Джанп’єро Комбі
Клубна кар’єра: 1921-1934
Кар’єра в національній збірній: 1924-1934, 47 матчів
Досягнення: чемпіон Італії(1926, 1931, 1932, 1933, 1934), чемпіон світу (1934) бронзовий призер Олімпіади (1928), 16-й воротар 20 століття за версією МФФІІС
Джанп’єро Комбі всю свою кар’єру провів у туринському «Ювентусі». Однак свою головну нагороду завоював не зі «Старою Синьйорою», а зі збірною Італії.
Основним голкіпером збірної Італії на чемпіонаті світу 1934 року повинен був стати Карло Черезоли з «Інтера», проте напередодні турніру на тренуванні зламав руку. Тренерський штаб італійської збірної був змушений просити повернутися в національну команду 32-річного Комбі, який уже прийняв рішення про завершення кар’єри. Джанп’єро набрав форму, підійшов до турніру в повній бойовій готовності і з капітанською пов’язкою на рукаві привів команду до трофею. Це був перший Кубок Світу для збірної Італії! Вигравши головний трофей у своєму житті, Комбі все-таки завершив кар’єру.
Діно Дзофф
Клубна кар’єра: 1961-1983
Кар’єра в національній збірній: 1963-1983, 112 матчів, 84 пропущених м’ячі
Досягнення: чемпіон Італії(1973, 1975, 1977, 1978, 1981, 1982), володар Кубка Італії (1979, 1983), володар Кубка УЄФА (1977), чемпіон Європи (1968), срібний призер чемпіонату світу (1970), чемпіон світу (1982), 2-й воротар 20 століття за версією МФФІІС, командор Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (1982) великий офіцер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою (2000), кавалер Ордена ФІФА «За заслуги» (1995)
Всі свої клубні трофеї Діно завоював у футболці «Юве». За «Стару Синьйору» воротар відіграв більше 10 років.
Протягом всієї кар’єри Діно йшов до перемоги в головному футбольному турнірі – чемпіонаті світу. І коли у нього залишався останній шанс, він зміг ним скористатися. У сезоні 1981/82 він в чемпіонаті Італії пропустив лише 14 м’ячів у 30 матчах! А адже в 1982 році йому виповнилося вже 40 років! У цьому віці він поїхав на чемпіонат світу, щоб повести за собою всю команду. Зараз складно уявити, щоб в 40 років воротар з капітанською пов’язкою привів свою команду до титулу, а Діну Дзоффу це вдалося. Головним героєм турніру став чудовий нападник Паоло Россі, але сам Россі зазначає в успіху саме заслугу капітана: «Діно був найважливішим гравцем команди на Кубку світу 1982. Він був справжнім лідером команди. Він був прикладом для нас усіх, особливо для мене».
Енріко Альбертозі
Клубна кар’єра: 1957-1984
Кар’єра в національній збірній: 1961-1974
Досягнення: чемпіон Італії (1970, 1979), володар Кубка Італії (1961, 1966, 1977), володар Кубка Кубків (1961), чемпіон Європи (1968), срібний призер чемпіонату світу (1970), 32-й воротар 20 століття за версією МФФІІС
З «Кальярі» і «Міланом» Альбертозі ставав чемпіоном Італії, а з «Фіорентиною» перемагав на міжнародній арені. Перемігши з Альбертозі в чемпіонаті Італії 1969/70 «Кальярі» більше ніколи не вигравав Скудетто! В тій чемпіонської кампанії у 30 матчах Альбертозі пропустив всього лише 11 м’ячів!
Блискуча гра за «Кальярі» дозволила Альбертозі поїхати на чемпіонат світу в якості основного голкіпера збірної Італії. В запас він своєю грою посадив самого Діно Дзоффа! Лише у фіналі італійська збірна поступилася бразильцям (1:4).
Вальтер Дзенга
Клубна кар’єра: 1978-1999
Кар’єра в національній збірній: 1985-1992, 58 матчів, 21 пропущений м’яч
Досягнення: чемпіон Італії (1989), володар Суперкубка Італії (1989), бронзовий призер Чемпіонату Європи (1988), володар Кубка УЄФА (1991, 1994), кращий воротар чемпіонату світу (1990), кращий воротар Європи за версією УЄФА (1990), кращий воротар світу за версією МФФІІС (1989, 1990, 1991), 20-й воротар 20 століття за версією МФФІІС, кавалер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Вальтер Дзенга в кінці 80-х і початку 90-х був найкращим голкіпером світу. Завдяки своїй чудовій грі він три роки підряд визнавався МФФІІС найкращим голкіпером планети! Лише в 21 столітті Ікер Касільяс зміг перекрити його досягнення. У 1990 році Дзенга встановив рекорд чемпіонатів світу, протягом 518 хвилин утримуючи свої ворота на замку. За відмінну стрибучість, реакцію та гнучкість Вальтера вболівальники нагородили прізвиськом Людина-Павук.
