У суботу свій перший повноцінний сезон у бундеслізі починає український тренер «Вердера» Віктор Скрипник. Напередодні домашнього матчу проти «Шальке» 45-річний фахівець поділився своїми думками про старт чемпіонаті і не тільки.
ДЕСЯТЬ ВЕЛИКИХ І ОДИН ІНОПЛАНЕТЯНИН
– Вікторе Анатолійовичу, напередодні вночі в Тбілісі відбувся матч за Суперкубок УЄФА, відійти від якого поки не можуть багато любителі футболу. Мені здається, це був матч в кращих традиціях «Вердера»…
– Так, у нас завжди вважали, що 5:4 краще, ніж 1:0. (Посміхається). Звичайно, ігри такого рівня – схоже мрії чи мети, до якої повинна прагнути кожна творча людина, але ми живемо в скоєних інших реаліях. Добре, що є телевізор, що дозволяє помилуватися футболом подібної якості,
– 25 липня ви проводили спаринг з «Севільєю» і переграли її досить легко – 3:1. Наскільки змінилася гра підопічних Унаї Емері за минулий з того матчу?
– По-перше, команда стала значно агресивніше – дуже чіпко грала без м’яча, та й взагалі, в якісь відрізки гри виглядала свіжіше «Барси» фізично. Проте, як цілком слушно зауважив президент «Севільї» Кастро, «в Барселоні грає десять найбільших гравців і один інопланетянин».
Разом з тим, порівняння Суперкубка УЄФА з товариською зустріччю не зовсім коректно. Для іспанського клубу це була планова контрольна гра з повним розумінням того, що через два тижні йому належить поєдинок зовсім іншого напруження. Ну і потім, два тижні в міжсезоння – термін дуже пристойний. У Тбілісі «Севілья» була вже не та – значно потужніше.
– Дії Євгена Коноплянки у цій грі багато оцінюють насамперед з точки зору забитого гола. Але адже він провів на полі більше години. Що скажете про дебют українського півзахисника?
– Мені завжди подобається дивитися матчі, в яких грають знайомі мені особисто хлопці. Я спостерігав за його діями з задоволенням. Женя, до речі, виходив на поле і проти нас, причому виглядав непогано, був дуже небезпечний. Ми з ним поговорили перед грою, і я побажав йому встигнути максимум того, що можна зробити, приїхавши за кордон в такому благодатному віці.
– А саме?
– Все побачити, добре заробити, але головне – завоювати якісь серйозні трофеї. Як це вийшло у мене (в «Вердері» Скрипнику вдалося виграти чемпіонат і Кубок Німеччини. – Прим.). А ще – порадив йому залишатися тим, ким він є, пам’ятати про своїх інтересах, але ні в якому разі не забувати про свою команду, яку потрібно щиро любити. Ну і, звісно, відповідати рівню очікувань.
– Від оцінки дій Коноплянки ви делікатно ухилилися…
– Мені приємний сам факт участі співвітчизника в такому матчі. Ось чому я б не хотів ставити йому оцінки. Давайте запропонуємо зробити це експертам тематичних телепрограм. При цьому прошу їх не забувати, що Євген грав проти «Барселони».
УСТАНОВКА В СТИЛІ РЕП
– Експерти популярного порталу transfermarkt.de визнали вас кращим тренером сезону в бундеслізі. І хоча це не Kicker, напевно, важко залишатися на землі після зізнань такого роду?
– Не можу сказати, що це змушує мене парити в небесах, проте, скажімо так, трохи заспокоює. Приходить розуміння, що все було не так вже погано. Зрештою, друге коло команда відіграла пристойно і, здається, зайняла за його підсумками високе п’яте місце. Притому, що тривалий час всі переживали – залишимося ми, взагалі, в бундеслізі.
Не буду приховувати, що для мене цей відрізок роботи виглядав дуже хвилююче. Я був тренером різних команд у структурі «Вердера», але навіть працюючи з дорослими гравцями, тренував в 4-й або 3-й лігах, тоді як минулої осені вперше потрапив на вищий рівень. Глобальна завдання виглядала однозначно – не вилетіти: після 16-го туру ми були на останньому місці, але потім обіграли основного на той момент конкурента в боротьбі за виживання – дортмундську «Боруссію», після чого настав перелом. Через 5-6 турів ми вже думали про єврокубках.
