Відомий у минулому футболіст Сергій Федоров в інтерв’ю сайту “Футбол 24” про свою нову роботу, українські проблеми із захисниками та суперників наших клубів по єврокубках.
Відразу відомими тренерами чи футболістами не стають
– Сергій, не так давно ви приступили до роботи в Дитячо-юнацькій школі “Динамо” імені Валерія Лобановського. Як пройшли перші робочі дні?
– Допомагаю Юрій Петровичу Єськіну із групою 1997 року народження. Працюю тут майже місяць. Є достойні хлопці, талановиті. Але їм ще багато чого потрібно зробити, щоби чогось досягнути у футболі. Ми їм у цьому допоможемо, підказуватимемо. У хлопців зараз багато спокус. Тому вони самі повинні вирішити, чого хочуть досягнути у своєму житті. Можливо, хтось не в ті двері постукав. А хто проявить бажання, буде мати вогонь в очах, той усього доб’ється.
– Сергій, це правда, що колишнім футболістам, які починають тренерську кар’єру, важко “вбити у собі футболіста”, перелаштуватися?
– У ваших словах є доля правди. Але футболіст не відразу стає тренером. Спершу йому потрібно пройти навчання, пройти стажування у досвідчених наставників. На це все потрібно кілька років. Мені не було складно так як ви сказали “вбити у собі футболіста”. Зараз вглиблююся в тренерське ремесло.
– Навчатися тренер повинен заради диплому чи курси реально допомагають вникнути в професію?
– Зрозуміло, практика дуже важлива, але це ж не означає, що вчитися не потрібно. Я пограв при хороших тренерах, багато чого навчився у них. Але все одно повинен далі вчитися, підвищувати свою кваліфікацію. Відразу відомими тренерами чи футболістами не стають. Потрібно працювати, прикласти багато зусиль для того, щоб тебе вважали хорошим фахівцем.
– У вас уже є досвід роботи тренером в кіровоградській “Зірці”?
– Так, там був граючим тренером, хоча на поле так і не вийшов у цій команді. Ось цей мій досвід тренерської роботи в “Зірці”, вважаю, каплею в морі.
В “Динамо” достатньо сильна група
– Що скажете про результати жеребкування для українських клубів в Лізі Європи?
– Думаю, цілком до снаги вийти із групи “Динамо” та “Металісту”. Якщо харків’яни і надалі гратимуть так, як на виїзді із “Сошо”, то у них взагалі проблем не виникне. В “Динамо” теж хороші шанси на вихід із групи. Хоча в одній групі із киянами “Бешикташ” – непогана команда. На сьогоднішній день, вважаю, “Динамо” саме для себе небезпечне.
– Що маєте на увазі?
– Команда нестабільно виступає. Хотілося б також бачити більш результативний та агресивний футбол у виконанні “Динамо”.
– В групі “Динамо”, мабуть, “Маккабі” є найслабшою ланкою, інші три команди сильніші за ізраїльтян?
– Не думаю, що “Маккабі” є найслабшою ланкою. Тим паче, якщо вони вийшли в групу, це вже про багато чого свідчить. Я вважаю, що в “Динамо” достатньо сильна група, в ній кожна команда може вистрелити. Головне, щоби кияни добре проаналізувати суперників та власні попередні ігри. Впевнений, їм під силу посісти перше місце в групі.
– Якщо в “Динамо” група рівна, то в “Металіста” головний конкурент “АЗ”, а “Аустрія” та “Мальме” слабкіші…
– Так, з АЗ для “Металіста” буде найважча гра. Хоча, чим сильніші суперники, тим харків’яни краще грають.
– Хочете сказати, що “Металісту” легше налаштуватися на сильних суперників, а в інших матчах вони недооцінюють опонентів?
– Так, психологічно вони вважають, що якщо суперник слабкий, то вони можуть виходити із опущеними руками, без вогнику в очах.
– Ми ще не загадали групу “Ворскли”. Кого можете виділити із суперників полтавчан?
– Можу виділити тільки “Ворсклу”. Полтавчани вийшли в груповий етап Ліги Європи і це здорово. Вважаю, що команда Миколи Павлова зробили великий крок уперед. У Полтаві зараз підібрався непоганий колектив, для хлопців єврокубкові матчі принесуть колосальний досвід. Можу їм тільки побажати вдалого виступу.
– А для “Шахтаря” жереб групового етапу Ліги чемпіонів був вдалим?
– Жереб не найгірший. У “Шахтаря” дуже хороший підбір футболістів, “гірники” можуть вирішити завдання виходу із групи. Але їм не можна розслаблятися. Якщо донеччани відповідно налаштуюся на своїх достойних суперників, то неодмінно пройдуть далі.
– Як оціните теперішній санкт-петербурзький “Зеніт”?
– “Зеніт” зараз не стабільний, не такий як був раніше. Але це все одно хороша команда із хорошого чемпіонату. Буде цікаво подивитися на протистояння України та Росії на футбольному полі.
Захист є проблемним місцем нашого футболу
– Сергій, лінія захисту якої української команди вам найбільше до вподоби?
– Важко сказати. Усі намагаються грати в атакуючий футбол, а в захисті когось важко виділити. Можу назвати когось окремо, але не усю захисну ланку якоїсь команди.
– Погодитеся, що найбільшою проблемою національної збірної України є саме захист? В останніх матчах пропускаємо на останніх хвилинах…
– Це не тільки проблема збірної України, це ж стосується і наших клубів. Захист є проблемним місцем нашого футболу. А усе починається із дитячого футболу. Діти дивляться на Шевченка, Реброва і усі хочуть стати нападниками. Але ж хтось грає на роялі, а хтось його носить. Усі хочуть бути відомими, забивати голи. Вони не розуміють, що можна красиво відбирати м’ячі і віддавати нападникам. Це потрібна робота на полі. До цього необхідно привчити дітей, привчити до командного футболу, були корисними для команди в захисті.
– А у роки вашого дитинства невже не всі хотіли бути схожими на Марадону, Пеле чи Блохіна?
– Але були і інші кумири – Дем’яненко, Балтача, Кузнєцов. Це живі приклади, на яких я особисто ріс. Від усіх по-трішки я чогось взяв і почав намагатися реалізувати на полі. А сьогодні важко виховувати захисників. Мабуть, варто говорити по колективний захист.
– Тому і купують українські клуби іноземних захисників, оскільки толкових оборонців у нас не багато?
– Чому ж, толкові є. Ніяк не можу зрозуміти, чому дехто вважає, що бразильці є найкращими захисниками. Це нонсенс. А в нас є талановиті захисники, їх просто потрібно шукати.
– А як ви ставитеся до натуралізації футболістів?
– Двояко. Не можу сказати, що негативно до цього ставлюся. Якщо людина грає добре, має паспорт громадянина України, чому б його не запросити в збірну. Головне, аби натуралізований футболіст приносив реальну користь нашій команді. Але з іншої сторони, хотілося б, щоби у збірну залучали якомога більше наших хлопців, вихованців наших клубів, українських футболістів, які грають за кордоном.
– Не так багато українців зараз грає у Європі. В топ-клубі Європи виступає лише Анатолій Тимощук. Чому на наших футболістів не має попиту за кордон?
– А ви подивіться на “Шахтар”, “Дніпро”, “Динамо”. На провідних ролях там, в більшості, усі легіонери. У нас не багато українців, які є на провідних ролях у своїх клубах. Тому ніким і не цікавляться, хіба на рівні чуток. Принаймні, я не чув, аби хороший клуб цікавився конкретним українським гравцем.
