Футбольний сезон завершився отаким крещендо тривалістю в тиждень з гаком: Блаттер, «Динамо» – «Шахтар» і «Барселона» – «Ювентус». Зеппа Блаттера знімали, але не зняли, потім він все-таки знявся сам, «Динамо» і «Шахтар» зійшлися у фіналі Кубка України, та не просто так, а з ввійшли у нас в звичку заворушеннями, і як би на закуску, коли вже вичерпувалися емоції та інтерес, «Барселона» у фіналі головного клубного змагання планети розкрутила «Ювентус».
Найцікавіше, що футбол-то не закінчується – молодіжна збірна України блищить у других таймах чемпіонату світу в Новій Зеландії, а перша національна дружина відбула на австрійський збір і після товарняка з Грузією повернеться до Львова для відбіркового матчу з Люксембургом.
У ці ж дні належить визначити багатостраждальний регламент майбутнього сезону України. Скільки буде команд у Прем’єр-лізі, скільки – у першій та другій лігах, за якою схемою вони розіграють трофеї і титули – без цієї досить нудним і не занадто хвилюючою вболівальника роботи нічого не буде.
Чи отримають атестат на наступний сезон, збережуть професійний статус наші клуби, які заборгували гравцям, тренерам, лігам, ФФУ? Ризикну припустити, що шанс нададуть всім (з допущенням, що «Металург» Донецьк та «Сталь Дніпродзержинськ зіллються в екстазі в нове коло Прем’єр-ліги – зрозуміло, під знаменами має свій будинок «Сталі»); за умови виконання спортивного принципу – не змінювати регламент вже минулого чемпіонату, тобто, хто вилетів, той вилетів («Іллічівець»)! – ми приходимо до неминучого висновку: в наступному сезоні в УПЛ зіграють 14 клубів (14-й – підвищилася в класі «Олександрія»), а ось по якій системі – питання. Є два варіанти – як вже грали, тобто у два кола і 26 турів, а заповнювати паузи кубковими баталіями; або ж після 26-ти турів команди розбити на дві групи по 6 і 8 і провести другий етап, також двухкруговой.
Враховуючи, що більшість симпатій схилятися на бік 16-командного вищого дивізіону, є сенс визначити на майбутній сезон, що з першої ліги підтягнутий більше команд – скажімо, три заходить, а одна вилітає або ще якось.
Однак повернемося до надривним кубковим баталій. Тим більше звинувачення Блаттера у корупції і зраді світового футболу вже виливаються у відвертий фарс. Різні чиновники, багато років тримали мова у відомому місці, раптом почали виявляти чудеса відвертості і приписувати старому президентові будь-які гріхи, від компліментарного великої кількості коханок до хабарів всім і кожному. Не дійшло поки лише до участі у вбивстві Джона Кеннеді і антигерманском суддівський вердикт у фіналі ЧС-66 – звичайно ж, Освальд і Бахрамов не винні.
«Динамо» перемогло, поклавши, вибачте за штамп, чемпіонські медалі в Кубок країни. Гра була рівною до такої міри, що вирішити її дійсно могла лише серія післяматчевих 11 – метрових, і вона видалася настільки драматичною, що, напевно, стане класикою жанру. Досвідчений Олександр Шовковський, поступаючись два удари, зумів все-таки переграти свого теж досвідченого, але більш молодого колегу Андрія П’ятова і… крім усього іншого, відкрив шлюзи вболівальницького непотребства.
Фанати стартували двічі. Спочатку вони спробували прорватися до гостьового сектору, але були налякані видом входить в чашу стадіону спецназу і остаточно відігнані виконавчим директором ФФУ Володимиром Генинсоном, Андрієм Ярмоленко і стюардами. Команди виконали ще по парі ударом з «точки», «Динамо» влаштувала святкову купу малу на галявині, і було захлестнуто куди більш численної натовпом, до якої примудрилися приєднатися жінки і діти.
Другий етап неподобства тривав довше: витоптали газон, подекуди вирвавши його на пам’ять, дещо встигли поцупити у телебачення, спробували розібрати електронну рекламну лінію, ну і витворили те, що, судячи з усього, готувалося заздалегідь – колективними зусиллями стада мавп (вибачте мене, милі, місцями людиноподібні тварини, що порівнюю вас з цими) зламали ворота з боку Черепанової гори. На цей раз виходити в поле і угомонять народ довелося почесному президенту ФФУ Григорію Суркісу, і, врешті-решт, лінійка стюардів на чолі з ентузіастами під заклики Шовковського і президента «Динамо» Ігоря Суркіса витіснила натовп, дозволивши провести церемонію нагородження. Та що я вам розповідаю. Телебачення транслювало все це в кращому вигляді і тим створило прекрасну рекламу «выбегантам». Укупі з їх традиційною безкарністю це створює такий фон, таку небезпеку на наступний сезон, що я важко передбачити, як ми з цього будемо вибиратися. Це ж у звичку увійшло і з кожним разом стає все гірше.
Фінал Ліги чемпіонів на тлі переживань за фінал Кубка України, відверто кажучи, постає чимось настільки далеким і абстрактним, що навіть якось ніяково перед футболом в цілому. Ну виграла «Барселона» у «Ювентуса» красиво і впевнено – так приблизно це і передбачалося. Ну, видали Неймар, Суарес і Мессі, а заодно Іньєста чергову неземну гру, причому цього разу до них приєднався Ракітіч – теж цілком буденно, до чудес, изливающимся безперервним потоком, теж можна звикнути. Хоча я б нагадав, що ще півроку тому «Барсу» тільки ледачий не штурхав, розписуючи конфлікт Мессі з головним тренером Луїсом Енріке.
Що ж стосується «Ювентуса», то він бився мужньо і професійно, зумівши навіть подарувати нам інтригу тривалістю в чверть години – гол Морати згадується, насамперед, завдяки пасу Маркізіо п’ятою, а не завершення. Та ось же в чому трагічний поворот: які фантастичні сейви здійснював неповторний Буффон, як він не пускав м’яч у ворота, а все одно другий, переможний і вирішальний м’яч «Барса» поклала після його помилки. Так нагадала ляп Олівера Кана у фіналі ЧС-2002. Шкода, що так. Але це – єдине співчуття. Загалом-то, знову переміг каталонський футбол (ну так, тріо MSN – ті ще каталонці), під знаком і гаслом якого ми живемо вже майже десяток років. І ви знаєте, незважаючи на недавній провал збірної Іспанії у Бразилії, вибиратися з цієї сіни не хочеться.
Хоча я б попросив батьків світового футболу організувати матч «Барселони» зі збірною Німеччини – хороший, грошовий, мотивований! Тільки так можна буде перевірити, де ж все-таки знаходиться футбольна правда.
