Артур Валерко span>…
Президент Поділля дивується з приводу рішення по Другій лізі.
Євген Бейдерман, фото vsim.ua
У четвер на Оболонь-Арені представники клубів Другої ліги проголосували за зупинку сезону 2019/20 – відповідне рішення підтримали 14 делегатів, проти було 5, 1 утримався. Президент футбольного клубу Поділля (Хмельницький) Євген Бейдерман був одним з небагатьох, хто виступав за продовження сезону Другої ліги на засіданні Ради ліг ПФЛ.
Ми розпитали, чому.
«Що буде з футболістом, якщо він не грає рік?!»
– Євген Станіславович, рахунок 5:14 не на вашу користь…
– Не на користь футболу! Я просто шокований тим, як сьогодні представники окремих клубів відкинули інтереси футболу, а виходили суто зі своїх турнірних розкладів. Гнітюче враження. Ти дивишся – піднімається представник клубу, і ти розумієш, що він скаже, бо знаєш турнірну таблицю. Цим нічого не треба – тим нічого не треба! Чесно, у мене склалося враження, що сама гра нікого не цікавила.
Читайте по темі: Президент ПФЛ Макаров: Враховуючи можливий графік проведення матчів, тестування перед кожним туром – це забагато
Я вам поясню свою позицію. Думаю, ви зрозумієте. Ось у мене є кілька хлопців – «граючих тренерів», хто вже у віці. Решта, в основному, молодь. У мене працює клубна академія, вона готує хлопців. І ось зараз вони вже сім місяців без футболу. А якщо ще більше?!.. Це як взагалі? Хоча є у кого-то розуміння, що футболісти – це професіонали, яким треба відточувати свою майстерність і мати постійну ігрову практику? І що їм тепер робити? Кар’єру закінчувати? У мене більшість гравців – молоді! Ми цим простоєм їх гробимо на самому початку!
По всій Україні завтра відкривають дитячі садочки! А професійних гравців ми боїмося допускати до їх роботи! Смішно було, коли один з колег сказав: «Треба боротися за життя футболістів!». А за життя дітей (!), виходить, не бояться, раз відкривають садочки?!
Тому я виступав не просто від свого імені, а від імені свого трудового колективу, клубу, від імені хлопців. Вони всі вийшли з карантину з ентузіазмом, вони «горіли» бажанням вийти на старт. І тут вони дізнаються, що все, що було в сезоні не має значення. Я не розумію, невже я один на засіданні був спортивно мотивовано?
– Чому ваші колеги пояснюють свої голоси проти завершення сезону?
– Це у них краще запитати. Грошима, напевно. Але у мене дуже багато запитань відразу виникає. Якщо ви набирали колектив, чому готові його кинути? Чув, деякі, як почався карантин, футболістів відправили на біржу праці. Ну як так? Клуб – це багаторічний проект. Ви вкладаєте у футболістів зусилля, працюєте з ними і для їх розвитку. І ви готові так просто це кинути?
Ще одне питання – формат турніру. Люди покричали, за що проголосували, а за що? Де конкретні варіанти, дати, протоколи? Це «базар», а не ділову розмову.
Ще одне мені незрозуміло. Нам сказали, що можна тренуватися і готуватися до відновлення турніру. Але де конкретний медичний протокол? Як мені його прочитати, чому у мене його немає на руках? МОЗ, Федерація, Ліга… Я не знаю, хто це робить і хто зобов’язаний робити. Але в мене його немає. А мені як би треба з людьми працювати.
– Стривайте, але ж, з одного боку, проводилося опитування клубів з варіантами продовження сезону. А, з іншого боку, вже є рекомендації, як виходити на збори, які заходи застосувати, яке тестування провести. Є щось таке, про що ви, як керівник клубу, не знаєте?
