з великою любов’ю і не лукавив, коли казав, що це висококваліфікований тренер. Він мені як батько. У мене такі почуття лише до двох тренерів — Мирона Маркевича і Леоніда Кучука. Шкода, але обставини дійсно виявились сильнішими. Ми не говоримо Станіславовичу «прощавай», надіюся, що рано чи пізно — а краще рано — доля зведе нас знову», — сказав сьогодні президент клубу, який лідирує в Першій лізі.
Григорій Козловський, в свій час представляв Леоніда Кучука як не просто нову главу в історії клубу, а нову книгу історії «Руху», тепер буде змушений знову шукати нового головного тренера. Кучук досить раптово попросив про звільнення за домовленістю сторін. Планка очікувань піднята дуже високо. Кого саме Козловський покличе в наймогутніший клуб дивізіону — одна з головних інтриг зими в українському футболі.
Тут треба відразу сказати, що Кучук прибув в Рух дуже своєчасно. Клуб встиг вирости з аматорських «штанців», в один сезон подолав друголіговий бар’єр, встиг адаптуватися до вимог Першої ліги. Коротше кажучи, реальний кандидат на підвищення в класі дозрів — як виросли і амбіції особисто його власника, не приховував, що Рух — це не «каліф на годину», а послідовний і багатоетапний футбольний проект.
Читайте також: Президент Руху Козловський – про відставку Кучука: «Обставини виявилися сильнішими взаємної поваги»
Кучук довго як би «придивлявся» — ще задовго до самого призначення було відомо, що він буває на матчах Руху і навіть приймає якесь участь в обговоренні стратегічних питань. Наш сайт повідомив про призначення тренера-легіонера першим і уважно стежив за його роботою.
Рух ніколи не був обділений відомими футболістами — від Алієва і Шацьких ще на аматорському рівні до братів Баранця і ряду колишніх збірників та учасників єврокубків вже в професійну еру. Але, це впевнено говоримо, саме під час роботи Кучука в клуб прибутку найякісніші новачки. Нехай не гучні імена — збирачі медальок і титулів, але цілком боевитые, перспективні і цікаві футболісти навіть з прицілом на Favbet Лігу.
Читайте також: Нестаріючий збірник, захисник-плеймейкер, форвард-центрбек – збірна півріччя Першої ліги
Тому, не подивом, а закономірністю став виступ Руху у весняній частині минулого сезону. За друге півріччя сезону 2018/19 підопічні Кучука набрали 23 очки — тільки один клуб (майбутній чемпіон СК Дніпро-1) виступив успішніше, та й то набрав лише трохи більше. Так що коли влітку 2019 року ми називали Рух в числі головних фаворитів чемпіонату 2019/20, ми нітрохи не лукавили і зовсім не вгадували.
Сама комплектація колективу підказувала його справжнє місце в табелі про ранги.
Сучасний Рух — це клуб особливих амбіцій, як для нижчих ліг. І особливого лоску. Влітку він переїхав з Винник до Львова і провів гучний, незвичайний ребрендинг. Взимку відрядив до Бразилії цілу експедицію, результатом якої стало підписання кількох тамтешніх легіонерів і великий скаутинг «з прицілом на майбутнє». Фактично, нинішній Рух — це могутній колектив з досить «глибоким» складом та номінальною конкуренцією 2-3 гравця на позицію, а місцями і більше.
Але чому номінальною? А ось тут ховається вагоме «але». Справа в тому, що Рух не так багато матчів провів в оптимальному складі. І це — дуже важлива, постійна мішень для критиків Кучука. Мовляв, функціонал гравців підтягнутий не належним чином, багато специфічних травм, свідчать про не найкращій фізичній роботі на зборах. Тому, при номінальній конкуренції, дуже не так часто всі були здорові і в строю.
Читайте також: Перша ліга у дзеркалі цифр: що говорить Wyscout про літньо-осінньому півріччі?
Другий докір білорусу — занадто прагматичний, не самий видовищний футбол. Рух Кучука — це команда, яка грає від оборони. Він будує свою активність на швидкий перехід від оборони до атак, максимально ефективних контратаках і дальніх ударах. Це дуже відрізняється від Руху часів братів Баранця, Алієва або Шацьких. Та команда грала в неспішний комбінаційний футбол, вигідно відрізнялася від суперників у плані володіння м’ячем — але, в той же час, нерідко поступалася просто більш швидким і прямолінійним молодим командам.
Третій докір — самий парадоксальний: Рух Кучука виступає слабкіше можливостей. Мовляв, у нинішній Першій лізі аж ніяк немає СК Дніпро-1 або Колоса, з УПЛ адекватної конкуренції не прибуло, і при всьому при цьому лише перед самою перервою Рух з його потужними можливостями гарантував собі «зимовий чемпіонство». В цю ж колоду — відносно ранній виліт з Кубка України. Виступи там Інгульця або того ж Минаю помітно більш успішні.
Але при цьому Кучук все одно ввійде в невелику поки історію Руху як найефективніший тренер. Немає іншої команди в Першій лізі, яка набрала більше очок в 2019 році. Кучук залишає її лідером чемпіонату.
Так чому ж він іде? Дійсно, самий високооплачуваний тренер ПФЛ не пішов би з такого прогресуючого клубу без вагомої причини. Чутки вже пов’язують Леоніда Кучука з двома напрямками — одні запевняють, що у нього на руках потужний пропозицію з Китаю, інші — що “Динамо” (Брест) і Динамо (Мінськ) невипадково змінили головних тренерів.
І що тепер з Рухом?А нічого. Бойовий склад збережений. Більш того, за чутками, Рух та Інгулець можуть «підірвати» Першу лігу зимовими трансферами. Але, здається, головним придбанням львівського клубу і особисто його президента буде новий головний тренер. З цим постом дуже важливо не помилитися. І ось тут виникають в пам’яті найбільш гучні імена нашого величезного тренерського цеху, і зимову перерву в Першій лізі раптово перестає бути млосним.
Ін-те-рес-але!
