Епіцентр першим підвищився в класі в Першій лізі. Не Металіст 1925 із топовим підбором гравців, не Агробізнес, який лідирував майже всю осінь. не хтось із інших скоробагатих конкурентів. Чому так сталося? Розбираємо на Sport Arena
Епіцентр. Фото – facebook.com/fcdunaivtsiepicentr
Ось ми й отримали ім’я першого новачка УПЛ сезону 2025/26. Ним став Епіцентр, який просто зразково проводить нинішній відрізок і не втрачає очок із жовтня впродовж 9 матчів поспіль. Це справедливе досягнення, але чи повірили б ми в нього ще рік тому?
Були б причини не повірити.
Перше причина — це Металіст 1925, клуб із міста-мільйонника зі спонсором — амбітним бізнесом сучасного спрямування. Ще в Скрипника був досить добротний за іменами склад, і від того часу клуб тільки додавав новачків і скидав баласт. Здавалося, ця команда має потенціал стати чемпіоном достроково з відривом, а тим більше, коли призначили ван Леувена – людину з досвідом роботи в кількох країнах, творця симпатичної Зорі кількарічної давнини, де розкрилися в усій красі Русин, Бражко та Герреро. Однак Металіст 1925 залишається нестабільним і невідповідним у своїх результатах рівню інвестицій.
Друга причина — це ціла група добротних конкурентів. Агробізнес із схожою кадровою філософією лідирував 2/3 дистанції в Групі А, проте, “посипавшись” ще на першому етапі, наразі ніяк не може перейти в стабільне русло. ФК Кудрівка підібрала хороший склад і не пропустила жодної вагомої події — краху ПФК Звягель чи кадрової реконструкції Інгульця. Солодаренко тільки додає кадри для Баранова, але десь травми заважають, десь стабільності не вистачає, от вони й десь відстали. СК Полтава — ще одна команда, яка не стала підсилюватися “під завдання” на весняну частину сезону. Відповідно, при всій добротності та класній постановці гри, все ж втратила навесні кілька очок. ЮКСА зі своїми легіонерами і зі сторони важкими для тлумачення рішеннями по головних тренерах теж не змогла закріпитися як конкурент. Буковина розривалася на два фронти й також не відзначалася стабільністю — а за можливостями і номінальним класом мала б бути зараз прямим суперником Епіцентру в медальній боротьбі.
Так і вийшло, що стабільність Епіцентру відіграла свою роль — поки інші клуби втрачали очки та провалювалися, Нагорняк і Надуда вели команду рівно, без зривів. Але — важливе питання: чому саме Епіцентр у підсумку першим досягнув підвищення в класі? Проти цього ж було відразу кілька факторів.
Ще влітку Епіцентр втратив кількох важливих гравців: найперспективніший вінгер Стень перейшов у Металіст 1925, Буковина забрала основних півзахисника (Глущука) та найкращого бомбардира (Стеня). В рідний Металург повернувся Алібеков – висококласний центрхав, який у запорізькому рівні грає на хорошому рівні. Колись один із найбільших талантів Шахтаря Гринь через серію травм покинув Епіцентр і опинився, можна сказати, ніде — а якби був здоровий, звісно, робив би різницю в Першій лізі за своїм талантом.
Придбання в Нагорняка при цьому були максимально точковими, Можливості, як Металіст 1925, викупляти найбільш актуальних гравців із УПЛ або ж купувати легіонерів зі статусом у Епіцентру не було.
Конкуренція в Першій лізі була серйозною і, як ми зазначали вище, були клуби, які мали більше причин розраховувати на той результат, який в підсумку зумів досягти Епіцентр.
Тепер — наступне запитання, на яке ми спробуємо дати відповідь: то чому ж Епіцентр зумів у підсумку досягнути такого чудового результату?
Першою причиною відзначимо все ж провал у конкурентів — все-таки всі карти були в їхніх руках, але вийти із Першої ліги так тріумфально, як це колись змогли Полісся, Верес чи СК Дніпро-1, їм не вдалося. Самі, зрештою, в цьому винні.
А от сам Епіцентр зразково провів селекцію. Ну, хто б подумав, що колишній запасний Інгульця та Чорноморця Білик візьме й видасть настільки рівний і практично бездоганний сезон у воротах Епіцентру? А якби він не заграв так чудово, що б було з командою, в якої в один момент у лазареті перебували аж два досвідчених голкіпери – Жмурко та Чернобай? А хіба без досвідченого Запорожця вдалося б утримати цілісність середньої лінії? Втративши Глущука та Алібекова, через травми не маючи змоги задіювати по кілька гравців на тур, без такого футболіста все могло б завалитися.
