Європейський велосезон завершився, але пристрасті навколо головних зірок — Ремко Евенепула та Тадея Погачара — лише посилилися. Чемпіонат Європи-2025 став не просто спортивною подією, а справжнім випробуванням сили, витривалості та характеру. Глядачі побачили одразу дві видовищні гонки — індивідуальну та групову, які перетворилися на захопливе протистояння двох титанів сучасного велоспорту. Після напруженого чемпіонату світу всі чекали реваншу, і саме у Франції він стався. Переможці залишилися тими самими, але рівень боротьби та емоції — зовсім інші. Статтю підготувала редакція komentator.net за матеріалами джерела.
Евенепул встановив історичний рекорд
Перед індивідуальною гонкою на 24 кілометри головним питанням було — чи встигне Ремко відновитися після виснажливого чемпіонату світу та перельоту з Африки до Франції. Дехто сумнівався, але бельгієць відповів не словами, а справою — і зробив це блискуче. Він не просто переміг, а буквально знищив усіх суперників, продемонструвавши феноменальний темп. Траса, яка ідеально підходила італійцю Філіппо Ганні, не врятувала навіть його — Евенепул випередив срібного призера на 43 секунди, тоді як решта суперників програли понад хвилину.
Ця перемога стала історичною: Ремко став першим гонщиком, який одночасно володіє титулами олімпійського, світового, європейського та національного чемпіона у роздільній гонці. І це у 25 років! Уже сьогодні його порівнюють із легендарними Тоні Мартіном та Фабіаном Канчелларою, і здається, що це лише початок його ери домінування.
Боротьба за бронзу і нові обличчя
Якщо боротьба за золото закінчилася очікувано, то суперництво за третє місце стало справжнім трилером. Лише 2,05 секунди розділили трьох спортсменів, і сенсаційно бронзу здобув данець Ніклас Ларсен із маловідомої команди BHS–PL Beton Bornholm. Для 28-річного спортсмена це — вершина кар’єри, яка відкрила йому двері у престижні команди: вже після гонки стало відомо, що він підписав контракт із Unibet Tietema Rockets.
Британець Джошуа Тарлінг довгий час тримався третім, але на останньому кілометрі втратив темп через невеликий підйом з ухилом у 5,2% — дрібниця, яка коштувала йому медалі. Швейцарці виступили нижче очікувань: Штефан Кюнг, котрий мав усі шанси на подіум, став лише восьмим, а його співвітчизник Біссеггер — вісімнадцятим. Французи також не змогли реалізувати потенціал: Армірай і Каванья фінішували дев’ятим і тринадцятим відповідно.
Мадс Педерсен, який ретельно готувався до гонки, став лише п’ятнадцятим і вже через кілька днів оголосив про дострокове завершення сезону через хворобу. А відомий нідерландець Ділан ван Барле завершив гонку останнім після падіння. Евенепул же зізнався, що навіть не очікував на настільки вражаючу перемогу, адже ще кілька днів тому відчував себе виснаженим.
Групова гонка: реванш Погачара
Через кілька днів у Франції відбулася групова гонка на 203 кілометри — і вона стала продовженням світового чемпіонату. Сценарій повторився майже повністю: словенець Тадей Погачар атакував за 75 км до фінішу і не дав жодному супернику навіть шансу. Ремко Евенепул знову став другим, програвши лише 31 секунду, але насправді Погачар повністю контролював хід гонки. Його стратегія була простою, але геніальною: рання атака, стабільний темп і холоднокровність на спусках.
Евенепул намагався втриматися за ним, однак на крутому підйомі Сен-Ромен-де-Лерпс остаточно відстав. Далі він опинився у групі переслідувачів разом із Полем Сейксасом, Хуаном Аюсо та Кристіаном Скароні. Деякий час вони працювали злагоджено, проте потім координація зникла — кожен почав думати про власний результат. У підсумку Погачар знову відірвався, а Ремко зміг лише закріпити своє друге місце, не маючи реальної підтримки команди.
Тактичні прорахунки бельгійців
Хоча Евенепул перебуває у блискучій формі, його команда вкотре допустила стратегічну помилку. Замість того щоб відправити сильного гонщика у ранній відрив, бельгійці у середині гонки без потреби підвищили темп у пелотоні, фактично допомігши Погачару сформувати вирішальний розрив. На пізніх етапах це зіграло проти них: Евенепул залишився сам і мусив атакувати без підтримки. Попри все, він довів, що здатен боротися навіть у найскладніших умовах, але цього разу його сил не вистачило, аби зламати словенську стіну.
Нове відкриття сезону: Поль Сейксас
Найгучнішою сенсацією став 19-річний француз Поль Сейксас, який завоював бронзу і привернув увагу всього велосвіту. Його атаки на останніх кілометрах виглядали настільки зріло, що багато експертів уже порівнюють його з майбутніми легендами. Це був його перший чемпіонат Європи серед еліти, і одразу — подіум. Юний француз довів, що нове покоління гонщиків готове змінювати правила гри.
Провали зірок і підсумки
Не обійшлося без розчарувань. Йонас Вінгегор і Жоау Алмейда не дісталися фінішу, що стало несподіванкою для їхніх команд. Маттіас Ск’єлмосе, який вважався лідером Данії, завершив гонку лише сьомим. Усього фінішу дісталися лише 17 спортсменів — доказ того, що організатори створили надто складну трасу. Три важкі старти поспіль — чемпіонат світу, Європи та майбутня «Ломбардія» — стали справжнім випробуванням навіть для топових гонщиків.
Збірна України, попри підсилений склад із Анатолієм Будяком і Кирилом Царенком, виступила блякло. Наші спортсмени не увійшли у відрив дня і не дісталися фінішу. Проте участь у таких гонках — важливий досвід, який може стати основою для майбутніх результатів.
Уже відомо, що наступного року чемпіонат Європи відбудеться в Любляні — на батьківщині Погачара та Рогліча. І саме там, імовірно, ми знову побачимо новий раунд цієї легендарної дуелі. Поки що Погачар виглядає непереможним, але Евенепул, схоже, не збирається здаватися.
Нагадаємо, ми також писали про те, що було цікавого цього футбольного тижня?