– Розумієте, ситуація, звичайно ж, неординарна і нова для футболу. Проблема як би загальна для всіх – але як по-різному її розв’язують в різних країнах. Так, як нам би сказали – потрібні ПЛР-тести, потрібні великі приміщення з дистанціюванням людей і провітрюванням. Це є. Але нам ніхто не сказав, наприклад, а з якою періодичністю робити тести? Це раз перед сезоном? Це кожен тур? Це робиться до кінця чемпіонату або, може бути, вже після кількох турів ситуація покращиться і їх можуть скасувати?
Читайте по темі: Співробітник Вереса заразився коронавірусом
І ось цих питань, насправді, багато. І вирішили їх найпростішим методом – висмикнули вилку з розетки. А могли б розібратися, пошукати шляхи для полегшення долі клубів. Може, для багатьох це було б спасіння в ці непрості часи…
«Садки відкриваються, а чемпіонат з футболу – ні. За дітей менше бояться, ніж за дорослих професіоналів?»
– У яку копієчку влітає утримання команди в карантин? Витрати можна порівняти з чемпіонатом?
– Звичайно. Хоча нам протоколу не надали, ми самі проконсультувалися з лікарями, дізналися у них, що і як робити, і зібрали команду. Провели тестування. Закрили хлопців на базі. Зрозуміло, не встежиш, щоб прямо ось всі-всі сиділи під замком, але це дорослі і відповідальні хлопці, ми забезпечили їх масками і рукавичками, у кожного гравця своя підписана посуд, своя їжа і вода. Плюс міська влада у нас молодці – потурбувалися про це. Та й спалаху великий, на щастя, у нас ковиду немає. Це, звичайно, коштує грошей, але ми забезпечені.
Смішно було дивитися, коли дехто з колег став робити з цього таку біду. Тим більше, коли бачиш, з яких клубів це говорять…
– Наскільки довго клуби зможуть виконувати свої зобов’язання перед футболістами?
– А у мене до вас зустрічне питання: а хто знає, як довго в нас перед футболістами зобов’язання? Я сьогодні підійшов до Гатауллину (президент профспілки футболістів, – прим. Sport Arena), кажу: «Ігор Федорович, у мене у футболістів термін орендного договору закінчується. Що мені робити?» «Не знаю». «У мене термін контракту з футболістами закінчується, карантин враховується або контракт закінчується рівно в строк, як і було підписано?» «Не знаю». Ось про це треба питати, і мене дивує, що керівники інших клубів цих питань не задавали.
Читайте також: УАФ перенесла відновлення сезону в УПЛ на 6 червня
Я знаю, що хто-то вже відправив гравців на біржу. Але якщо я взяв маленьких дітлахів, працював з ними, бачив у них перспективу – я ж не можу їх просто викинути. Поділля вже як сім’я. А за що мені їм платити, якщо вони будуть сидіти до серпня в кращому випадку? Який сенс тренувань, які зараз проходять? Ніякого, правильно?
– Один з прихильників зупинки чемпіонату сказав мені: «Ми могли витратитися на тестування, збори, почати грати – і вже через пару турів закритися на карантин через спалах ковида»…
– Не буду з цим сперечатися, хоча є аргумент – почалося тестування, і, крім одного випадку в ФК Минай, більше позитивних результатів за коронавирусной хвороби не зафіксовано.
Проте, хто сказав, що ось на цьому з ковидом все і більше не буде спалахів? А якщо осіння друга хвиля піде ще більш сильна, так що, нам вже півтора року не грати?!.. А якщо б Бундесліга слідувала цій логіці? А якщо б інші чемпіонати, які вже грають, так розсудили? Тоді професії футболіста вже не стало б. На наших очах люди, для яких постійні тренування та ігри – частина професії, розгубили б свій талант. От уявіть, що буде з руками піаніста, якщо його відправити на будівництво або на картоплю? А що буде з футболістом, який рік не грає в футбол? Ось що мені болить!
У мене до вас ще один зустрічне питання: а хіба у футболі не буває хвороб і травм? Ну як же можна з цим впоратися!
