Історія Еріка тен Гага в Леверкузені виявилася надзвичайно короткою й водночас показовою. Вже на початку вересня фахівець залишився без роботи — вдруге за рік, що підкреслює глибокі проблеми в управлінні клубом. Якщо розставання «Манчестер Юнайтед» із тренером виглядало як взаємне полегшення, то теперішній розрив залишає відчуття спустошення й безсилля. У Леверкузені нідерландця фактично використали як «розхідний матеріал», підставивши під наслідки хаотичної перебудови складу. Проєкт, який будував Хабі Алонсо і який захоплював стилем та прогресом, почав руйнуватися під тиском помилок керівництва. У такій ситуації тренер не виглядав героєм, але на тлі рішень босів здавався найбільш адекватною фігурою. Статтю підготувала редакція komentator.net.
Проєкт Алонсо та ціна успіху
Команда Алонсо була рідкісним прикладом синергії ідеї та виконавців: прогресували всі — від крайніх захисників до центральної осі. Грімальдо і Фрімпонг створювали небезпеку з флангів, Джака керував серединою, а Вірц доріс до статусу топ-активу. На такій основі «Баєр» міг витримати одну-дві втрати, але клуб пішов на масштабну і водночас безглузду перебудову. Продаж Вірца був очікуваним, контракт Та закінчувався, однак на цьому логіка завершилася. Фрімпонга віддали за порівняно скромні 40 млн, Джаку — за 15 млн, попри публічний запит тренера його зберегти. У підсумку команда втратила одразу кількох ключових гравців, а проєкт позбувся своєї ігрової опори.
Основні втрати міжсезоння (частково):
- Вірц — неминучий трансфер головної зірки.
- Та — догравання контракту й відхід.
- Фрімпонг — проданий за близько 40 млн.
- Джака — проданий за 15 млн, всупереч планам тренера.
- Інкап’є та Адлі — мінус стабільність в обороні й глибина в атаці.
Трансфери: ставка на молодь без досвіду
Влітку клуб підписав 11 польових гравців, десятеро з яких молодші 23 років і прийшли з чемпіонатів, далеких від рівня Бундесліги. Це інвестиції в майбутнє, але не відповідь на виклики «тут і зараз», які з’явилися після розпродажу основи. Команда не закрила очевидну діру в центрі поля після відходу Джакі та не знайшла заміну Фрімпонгу праворуч. У результаті тренеру пропонували працювати з талановитою, але «сирою» молоддю без наставників на полі. Такий дисбаланс прирікає на довгу адаптацію і неминучі втрати очок на старті.
Перші тури і тактика: без правого вінгбека не злетіти
Тен Гаг намагався підлаштуватися, використовуючи схему 3–4–2–1, щоб розкрити Грімальдо зліва та зберегти трійку захисників. Але правого вінгбека, здатного повторити обсяг роботи Фрімпонга, просто не було. Будь-яка схема означала компроміси: або атакуємо через Грімальдо, але провалюємо правий фланг, або страхуємо праворуч, але втрачаємо силу зліва. На лаві запасних — лише підлітки з мінімальним досвідом у топ-лігах. Заміни виглядали радше лотереєю, ніж підсиленням. Провальні матчі з «Хоффенгаймом» і «Вердером» підтвердили: без якісних ресурсів навіть тактична гнучкість тренера не рятує.
Чому шансів у тренера не було
Робота у великому клубі — не про кризовий менеджмент за сценарієм «втрачаємо половину складу й шукаємо, як вижити». Навіть «Боруссія» продає максимум 2–3 топів за сезон, готуючи заміну заздалегідь. «Баєр» же розпродав опору і очікував повторення тріумфу Алонсо. Від тренера вимагали швидкого результату, але позбавили інструментів. Тен Гаг умів працювати з молоддю ще в «Аяксі», але навіть талантам потрібні лідери й час. Тут не дали ані першого, ані другого. Тож його звільнення після кількох турів стало наслідком системних помилок клубу, а не особистої слабкості.
Що далі для «Баєра»
Щоб повернути конкурентність, клубу необхідно відновити баланс: запросити двох досвідчених гравців у центр і захист, знайти готового флангового виконавця та чітко визначати пріоритети збереження складу. Молодь має отримувати хвилини поряд із ветеранами, а не ставати «рятівниками» у вересні. Тренеру потрібен зрозумілий KPI на квартал, а не ультиматум «результат за два тижні». Без цих кроків Леверкузен ризикує провести сезон у режимі хаотичного шоу, де винними завжди будуть нові обличчя.
Уроки короткої історії
Сюжет із тен Гагом — приклад того, як швидко можна зруйнувати навіть найсильніший проєкт. Розпродаж кістяка, відсутність замін і завищені очікування стали причиною провалу. Це історія не про «поганого» чи «доброго» тренера, а про корпоративну відповідальність і системність. Якщо баланс віку, ролей і часу витримується, навіть молодий склад може рости. Але без цього провали неминучі. У цій історії тренер не отримав шанс, якого заслуговував, а клуб — сезон, на який сподівався.
Нагадаємо, ми також писали про головні події та підсумки першого тижня Вуельти-2025.
