Фінал Євро-2024 нагадав просту істину: переможний удар може зробити не суперзірка, а гравець «Реал Сосьєдада». Мікель Оярсабаль тоді забив вирішальний м’яч, коли всі чекали голів від футболістів «Реала», «Барселони», «Баварії» чи «Манчестер Сіті». У великому футболі так буває часто: одного вечора спалахує не той, хто продає мільйони футболок, а той, кого вважають «тінню». І це не випадковість — у складі кожної топ-збірної є гравці без зіркового статусу, але з колосальною користю для команди. Нижче розглянемо таких футболістів у жовтневих заявках провідних збірних Європи та пояснимо, чому їхня присутність така важлива. Матеріал підготувала редакція komentator.net.
Чому феномен «скромних» гравців — не про випадок, а про систему команди
Зірки визначають стиль гри, але виграють чемпіонати ті, хто вміє працювати командно. Завдання таких гравців — збалансувати ризики, закрити слабкі місця, витягнути суперника з позиції або просто зробити тиху, але потрібну роботу. Їх не запрошують на рекламні кампанії, але саме вони страхують фланги, запускають пресинг, перекривають канали передач і не руйнують структуру гри. У збірних, де часу на тренування небагато, саме «понятні» за роллю гравці швидше адаптуються до вимог тренера. Тому не дивно, що саме «ноунейми» часто опиняються на полі у найвідповідальніші моменти — від плей-оф Євро до вирішальних матчів відбору на ЧС.
Іспанія та Португалія: флангові двигуни та «десятка» без титулів ЛЧ
Іспанія дала шанс Хорхе де Фрутосу з «Райо Вальєкано» — колишньому гравцю «Реала», який так і не дебютував за головну команду мадридців, але у Прімері став одним із найефективніших флангових нападників. Його головна цінність — не стільки забиті м’ячі, скільки робота без м’яча, інтенсивність і дисципліна. Завдяки йому «Райо» піднімався у першу вісімку чемпіонату, а сам Хорхе стабільно показував результативність на рівні «гол+пас».
У Португалії схожа історія з Педру Гонсалвешем із «Спортінга». У системі Рубена Аморіма він став креативним лідером після відходу Дьокереша, але в національній команді його затьмарюють Роналду, Леау, Фелікс і партнери з топ-клубів. Попри відсутність результативних дій за збірну, Гонсалвеш цінний завдяки універсальності — може зіграти як вінгер, так і «десятка», створюючи моменти для партнерів навіть проти насиченої оборони.
Італія та Хорватія: тихі диригенти та «волнорізи» під ігри на один м’яч
Італія зробила ставку на Ханса Ніколуссі, який тільки-но перейшов із «Венеції» до «Фіорентини». Його кар’єра не виглядає блискучою, але збірній потрібні саме такі — технічні, спокійні у володінні м’ячем, здатні під пресингом знайти вільну зону. Ханс не претендує на лаври зірки, проте допомагає команді тримати темп і баланс у центрі поля.
У Хорватії свій «чорнороб» — Крістіан Якіч із «Аугсбурга». Ім’я мало відоме навіть для фанатів Бундесліги, але він здатен витиснути максимум із кожного моменту. Саме проти Чехії (0:0) його гра дозволила зберегти «сухі» ворота, а в матчі з Чорногорією він забив важливий м’яч. При наявності поруч таких імен, як Модрич чи Гвардіол, Якіч виглядає скромно, але саме він додає команді балансу й боротьби.
Німеччина та Франція: ставка на форму й ротацію
У збірній Німеччини нині перебудова воротарської лінії, тому виклик Фінна Дамена з «Аугсбурга» видався несподіваним. Для пересічного вболівальника це ім’я нічого не говорить, але тренери бачать його стабільність: понад 70% відбитих ударів і впевненість при грі ногами, що важливо у побудові атак Німеччини.
У Франції — навпаки, надлишок зірок. І все ж Жан-Філіп Матета з «Крістал Пелас» потрапив до складу. Форвард нестабільний, схильний до травм, але має рідкісний набір якостей — силову гру та гру спиною до воріт. Коли в строю немає Мбаппе чи Тюрама, саме Матета може закрити позицію «дев’ятки» і дати команді варіативність у побудові атаки.
Англія та Нідерланди: досвід і стабільність замість швидкості
Ден Берн — символ «Ньюкасла». Захисник зростом понад два метри грає ліворуч, хоча за антропометрією міг би бути класичним центрбеком. Саутгейт використовує його як страховку: Берн не найшвидший, але майже не помиляється і виграє повітря. У 33 роки він отримав виклик до збірної, і це — нагорода за роки бездоганної праці, а не медійності.
У Нідерландів подібний приклад — Йерді Схаутен із ПСВ. Він не настільки яскравий, як Де Йонг чи Копмейнерс, але забезпечує контроль і стабільність у центрі поля. Схаутен виконує величезний обсяг роботи в обороні, грамотно відкривається під передачу, створює простір для креативних партнерів і є важливою ланкою у вертикальній грі нідерландців.
Бельгія та Данія: руйнівники і «пізні» бомбардири
Бельгієць Шарль Ванхут із «Ніцци» — класичний опорник, який рідко потрапляє у хроніки, але завжди — у статистику фолів. За два сезони у Франції та Бельгії він заробив 27 жовтих карток і забив лише три м’ячі. Але саме така «брудна» робота дає змогу атакувальним зіркам типу Де Брюйне чи Де Кетеларе діяти вільніше.
Данець Андреас Дрейєр, навпаки, зараз на піку результативності в МЛС: 17 голів і 17 асистів за 33 матчі — фантастика, навіть якщо не європейський рівень. У Європі він грав за «Андерлехт» і «Брайтон», але без прориву. Проте у збірній може вийти на заміну та зробити різницю. Дрейєр — доказ того, що талант не завжди потребує топ-клубу, щоб проявитися.
Що їх об’єднує і чому тренери їм довіряють
По-перше, вони стабільні й прогнозовані — тренер точно знає, що отримає на полі. По-друге, вони не грають через статус чи трансферну ціну — якщо не підходять під сценарій, їх замінюють. По-третє, вони не руйнують структуру навіть під тиском: обирають просте рішення замість ефектного, вчасно фолять, коли треба зняти темп. І нарешті, саме вони часто роблять «передгольову» дію — перехоплення, підстраховку, винос, без яких не було б фінального удару. Коли в фіналі забиває Оярсабаль — це не випадковість, а логічний результат системи.
У великих перемог завжди є «маленькі» автори
Футбол пам’ятає імена бомбардирів, але виграють турніри ті, хто виконує чорнову роботу. Іспанія, Португалія, Італія, Хорватія, Німеччина, Франція, Англія, Нідерланди, Бельгія та Данія мають у заявках людей, які не приносять мільйонів від продажу футболок, але приносять результат. Їхні імена не звучать у рекламі, зате вони ставлять ногу під вирішальний м’яч або дають останній пас, який робить історію.
Нагадаємо, ми також писали про те, що Роналду став найкращим бомбардиром в історії кваліфікації.