– Але той, хто забив собі ногу, не заражає інших…
– Добре, але якщо людина захворіє на кір, грип, туберкульоз? Дуже багато є ще хвороб, які передаються від людини до людини. Але ми ж не закривали тоді чемпіонат?
– До речі, щось подібне було у вас в Поділлі восени, коли команда пережила переполох через менінгіту… Як вийшли з тієї непростої ситуації?
– Ох, це було жорстко, так! Ми побачили, що таке – протокол. Викликали спеціальну службу – то санітарну, то надзвичайних ситуацій, вже й не пам’ятаю, як саме називається. Вони швидко встановили, де бувають футболісти, де є ризик зараження. Обробили гуртожиток, дві роздягальні. Перевірили футболістів. Охрончука поклали в інфекціонку – все! Так як тури йшли один за одним, один матч нам перенесли – і все! Вже через тиждень ми грали.
Ситуація з коронавірусом – це реальність. Він нікуди не пропаде – ні зараз, ні у вересні, аж до того, поки людство не винайде вакцину або не набере колективний імунітет. Це те, з чим нам треба вчитися жити. Або скласти ласти і попрощатися з футболом.
Для мене, повторюсь, незбагненно – маленькі діти йдуть в садок, а футболістів дорослих залишають без роботи. Ми своїм все роз’яснили, надали санитайзеры, рукавички, маски. Вони – дорослі хлопці, розуміють відповідальність і наслідки. Якщо в цьому плані не бояться за дітей, то навіщо лицемірити щодо дорослих професійних футболістів?
«Домовилися бігти 3 км, я пробіг 2 км і кажу – я виграв!»
– Я боюся одного: якщо ситуація затягнеться, знайомих по чемпіонату України футболістів ми можемо побачити поза полем на зовсім інших професіях. Як захистити їхні права?
– Ось дивіться. Кожен клуб – це «товарыство», «ТОВ», «ЗАТ», це вже зокрема. У будь-якому випадку, це підприємство, яке сплачує зарплату і бонусні виплати за певну роботу, за продукт. Але роботи, продукту, зараз немає! От і складається така складна ситуація.
Я зараз у складній ситуації. Але зроблю все, щоб зберегти мені симпатичний молодий склад. А от як буде з іншими? Скільки клубів вийде з карантину? Ось в чому питання. Найцікавіше, що УЄФА адже рекомендувала продовжити грати, щоб завершити сезон за спортивним принципом…
– Рекомендувати – не значить зобов’язати…
Так, не сперечаюся. Звичайно, хотілося конкретного рішення. Але адже у нас як: коли вигідно – по-футбольному, коли не вигідно – не по-футбольному. Я до цього вже, на жаль, звик, а не хотілося б звикати. Це не ми, клуби, повинні шукати вихід, що буде далі, а нам повинні пропонувати конкретні пропозиції, з яких ми могли б щось вибирати.
А в підсумку зараз скажуть: «Ах, клуби такі-сякі, вирішили злитися і не грати». А хто нам допоміг? Тести нам виділили? Запитали, як клуби будуть виживати? Запитали, чим футболістам займатися весь цей час? Футбол – одна з найскладніших професій. Щоб до неї потрапити, потрібно пройти великі університети і позбавлення. І ось ти витрачаєш сили і здоров’я, потрапляєш у футболісти-професіонали, а тобі кажуть – іди, десь сім місяців перекантуйся… Це як?
– Поки не все вирішено як за підсумками «обрізаного» чемпіонату, так і за наслідками сьогоднішніх голосувань. Ще розглядатиме виконком УАФ і приймати остаточне рішення. Я так зрозумів, з посилом, за який проголосували сьогодні клуби Другої ліги, ви не згодні…
– Так, я не згоден. Я не бачу в цьому головного – змагальності і спортивного принципу. Ось ми з вами домовилися бігти три кілометри. Я пробіг два і кажу – ну все, я виграв, я чемпіон! Звучить абсурдно, правда? А ось у нас саме така ситуація склалася.