У Серії А знову вирують емоції, і на вершині турнірної таблиці — «Рома». Так, саме та команда, яку ще в серпні багато хто вважав приреченою на середину таблиці. Колектив, що за рік змінив трьох тренерів, раптом почав показувати характер, дисципліну й жагу до перемог. Гасперіні довів, що може працювати не лише з «Аталантою», а й з клубом, де тиск і очікування набагато більші. «Рома» стартувала найкраще за останнє десятиліття, і хоч хтось може нарікати на фарт чи нестачу атакуючої сили — головне, що команда перемагає. Усе інше — потім. Зараз Рим знову живе футболом, трибуни «Олімпіко» співають, як у часи Тотті та Де Россі, і це вже само по собі перемога. Статтю підготувала редакція komentator.net за матеріалами джерела.
Еліта повертається: Семеньо і порятунок для АПЛ
Коли Луїс Діас залишив Англію, багатьом здалося, що Прем’єр-ліга втратила останню справжню зірку на лівому фланзі. Але тоді з’явився Семеньо — і буквально оживив чемпіонат. Його статистика вражає: шість голів і три асисти за сім турів. І при цьому він не просто забиває — він творить. Беручи м’яч на фланзі, проходить півполя й сам завершує атаку, ніби це дрібниця. Тепер його обговорюють у студіях, його ім’я — на шпальтах усіх спортивних видань. Фани «Борнмута» вже мріють про єврокубки, і це не виглядає утопією. Історія Семеньо — доказ, що навіть у світі мільйонних трансферів вирішальним може бути характер, а не ціна.
«Арсенал» — справедливий лідер
Іноді футбол повертає віру у справедливість. Поки інші буксують, «Арсенал» іде стабільно та впевнено. «Ліверпуль» виграє без переконливої гри, «Сіті» втрачає очки з аутсайдерами, «Челсі» помиляється на рівному місці. А команда Артети виглядає цілісно й зріло. Вона лідирує не лише за результатами, а й за очікуваними показниками — має найнадійнішу оборону ліги й не втрачає очки там, де мусить перемагати. Це не везіння, а система. Та сама, яку Артета будував кілька років. І сьогодні вона працює бездоганно.
Аморім: герой усіх заголовків
Рубен Аморім став уособленням футбольної медіа-істерії. Його ім’я щодня миготить у стрічках новин: аналітика, інтерв’ю, прогнози, критика. Здається, навіть у снах він не дає спокою. Але єдиний спосіб змусити всіх трохи стихнути — почати вигравати. І він зробив це: впевнена перемога над «Сандерлендом» — перший крок до тиші й спокою. Можливо, саме з цього почнеться його повернення до стабільності. Футбол часом буває справедливим — працюєш, терпиш, і зрештою отримуєш своє. Аморім уже на цьому шляху.
Енцо Мареска та мистецтво великих матчів
Наставник «Челсі» поступово стає фігурою топ-рівня. Перемога над «Ліверпулем» (2:1), розгром «ПСЖ» (3:0) — це не випадковість, а наслідок продуманих рішень. Мареска ризикує, читає гру, змінює хід матчу замінами. Його ідеї свіжі, а підхід — гнучкий. Він насолоджується великими матчами й часто перемагає у них сильніших суперників. І хоча говорити про нього як про наступника Гвардіоли зарано, відчуття, що він іде саме цим шляхом, уже є. У сучасному футболі такі тренери — рідкість: розумні, сміливі й чесні перед собою.
Ванат і виклик для xG
Футбольна статистика — це добре, але Ванат живе за своїми правилами. Український нападник «Жирони» ігнорує моделі й відсотки. Він не реалізовує «великі шанси», але забиває звідти, звідки не має. Його гол із позиції 0.06 xG — чиста магія. У той час як аналітики рахують ймовірності, Ванат просто б’є — і потрапляє. Можливо, саме таких форвардів не вистачає сучасному футболу: інтуїтивних, сміливих, не обтяжених цифрами.
Ківу — нова версія Слота
Крістіан Ківу тихо, але впевнено робить «Інтер» сильною командою. П’ять перемог поспіль у всіх турнірах — аргумент, який не потребує коментарів. Його футбол простий, але ефективний: дисципліна, структура, темп. Ківу, як і Слот у свій час, відмовився від складних схем і зробив ставку на ясність. Результат — найкраща атака чемпіонату й повернення в топ-4. Простота — найскладніше мистецтво, і румун його опанував.
Дорослі хлопці в Бундеслізі
Матч «Боруссії» проти «Лейпцига» вийшов не видовищним, але в цьому й цінність. Німецький футбол звик до атак, до емоцій, до гри «веселої». Але зараз він дорослішає. Обидві команди діяли розважливо, стримано, прагматично. Менше шоу — більше думки. Це новий рівень, який потрібен лізі, якщо вона хоче конкурувати в Європі. Перемагати — це не завжди грати красиво. І в цьому сезоні Німеччина це нарешті зрозуміла.
Ілюзія боротьби
Ми всі знаємо, що «ПСЖ» зрештою виграє Лігу 1. Але як приємно, що інтрига ще жива. Парижани випереджають переслідувачів лише на одне очко, а одразу три команди — «Марсель», «Ліон» і «Страсбург» — дихають їм у спину. Це створює ілюзію боротьби, дає відчуття, що чемпіонат — живий. Чим довше «ПСЖ» не відірветься від суперників, тим цікавіше нам, уболівальникам.
Моурінью все ще у грі
Жозе Моурінью навряд чи знову тренуватиме грандів, але він досі у футболі — і це добре. Його «Бенфіка» проти «Порту» видала 0:0, яке варте більше, ніж перемога. Моурінью зробив те, що вміє найкраще — зруйнував гру суперника, позбавив його шансів. Його футбол — це дисципліна й холодний розрахунок. І хай його епоха минула, але він усе ще потрібен футболу. Бо такі тренери — як пам’ять про часи, коли шоу створювали не блогери, а справжні майстри лави.
«Севілья» — головний хижак Ла Ліги
В Іспанії новий «хижаκ» — «Севілья». Команда, що не володіє м’ячем, не тисне, але стабільно б’є суперників. Перемога 4:1 над «Барселоною» — це шок навіть для фанатів каталонців. «Севілья» чекає момент і кусає боляче, швидко й без пощади. Минулого туру вона забила наприкінці, вистоявши 90 хвилин у захисті. Такий стиль — рідкість у сучасному футболі, але саме він працює. Команда з Андалусії знову серед найкращих — і, схоже, надовго.
Нагадаємо, ми також писали про те, що Шахтар та Динамо чекає повалення.
