Футбол — це не лише гра і емоції, а й величезний бізнес, у якому крутяться мільйони. Там, де великі гроші, завжди знайдуться ті, хто хоче урвати шматок пирога. У світі спорту не бракує дивних трансферів, підроблених паспортів, фіктивних шлюбів і “чорних” кас. Українські клуби та футболісти не раз опинялися в епіцентрі таких історій — іноді як жертви, а іноді як учасники. Ці епізоди показують, яким був закулісний бік футболу у 1990-х та 2000-х роках, коли слава й гроші часто перепліталися з шахрайством. Матеріал підготувала редакція komentator.net.
Афера з Олегом Саленком: трансфер через три країни
У 1992 році іспанський «Логроньєс» орендував нападника київського «Динамо» Олега Саленка. Контракт передбачав можливість викупу гравця за один мільйон доларів. Саленко яскраво виступив, допоміг клубу залишитися в еліті, і кияни вирішили, що його ціна зросла до трьох мільйонів. Іспанці відмовилися, перемовини зупинилися. Тоді агент Піні Захаві вигадав багатоходову схему. Він домовився про фіктивний перехід футболіста до ізраїльського «Маккабі» (Тель-Авів). Клуб придбав Саленка за мільйон, а через три дні продав «Логроньєсу» вже за два. Різницю учасники операції поділили між собою. Сам гравець потім визнавав, що не розумів усіх деталей оборудки. У підсумку всі заробили, крім «Динамо».
Як Віктор Леоненко втікав з Москви
Навесні 1992 року нападник московського «Динамо» Віктор Леоненко просто зник із клубу. Він поїхав до Києва й почав тренування з «Динамо», не маючи на те офіційного дозволу. За такі дії йому загрожувала дискваліфікація, однак київський клуб згодом домовився з москвичами. У ті роки подібні втечі не були дивиною. Гравці часто переходили без документів, а формальності оформлювали вже після. Леоненко згадував, що під приводом ремонту квартири запакував речі в машину й виїхав. На кордоні боявся, що його зупинять, але все обійшлося. Після переїзду форвард провів кілька матчів, забив три м’ячі й усе одно був тимчасово дискваліфікований, проте зарплату отримував, наче грав.
Підроблені паспорти та фіктивні шлюби
У 1990-х роках ліміт на легіонерів змушував футболістів шукати обхідні шляхи. Так з’явився цілий ринок фальшивих документів. Один із найгучніших випадків — історія аргентинця Хуана Себастьяна Верона, який за 15 тисяч євро отримав італійський паспорт. Коли правда спливла, в Італії розгорівся скандал, перевірки торкнулися сотень гравців. Частину дискваліфікували, але Верон отримав виправдувальний вирок. Натомість оборонець Раміз Мамедов, що грав у «Штурмі», потрапив у біду — його затримали в аеропорту з підробленим португальським паспортом, який перебував у розшуку. Контракт розірвали негайно.
Не уникнув скандалу й український воротар Максим Левицький. Кілька місяців він числився у французькому «Сент-Етьєні» як українець, а потім раптом став “грецьким” громадянином. З новими документами він встиг зіграти лише два матчі. Після доносу конкурентів поліція почала перевірку. Гравця арештували, допитували, а потім відпустили під умовний термін і штраф. Левицький зізнавався, що повірив клубу й не здогадувався про аферу. Через скандал його перехід до московського «Спартака» затримався на кілька місяців.
Газзаєв, Щербаков і дивні історії з паспортами
Серед кумедних, але повчальних історій — випадок із Юрієм Газзаєвим, двоюрідним братом відомого тренера Валерія Газзаєва. Його у Франції “омолодили” на дев’ять років і зробили нападником замість півзахисника. Після кількох матчів клуб викрив підробку й розірвав угоду. Ще один приклад — колишній нападник «Шахтаря» Сергій Щербаков, який отримав португальський паспорт через фіктивний шлюб. Свою “дружину” він бачив лише раз — у РАГСі. Це дозволило клубу зекономити місце для легіонера, а самому футболістові уникнути візових процедур. Така практика в ті роки була майже звичною.
Трансфер Андрія Канчельскіса і “коробка з грошима”
У 1991 році англійський «Манчестер Юнайтед» купив у донецького «Шахтаря» Андрія Канчельскіса за 650 тисяч фунтів. За неофіційними даними, в угоді був пункт: у разі перепродажу третину суми отримає український клуб. У 1995-му Канчельскіса купив «Евертон» за рекордні п’ять мільйонів фунтів. Чи дійшли гроші до «Шахтаря» — невідомо. Британська преса згадувала й іншу деталь: нібито агент футболіста подарував тренеру Алексу Фергюссону коробку, всередині якої лежали 40 тисяч фунтів. Сам Фергюссон писав, що одразу передав гроші клубу. Історія залишилася напівлегендою, але показала, наскільки заплутаними були тодішні трансфери.
Чому такі схеми працювали
Причини прості: гроші в футболі зростали швидше, ніж законодавство встигало їх контролювати. Система була слабкою, а міжнародні угоди — складними. Клуби не розуміли юридичних нюансів, а гравці часто підписували все, що пропонував агент. Високі податки і ліміти на легіонерів стимулювали «сірі» схеми. Одні на цьому збагачувалися, інші втрачали кар’єру. Сьогодні такі трюки майже неможливі. Працює система FIFA TMS, об’єднані бази паспортів і автоматичний обмін даними між країнами. Ризики зросли, а репутаційна ціна стала вищою за короткостроковий прибуток.
Нагадаємо, ми також писали про те, що інтрига УПЛ на максимумі.