– У нашій пресі промайнула інформація про те, що вболівальники клубу записали в вашу честь якусь пісеньку в стилі реп. Про що в ній співається?
– Ну, німецькі пісні – особлива штука. Цю композицію часто крутять по радіо і навіть показують відеокліп. Суть переказувати складно: вокаліст співає з яскраво вираженим східноєвропейським акцентом…
– Це як?
– Чітко виділяє всі букви, що насправді, не притаманне корінним жителям Німеччини. Вони деякі звуки ковтають, тоді як вихідців із слов’янських держав вчать говорити правильно, ретельно вимовляючи кожну букву. Що, на думку німців, напевно, звучить кумедно.
Ну і ось з таким ось акцентом від першої особи співається, що все я правильно роблю, намагаюся, щоб команда мене слухалася, а чому в мене все виходить? Тому що… я – Скрипник. Така ось складна пісенька. (Сміється). З одного боку, треба всім цим при бажанні можна і посміятися, але в той же час я не можу заборонити людям це співати…
– Торік часу на розкачку у вас не було: внаслідок потрібен був тут і зараз. У період цього літнього антракту з’явилася можливість зробити все зовсім інакше?
– Так, ви праві. У минулому сезоні нам було не до естетики: ми показували футбол, який приносив окуляри. Відступати було нікуди. Ситуація зобов’язувала ставитися до гри прагматично. Самі розумієте, якщо ти починаєш з двох перемог, і все одно залишаєшся на останньому місці, терпіння продовжувати в тому ж дусі може елементарно не вистачити – просто почнуть опускатися руки. Але нам вдалося продовжувати в тому ж дусі.
– Грали строго на результат?
– Звичайно. Особливої видовищності, ажурних комбінацій або гри контроль м’яча у нас не було. У більшості поєдинків суворо грали другим номером. Брали м’яч, швидко доставляли його до чужої штрафної, при втраті м’яча грали максимально агресивно. При цьому я завжди розумів, що вболівальникам хочеться зовсім іншого футболу і якихось титулів, якими був славен «Вердер» у попередні роки.
І, звичайно, в міжсезоння ми намагалися внести в гру якісь корективи. Ось зараз переглядаю результати товариських матчів: начебто майже всі виграли, але говорити, що ми зробили якийсь божевільний крок вперед, поки рано. Тим більше, що ми втратили дуже сильних гравців…
ВИПРОБУВАННЯ ТРЕТІЙ ЛІГОЮ
– У міжсезоння ви провели 11 матчів, вигравши дев’ять при двох нічиїх. Деякі спаринг-партнери були второразрядными, але траплялися й серйозні суперники. Які з цих зустрічей доставили вам особливе задоволення?
– Найбільше запам’ятався турнір в Зальцбурзі. Формат змагань передбачав дві зустрічі за 45 хвилин. У першому матчі ми грали з господарями. «Ред Булл» на той момент вже тиждень як стартував в чемпіонаті Австрії, тоді як ми тільки десять днів тому вийшли з відпустки. І ось у відведений нам тайм ми забиваємо чотири м’ячі! А адже команда там така, що може спокійно відвантажити пару-трійку голів майже будь-якому супернику.
Ну а через дві години ми вже проводили фінал проти «Валенсії». Причому іспанці виставили оптимальний склад, однак ми не пропустили і мали шанси забити. Я не даремно роблю акцент саме на надійності в обороні. У минулому сезоні це було нашим основним слабким місцем. У підсумку ми витримали і обіграли суперників з пенальті.
– За великим рахунком, офіційний сезон у вас вже стартував – матчем на Кубок Німеччини проти «Вюрцбургера». І як зазвичай просто обіграти низшелиговую команду у вас не вийшло.
