Коли між собою зустрічаються такі команди, як «Мілан», «Інтер», «Ювентус» чи «Рома», в їх поєдинках не може бути фаворитів. Яке б місце не займав один із цих колективів, якщо він виходить на поле проти іншого з цього списку, усі турнірні розклади забуваються або відходять на другий план.
Коли, наприклад, «Ювентус» грає проти «Інтера», то «Стара Синьйора» б’єтья за перемогу, передусім, задля емоційного піднесення після внаслідок вікторії, задля того, аби потішити своїх тіфозі. І лише потім заходить мова про турнірну важливість перемоги, про набрані три бали.
Суботня гра «Мілана» та «Роми» вкотре довела вищенаписане.
До початку самого двобою «Мілан», що й зрозуміло, вважався фаворитом. І знову ж таки, фаворитом «на папірці». В останніх поєдинках «россо-нері» дуже впевнено розправлялися зі своїми суперниками. Здавалось, така доля чекає і «Рому», адже в національному чемпіонаті оступались підопічні Массімілліано Аллєгрі дуже давно, ще у жовтні, програвши на своєму полі «Ювентусу».
Після того як на «Сан-Сіро» приїхав молодий та амбіційний Массімілліано Аллєгрі, котрий, хоча й не добився значних успіхів з «Кальярі», встиг себе зарекомендувати в якості непересічної перспективи італійского тренерського цеху. Він почав будувати по-справжньому нову команду. Ця нова команда зараз на шляху свого створення, але вона вже добилась дечого, адже так одразу і не згадаєш, коли «Мілан» востаннє йшов святкувати Новий Рік у ранзі лідера чемпіонського пелотону.
Якщо аналізувати літню трансферну кампанію міланців, то тут придертися буде до чого. Наприклад, «спихання» Хунтелаара та Борррьелло було зовсім не обов’язковим. Після того, як травмувалися Алешадре Пату та Піппо Індзаґі, обидва форварди, які влітку залишили команду, могли б бути дуже корисними. Можна заперечити, сказавши, «хто ж знав?» Але це, даруйте, не виправдання… Перед стартом сезону аллєнаторе повинен прокручувати в голові усілякі варіанти.
Тим не менше, неправильно буде не згадати і про плюси літньої селекції. Тут одразу ж споглядаємо в сторону атаки «Мілана». Три новачки сходу стали гравцями основи. Без них сучасний «Мілан» уявити важко. Звісно, можливо суттєво повпливали і травми ключових виконавців, зокрема, Пату та Індзаґі, але коли ці футболісти провернуться, їм буде надзвичайно важко «відбити» своє місце.
Златан Ібраґімовіч довів, що в Італії саме «його» стиль гри. Тут йому комфортно, і, чесно кажучи, думаю, навряд чи він наважиться на ще один переїзд за межі Апенінського пів-острова. Можливо, лише до Швеції валізи спакує, аби на батьківщині завершити кар’єру. Та й це буде нескоро.
Робінью – людина, яку в деякій мірі уже «списали» з великого футболу. Ні Примера, ні Англійська Прем’єр Ліга не виявилася йому по зубах. Заграти зміг він лише, повернувшись до Бразилї, у «Сантосі». Саме з такими партнерами, як Неймар та Паулу Енріке Ґансо у нього гра йде.
В дечому подібні умови для двадцяти шестирічного футболіста створені й у Мілані. Де, окрім Ібраґімовіча, допомагає Робінью молодий ганець Кевін-Прінс Боатенґ. Ще одне придбання команди, яке дуже швидко стало улюбленцем місцевих тіфозі. І зараз атакувального хавбека сміло можна називати повноправним гравцем основного складу.
Попри те, що основні зміни були внесені у кадровому плані, багато що змінилося й у командній ідеології. Зрозуміло, що в цьому напрямку «Мілану» ще рости і рости, а Аллєгрі працювати й працювати, але багато-чого нового в командну стратегію уже було впроваджено. Молодий тренер тут же поставив на місце деяких задиристих футболістів. Він дав зрозуміти, що місце на полі потрібно буде вигризати. Массімілліано з повагою ставиться до досвідчених старожилів, але надавати їм ігровий час за старі заслуги наміру немає.
Величезним плюсом сьогоднішнього «Мілана» є те, як команда холоднокровно, без зайвої трати сил здобуває перемоги над середняками та аутсайдерами. І робить це стабільно. А стабільність, як відомо, запорука успіху. Чого не вистачає команді у матчах проти таких суперників, як, наприклад, «Рома» чи «Ювентус», сказати важко. Нібито «россо-нері» у тих поєдинках виглядаються дуже непогано, але чогось їм все одно не вистачає. Зараз «відкупитися» від власних вболівальників можна буде в цілому хорошими виступами та першим місцем, але надалі тіфозі вимагатимуть перемог над іншими грандами кальчо. Так що над цим Массімілліано Аллєгрі слід задуматись.
Плацдарм в Мілані для створення по-справжньому потужної команди є. На даний момент можна сказати, що «россо-нері» за свій шанс хапаються. Чи це дійсно буде нова ера в історії славетного клубу? Відповідь ми, скоріш за все, отримаємо уже в найблищий місяць-два, коли в Серії А наступає найважливий період, який зазвичай розставляє хоча б деякі крапки над «і».
* – іт. “Це нова ера?”
Андрій Федченков, Komentator.net