Нагорняк і Надуда винятково сильно працювали над своїми гравцями. Кравчук до Епіцентру — це малозабивний не то вінгер, не то форвард, якого не змогли розкрити ні Ворскла, ні Інгулець. В Епіцентрі йому знайшли позицію, змогли адаптувати до гри команди й отримали гідну заміну Гірному — хоча для вітчизняного футболу забивний нападник — це штучний товар і дефіцит. А молодий Бендера, якого повернули в рідне місто після юнацьких команд Шахтаря та Руху?! Здавалося, що Стеня важко замінити. І сам Іван у минулому сезоні більше був у ротації — а в підсумку взяв на себе лідерську роль. Без нього, зважаючи на втрати Стеня та Гриня, а також травматизм Ляшенка, важко було б утримати той футбол, у який грає лідер Першої ліги.
Ну й по-третє, надто багато зібралося гравців із важкими особистими історіями, яким було що доводити в футболі. Приміром, плеймейкер Беженар — це гравець 1991 р.н. Я знав його за Покуттям, бачив, як він грає в Епіцентрі, до якого приєднався ще в часи, коли цей клуб мало знали й він вибивався з низового футболу. Але чим дивилися скаути, які не звертали увагу на півзахисника з таким високим інтелектом? На своєму рівні це Рикун, або ж Грицук, якщо знаходити більш близьку паралель. Він прекрасно розумів, напевно, що на полі йому дещо вдається — але ж до Епіцентру не мав шансу себе проявити. Можна порадіти за ветерана, що він знайшов все ж себе й показав.
Ну, або Запорожець, який не так просто прощався з Інгульцем, втратив шанс пограти в інших клубах, запізніло опинився в Оболоні й там не пробився в основу. Йому було дуже важливо показати себе в Епіцентрі, довести всім, чого він вартий. Про Білика та Кравчука ми вже говорили вище. Ця особиста мотивація, замішана на командних завданнях, відіграла свою роль.
Ну й головне — Епіцентр одна із добротних команд. Не доводилося чути негативних історій про цей клуб. Облаштували собі базу. Обжили стадіони в Дунаївцях, а потім — в Кам’янці-Подільському. Поступово прогресували. Зібрали хороший тренерський штаб і дружній колектив. Молодці!
Тепер же хочеться, щоб потужний спонсор, керівництво зробили все можливе, щоб не сталася трагедія — щоб Епіцентр все-таки підготував свій домашній стадіон і домашні матчі УПЛ грав вдома. Це принципово й особливо важливо!
Може бути, рік тому в стикових матчах відбувся крах якраз тому, що грали не в своєму місті та області. Само собою, половину шарму новачка дивізіону буде втрачено, якщо він приєднається до великої когорти “безхатченків”. Ми не посміємо сказати кривого слова клубам із проблемних регіонів, яких із рідних домівок вигнала війна. Проте клуб із тилової області має старатися грати в рідному місті на домашньому стадіоні, а не поповнювати ряди тих, хто поневіряється. Наш чемпіонат має по максимуму зберігати прив’язку клубу до рідного міста та регіону. Інакше що це — це не традиції футболу, команди рідного краю, а якийсь гастролюючий цирк або театр. Футбол пов’язаний з почуттям гордості за своє місто, область, рідні краї. І треба обов’язково робити все можливе, щоб їх представляти, а не під славу переїжджати деінде. Це не є традицією європейського футболу, франшизи з переїздами притаманні іншим видам спорту та традиціям інших континентів.
Епіцентр — це чудовий колектив, який досягнув успіху в конкурентному середовищі при дуже серйозних суперниках. Будемо сподіватися, що тепер і рівень інвестицій буде встигати за розвитком команди, адже для більш рівних виступів на принципово іншому змагальному рівні потрібне підсилення хоча б п’ятьма, а краще — сімома новачками значно вищого класу та статусу. Буде це — все буде добре. Плюс великий козир — стабільність клубу, хороший штаб і добротний, зіграний колектив. Будемо з інтересом стежити за Епіцентром і на вищому рівні. Для вітчизняного футболу важливо, щоб це й надалі була чудова позитивна історія.