– Ну, це стара історія. На папері команда значно нижче тебе. І їй абсолютно нічого втрачати, бо ти – безумовний фаворит і повинен впоратися з тиском, результату, адже матч, як ви вже сказали, офіційний! Плюс до всього вболівальники думають: ну, ясна річ, команда з елітного дивізіону зобов’язана рвати цю третю лігу! Так там до 20-й хвилині вже повинно бути 3:0…
Але особисто ми завжди віддавали належне цій команді: вона вийшла з четвертої ліги в третю, її очолює хороший тренер, в колективі приємна атмосфера, та і хлопці там виступають досвідчені, пограли на більш високому рівні. І головне – вони в такій грі нічого не програють, вони можуть тільки перемогти.
Так, у нас було три залізобетонних моменту, ми не забили, гра перейшла в додатковий час, і «Вюрцбургер» вистояв майже сто хвилин! Загалом це була типова гра до першого гола. Подолавши на 40-градусній спеці опір двох «автобусів» в чужій штрафній, ми цей м’яч заштовхали. А за ним – другий.
Я не виправдовуюсь. Я радію, що ми не опинилися на місці того ж «Гамбурга» (програв у додатковий час «Карл Цейсу» з Єни з рахунком 2:3. – Прим. М. С.). Що ж, тим і хороший футбол у Німеччині. Він абсолютно непередбачуваний. Ось вам свіжий приклад: в минулому сезоні третьелиговая «Армінія» з Білефельда дійшла до півфіналу Кубка, вибивши зокрема і нас.
ФІНТ ВІД ДІ САНТО
– Аналізуючи кадрові зміни в «Вердері», відразу ж звертаємо увагу на втрату двох провідних форвардів – Тисни Зельке, пішов у друголіговий «Лейпциг», і особливо Франко Ді Санто, що відправився в «Шальке». Наскільки ці болючі втрати, й можна було їх уникнути?
– Це наслідок наших реалій. «Вердер» – не такий багатий клуб. Ми живемо з того, що виховуємо, а потім продаємо. Скажімо, 8 мільйонів, виручених від продажу Зельке, пішли не стільки на розвиток, скільки на латання якихось дірок у бюджеті. Однак ці трансфери стали показником ведеться в клубі роботи: Зельке ми купили за 50 тисяч, Ді Санто дістався нам безкоштовно. Виручка від продажу обох склала 14 мільйонів євро. Нормальна робота!
Само собою, вболівальникам, як, не приховую і тренеру, хочеться, щоб у клубі залишалися кращі, але точно також було й в епоху Томаса Шаафа, коли ми продавали провідних гравців з різних причин. Зате зараз підтягнули багато молоді з другої команди: сподіваємося, вони будуть не тільки тренуватися, але і грати, складаючи конкуренцію основним виконавцям.
– І все ж, як пояснити перехід Зельке в команду другого дивізіону?
– У «Лейпцига» дуже багатий спонсор, а у Деві – велике майбутнє. Стало бути, його підписання могло б стати демонстрацією амбіцій клубу. Вони запропонували суму, від якої ні «Вердер», ні сам гравець відмовлятися не стали. З іншого боку, якщо б ми знали, що від нас піде Ді Санто, може, і не продавали б Зельке. Але склалося так, як склалося. Ми втратили форвардів, які в минулому чемпіонаті забили 22 голи на двох.
– Їм на зміну прийшли 24-річні колеги по амплуа – нігерієць Ентоні Уджа і ісландська американець Арон Йоханссон. Наскільки ця компенсація здається вам рівноцінної?
– Йоханссон пристойно грав в голландському АЗ (26 голів за два останніх сезони в Алкмаре. – Прим.). Нам був потрібен нападник такого плану, з тих, про яких німці кажуть: він знає, де стоять ворота. Однак є один мінус – у хлопця фактично не було відпустки. Після закінчення сезону він відправився в збірну США – і повернувся, що природно, трохи втомленим. Але це той гравець, якому ми довіряємо наше майбутнє, і нам потрібно, щоб він був готовий до сезону на всі сто відсотків, а не, скажімо, на сімдесят. А якщо кинути його в пекло, він може елементарно розчаруватися в собі. Так що в даний момент в «Вердері» терпляче чекають його відновлення.