Анджело Перуцці
Клубна кар’єра: 1986-2007
Кар’єра в національній збірній: 1995-2006, 31 матч, 17 пропущених м’ячів
Досягнення: чемпіон Італії (1995, 1997, 1998), володар Кубка Італії (1995, 2004), володар Суперкубка Італії (1995, 1997, 2000), фіналіст Ліги чемпіонів (1997, 1998), володар Міжконтинентального кубка (1996), володар Суперкубка Європи (1996), володар Кубка УЄФА (1993), переможець Ліги чемпіонів (1996), чемпіон світу (2006), 30-й воротар 20 століття за версією МФФІІС
Анджело – найважчий воротар в нашому списку! При зрості 180 з копійками сантиметрів його вага крутився в районі 90 кіло! Незважаючи на такі дані, воротар завжди радував глядачів ефектні стрибками! Природно, що за такої комплекції воротар повинен вміти грамотно займати позицію у воротах. З цим проблем наш герой теж не відчував. В усіх командах, за які грав, Перуцці користувався величезною повагою як партнерів, так і вболівальників. У 2001-му році воротар втратив інтерес до гри і зібрався, було діло, завершити кар’єру, проте вболівальники «Лаціо» – команди, за яку він тоді виступав – не дозволили йому цього зробити, за що він їм, напевно, вдячний донині.
Джанлука Пальюка
Клубна кар’єра: 1987-2007
Кар’єра в національній збірній: 1990-1998, 39 матчів, 27 пропущених м’ячів
Досягнення: чемпіон Італії (1991), володар Кубка Італії (1988, 1989, 1994), володар Суперкубка Італії (1991), володар Кубка Кубків (1990), срібний призер чемпіонату світу (1994), володар Кубка УЄФА (1998), фіналіст Ліги чемпіонів (1992), 34-й воротар 20 століття за версією МФФІІС
Джанлука Пальюка є рекордсменом серед голкіперів Серії А за кількістю зіграних матчів. Таких у нього набралося цілих 592! Останню гру у рамках Серії А Джанлука провів в 2007 році у віці 40 років за «Асколі». Завдяки надійній грі «Сампдорія» в кінці 20-го століття змогла вперше в своїй історії стати чемпіоном Італії і сильно пошуміти в Європі, вигравши Кубок володарів Кубків. Класна гра у воротах «Сампи» дозволила голкіперу перейти в «Інтер». Міланський клуб за воротаря заплатив рекордні на той момент 7 мільйонів фунтів!
Франческо Тольдо
Клубна кар’єра: 1991-2010
Кар’єра в національній збірній: 1995-2004, 28 матчів, 15 пропущених м’ячів
Досягнення: чемпіон Італії(2006, 2007, 2008, 2009, 2010), володар Кубка Італії(1996, 2001, 2005, 2006, 2010), володар Суперкубка Італії (1996, 2005, 2006), чемпіонів Європи серед гравців до 21 року (1994), срібний призер чемпіонату Європи (2000), переможець Ліги чемпіонів (2009/10), кавалер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2000)
По-справжньому Франческо Тольдо став знаменитим після Євро-2000. Йому було 28 років, і на турнір він їхав в якості третього номера (вище котирувалися Анджело Перуцці та Джанлуїджі Буффон). Але вийшло так, що його конкуренти зіграти не змогли. У півфіналі турніру в матчі з Голландією – господаркою турніру – Тольдо творив справжні чудеса і став головним героєм протистояння. В основний час він відбив удар з «точки» Франка де Бура, а Патрік Клюйверт все в той же основний час вдарив з «точки» в штангу! У серії післяматчевих пенальті Тольдо знову відбив удар Франка де Бура, також парирував удар Підлоги Босвелта, а Япа Стама своїми впевненими діями змусив пробити вище воріт. У фінальній грі з Францією Тольдо виглядав упевнено, а з гарматним ударом Давида Трезеге в додатковий час нічого не зміг би зробити жоден чарівник. До речі, на тому турнірі головним італійським чарівником був якраз Тольдо.
Тольдо видав багато яскравих матчів. Один з них припав на 2002-й рік. Пропустивши з пенальті від Алессандро Дель П’єро в кінцівці матчу з «Ювентусом», голкіпер не став впадати у відчай і прийшов на останніх секундах гри на стандартне положення своєї команди. Прийшов – і забив! Забив самому Буффону! Не багато нападники можуть похвалитися подібним досягненням.
Джанлуїджі Буффон
Клубна кар’єра: 1995-
Кар’єра в національній збірній: 1997-…, 138 матчів, 113 пропущених м’ячів
Досягнення: чемпіон Італії(2002, 2003, 2005, 2006, 2012, 2013), володар Кубка Італії (1999), володар Суперкубка Італії(1999, 2002, 2003, 2012, 2013), фіналіст Ліги чемпіонів (2003), володар Кубка УЄФА(1999), чемпіон Серії (2007), чемпіон Європи серед молоді (1996), чемпіон світу (2006), віце-чемпіон Європи (2012), бронзовий призер Кубку Конфедерацій (2013), кращий воротар першого десятиліття 21 століття за версією МФФІІС, Найкращий футбольний воротар року в Італії(1999, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2008, 2012, 2013), кращий молодий футболіст світу (1999), кращий воротар світу за версією МФФІІС(2003, 2004, 2006, 2007, 2013), кращий воротар Європи за версією УЄФА (2003), клубний футболіст року за версією УЄФА (2003), кращий воротар Ліги чемпіонів УЄФА (2003, 2006), кращий воротар світу за версією Onze d’or (2003, 2006), кращий воротар чемпіонату світу (2006), входить до списку ФІФА 100.
У колекції нагород Джіджі Буффона не вистачає перемог у Лізі чемпіонів і на чемпіонаті Європи. Приклад Діно Дзоффа показує, що вигравати ніколи не пізно. Діно став чемпіоном світу в 40, Джіджі в 2016 році буде всього лише 38. Чому б йому не привести свою збірну до Кубку Європи? Якщо травми оминуть його стороною, то він на це може замахнутися. Здоров’я, Джіджі! Продовжуй радувати нас своєю грою як можна довше!
