Так вважає колишній кращий бомбардир в історії «ПСЖ» Педру Паулета (109 голів). Вчора, двічі забивши «Марселю», Ібрагімович побив його рекорд.
Відразу після матчу «ПСЖ» – «Марсель» (2:1) Педру Паулета дав інтерв’ю l’equipe.
– Ваш рекорд упав. Не дуже приємна звістка?
– Ні, навпаки. Всі мої рекорди коли-небудь мав хтось побити. Сьогодні це зробив Ібрагімович – великий гравець, великий нападник. Радий, що саме він встановив новий рекорд, тому що він – один з трьох або чотирьох найбільших гравців у світі.
– Якби Він грав у ваш час, коли «ПСЖ» ще не був настільки сильний, забив би він стільки?
– Звичайно, якщо граєш з класними партнерами, у класній команді, можливостей забити більше. Але безсумнівно й те, що Златан – особливий гравець, величезного таланту і саме за рахунок нього Париж стільки добився і став одним з провідних клубів Європи. Златану, на відміну від мене, пощастило більше.
– Коли він підписав контракт з «ПСЖ», відразу, напевно, закралася думка – мій рекорд поб’ють?
– Подібне передчуття вже було в історії з Роналду (два роки тому той побив рекорд Паулети по голам у збірній Португалії – 47 – прим. ред.). Коли з’являється гравець такого масштабу, відразу стає ясно, що від тебе вже нічого не залежить.
– Якщо б ви були в одній команді, могли б грати на Ібрагімовича?
– А чому б і ні! Це могло бути досить ефективним, адже ми футболісти різного плану.
– У чому родзинка Ібра?
– Він дуже фізично сильний. І таке зустрічається, дійсно, дуже рідко, коли гравець такого росту і ваги був би ще й таким технічним. Я був чистий забивала, гравець останнього удару, моя задача була тільки забивати. Він відходить назад, більше бере участь в грі. І в цьому нас навіть порівнювати не можна.
– Ібра не дуже товариська людина. Тим не менш, не говорили з ним на цю тему – рекорду?
– Ні, так ми і зустрічалися всього рази два чи три – привітали один одного і тільки. Але привітаю його – тому що він дуже мені подобається як футболіст.
– Як думаєте, скільки голів він заб’є в цьому сезоні?
– Думаю, повинен забити не менше, ніж в минулі сезони, якщо, звичайно, не травмують і фізично в порядку. Заб’є ще не мало, з таким то партнером як Ді Марія!
А ось, як висловилися про новий рекордсмене три інших кращих бомбардира в історії «ПСЖ».
Домінік Рошто (100 голів, 1980-1987):
«Бути в одному ряду з Ібра і Паулета – це велика честь. Ібра, можна його поважати чи ні, але, мені здається, в ньому є щось понад те, що виражається на галявині. Він – справжній боєць: коли не забиває, роздратований. Його велика перевага: він дуже цілісний, самодостатній футболіст. З такими габаритами гравці часто неповороткі, він же – спритний, технічний. Мені подобається, як він грає. Гол, який забив «Генгаму» (пиром) – це удар центрфорварда. Хотів би пограти з ним в одній команді, мені пощастило грати з великими футболістами: Сушичем, Далибом, Платіні… Але всі вони не були чистими нападниками, такий же і Ібра – адже він лише формально центральний нападник. Я довго стежив за ним ще до того, як він з’явився в «ПСЖ», і, скажу вам: здорово додав. Так, молодий більше рухався, зате зараз більше майстерності, більше працює голова. Так, на нього грає класна команда, але ж він грав в дуже важких чемпіонатах – в Іспанії та Італії, і там теж завжди забивав. Але і у Франції забити так багато за такий короткий період – не так просто. Скажуть, він не так багато виграв на високому рівні. Але я знав багатьох великих, хто нічого особливого не досяг з командами, той же Сімонсен (датчанин, володар «Золотого м’яча» 1977 року). Якби Він грав за іншу країну, то і досяг би більшого…»
Мустафа Далеб (98 голів, 1974-1984):
«Видатний гравець, і побив рекорд за такий порівняно короткий період. У нього лише один недолік: те, що… не має ніяких недоліків. Суперник ніколи не знає, як його нейтралізувати, тому що все при ньому: хитрість, техніка, фізика, голова. Він продавлює, забиває, може і обвести. Його стиль? Важко визначити, його не можна ні з ким порівняти. Пам’ятаю, його гол ножицями («Бастії» в жовтні 2013 року), тільки він міг так забити! Так у нього бувають якісь перегини, може і наваляти партнерам… Але він же – лідер. Шкода, років вже забагато…»
Франсуа El Пеле (95 голів, 1973-1979):
«Логічно, що саме він побив рекорд. Це кращий нападаючий в історії клубу, а в нинішній команді грати – одне задоволення. Його козир – вміння нанести останній удар, в цьому плані він дуже спритний гравець. Ну а в іншому, за винятком видатних атлетичних якостей, не дуже-то вражає. У нього чимало недоліків: не такий швидкісний, пас йому треба давати тільки в ноги, і з таким зростанням мав би забивати ще більше! Тим не менш, він добре робить свою роботу – забиває адже, і це головне. Але все-таки міг би краще пропонувати себе, шукати коридори. Я віддаю перевагу стиль Кавані. Сам грав так само. Це більше переміщень, більше відкриттів. Хоча для цього потрібна відповідна швидкість (сміється). Златан – це індивідуальність. Всі говорять про нього, і він на цьому будує свій імідж. Знає собі ціну і відповідно тримає себе. Ми були командними гравцями. Він – зірка. Зациклений на особисті результати. Але в цьому-то і унікальний».
