Златан Ібрагімович рівно пів гри пробігав з тією особою, з яким він зазвичай дає інтерв’ю – впевненим, злегка гордовитим, але в найпотрібніший момент з пам’ятника знову перетворився на людину.
І врятував шведів.
ТАКИЙ РІЗНИЙ «Стад де Франс»
«Я прийшов, як король, а йду, як легенда», – залишаючи ПСЖ, Ібрагімович був вірний собі. Вигравши у Франції все, що блищало, переписавши безліч рекордів, швед попрощався з уболівальниками парижан перемогою в фіналі Кубка Франції на «Стад де Франс» над «Марселем».
Через місяць легенда повернулася на головний стадіон Франції. На той, де восени 2009 року Анрі, підігравши собі рукою, зрадив спортивні принципи і своє славне ім’я заради однієї з найбільш бляклих команд в історії триколірних. Постраждала тоді жвава Ірландія Джованні Трапаттоні. Нинішня Ірландія вже під керівництва досвідченого Мартіна О’Ніла – команда не менше жвава. Німців інші і не обіграють. Нехай і в відбірковому раунді.
Подібні спогади від «Стад де Франс» її навряд чи лякали. Ірландці, що складаються майже суцільно з гравців АПЛ, не привезли в своєму складі майбутню зірку або просто молодий і дихаючий перспективою склад. Ні, О’Ніл привіз воїнів, за якими як і раніше стоїть зелена стіна, наспівує: «Вам ніколи не перемогти ірландців». Але на відміну від минулих років воїнів натасканих тактично.
І, напевно, не до кінця правильно накладати емоції Ібрагімовича від «Стад де Франс» на всю шведську дружину. Але досить перегляду виконання гімнів перед матчем, щоб остаточно переконатися: після відходу Хенріка Ларссона Швеція на кожному світовому чи європейському форумі постає в одному і тому ж форматі. Златан і ще 10 осіб. Поки інші скандинави трепетно співали гімн, Ібрагімович дивився кудись у далечінь поглядом Чака Норріса. І жоден мускул на його обличчі не здригнувся. Скала. Пам’ятник.
Відособленість Златана в збірній – це не погано, але і не добре. Просто так є. З цим потрібно вчитися жити. І, перш за все, самому Златана.
ТИСК ірландців
З перших хвилин це ключова відмінність суперників стало кидатися в очі. Більш класна і майстерна Швеція загрузла в безглуздих перекатах м’яча, а Ірландія раз по раз і з мінімумом зайвих рухів почала перевіряти Ісакссона на міцність.
Спочатку Хендрік розім’яв воротаря шведів, а потім струсонув поперечину. Потім О’Ши в шаленому підкаті кинувся замикати знижку партнера по команді, але не встиг. Встиг би – бути голу. А ось уже захисник Брейді пробив з-за меж штрафного, але Ісакссону від цього, здається, не легше. Цього разу повз.
А Ібрагімович і збірна Швеції не те, що розчинилися на полі. Зі Златаном подібне взагалі неможливо. Але діяли скандинави занадто пасивно, ніби дивлячись і чекаючи: «А що зараз зробить Ібрагімович?». А Златан з особою, з яким він зазвичай дає інтерв’ю, – злегка гордовитим і самовпевненим – займався не своєю справою.
Опускався мало не до центральних захисників, просячи м’яч. Намагався керувати грою, поки не йшло у Чельстрема. Екс-спартаківець то відверто сповільнював атаку передачами назад, то просто помилявся, що, природно, теж не зраджувало темпу шведам.
Скандинави по кілька хвилин володіли м’ячем, сам Ібрагімович стосувався його кілька разів. Але все далеко, без гостроти. А потім ірландці, перехопивши м’яч, в два-три торкання доводили до удару.
СПРАВЖНЄ ПОВЕРНЕННЯ ЛЕГЕНДИ
Так не могло тривати вічно. Ірландці забили. І це було абсолютно логічно. Чергова миттєва атака зелених по флангу завершилася подачею і чудовим ударом зльоту Хулехена.
І ось тут легенда повернулася по-справжньому. Без грізних поглядів і епатажних відходів на свою половину заради порятунку Вітчизни. Пам’ятник пішов, повернувся той, кому колись дійсно встановлять скульптуру з каменю. Можливо, і ірландці трохи злякалися свого щастя – все-таки останні чотири зустрічі в рамках Євро британці програли. Але ближче до істини, напевно, буде фактор Златана.
Яким би гордим і самозакоханим цей хлопець не був, він розуміє: це його останній шанс домогтися чогось вартого зі збірною. Чи не перемоги, на що шансів майже немає, – так визнання. Що ось був той самий Хенрік Ларссон, але і без нього Ібра, навіть поодинці, щось може в збірній.
Златан пішов на позицію центрфорварда. Шведи почали вантажити, а Ібра почав напружувати. І ірландці просіли. О’Ши вже далекий від себе часів «МЮ», інший центральний захисник Кларк гравцем такого рівня ніколи і не був. Воїни затремтіли.
Ібрагімович прорвався по флангу, прострілив, а Кларк вніс м’яч у ворота. Шведи, у яких попереду матчі з фаворитами групи – італійцями і бельгійцями – врятувалися.
Матч
Ірландія – Швеція – 1:1 (0:0)
Голи: Хулехен 48 (1:0). Кларк 71 (1:1 – автогол).