Уджа – інший випадок. У бундеслізі його всі знають, голи нігерієць забивав регулярно, статистика у нього дуже хороша (34 голи за три останніх сезони в «Кельні». – Прим.). У його контракті чітко була вказана сума відступних: ми цим скористалися, гравець був згоден, угода відбулася. До речі, саме так вчинив «Шальке» з Ді Санто. Нам було шкода відпускати такого гравця, але все було зроблено за правилами,
– Трансферна робота ще не завершилася? Проблемні позиції залишилися?
– Не дуже люблю розпорошуватися на такі речі. Я тренер, і концентруюся на тому, що у мене є. Скаути і люди, які займаються трансферною діяльністю професійно, може бути, щось і запропонують. Тобто, якщо ми дізнаємося, що якийсь хороший гравець хоче змінити прописку і при цьому підходить нам, відмовлятися не будемо. Але экстраусилий не вживаємо.
– А на Елджеро Еліа, який, згідно з орендною угодою, грав у «Саутгемптоні», ви розраховуєте?
– Ні. Його віддали «Фейєнорду» – він уже викупив всі права на футболіста,
– Кілька місяців тому читав про зацікавленість «Вердера» у грузинському хавбеке «Генка» Торніке Окріашвілі. Це була «качка»?
– Не хочу нікого ображати, але я дуже часто читаю в пресі, що ми цікавимося футболістами, прізвища яких іноді чую перший раз в житті. Не думаю, що відкрию секрет, якщо скажу, що це робота скаутів і агентів гравців, які намагаються зайвий раз привернути увагу. Такі умови ринку – навколо прізвища футболіста повинна утворитися галас. Природна чи штучна – це неважливо. Головне – реклама. Вона – двигун торгівлі.
«БИТОК» НА «ВЕЗЕРШТАДІОНІ»
– На самому фініші минулого сезону, поступившись у двох останніх матчах, «Вердеру» не вдалося потрапити в Лігу Європи. Але чи не здається вам, що участь у додатковому турнірі такого рангу могло б вибити вас з колії, вимагаючи більшої глибини складу?
– Повірте, я б із задоволенням зіграв в єврокубках, якби ми відразу потрапили в групову фазу турніру. Тому що зараз, коли я дивився, приміром, на який виступає у кваліфікаційних стадіях «Вольфсбург», мені ставало трохи лячно. Необхідно форсувати підготовку, входити в сезон раніше суперників по внутрішньому чемпіонату.
З одного боку, ти вже готовий до всього, але з іншого – у тебе за плечима три-чотири гри, які загрожують травмами і втомою, і тут як раз стартує бундесліга. А потім через місяць-два ти потрапляєш в емоційну і фізичну яму.
– Щоб витримувати такі навантаження, необхідна так звана глибина складу…
– Звичайно. У нас є хороші гравці, але їх не так вже багато, і розкидатися ними ми не можемо. Крім того, є футболісти, які виступають за свої національні збірні. Хоча в єврокубках ми, звичайно, могли б поповнити казну клубу: перш за все, за рахунок продажу квитків, адже на домашніх матчах у нас традиційний «биток». І разом з тим, ви розумієте, що гальмувати природний хід речей, я не можу. Не можна ж зайти в роздягальню і сказати гравцям: «Так, хлопці, сьогодні ми не виграємо». Але, мабуть, хтось там наверху вирішив, що у єврокубки нам поки ще зарано.
– Як оціните календар стартових матчів для вашого клубу?
– Коли подивився на розклад, відчув якісь змішані почуття. Спочатку подумав, що чим важче починати – тим, в якомусь сенсі… легше.
– Звучить парадоксально.
– Так. Але я поясню. Після ігор з такими командами як «Шальке» ти відразу розумієш свою справжню силу, знаєш, в якій точці координат знаходишся. Само собою, завжди хочеться набрати на старті якомога більше очок, але зате дуже радує, що ми стартуємо на своєму полі.
Що стосується безпосередньо «Шальке», то це дуже пристойний клуб, який витрачає чимало коштів на придбання гравців, і ми ставимося до цього не те, щоб із заздрістю, але з розумінням. Так, у кого-то справи йдуть краще. Хтось багатший нас, але зате ми дуже горді і хочемо взяти своє. Як б то ні було, тільки перші п’ять ігор покажуть, що ми робили правильно, а що ні. Так що терпіти залишилося недовго.
