Час закріплює, цементує деякі словосполучення, робить їх усталеними. Приміром, «стокгольмський синдром», «останнє китайське попередження» і т.д.Хто, знає, можливо, є підстава з’явитися і неприємною для вболівальників ідіомі «англійський карантин». Ну, «карантин» – це зрозуміло: обмеження контактів аж до ізоляції на якийсь період, а то й назавжди. Але чому «англійський»?
Запрошення на Альбіон
Згадаймо 29 травня 1985. Брюссель, стадіон «Ейзель». Фінал Кубка європейських чемпіонів. «Ювентус» – «Ліверпуль». Переміг клуб з Туріна з рахунком 1: 0. Єдиний гол забив нинішній президент УЄФА Мішель Платіні. Але той фінал у столиці Бельгії увійшов в історію не черговим тріумфом «Старої синьйори» і навіть не тим, що гол Платіні поставив крапку в питанні, кому присудити «Золотий м’яч» – капітан збірної Франції і заслужив його втретє поспіль.
Ні, той фінал нагадує про однієї знакової трагедії в історії футболу. Що ж тоді сталося? За годину до початку матчу англійські фанати перелізли через огородження на трибуну, де знаходилися італійські тіффозі. Ті спробували врятуватися втечею, в результаті чого обрушилася опорна стіна стадіону, і під уламками загинули 39 людей.
Покарання англійських клубів (але не збірної) не змусило себе чекати – всі вони були ізольовані від міжнародного футболу на п’ять довгих років, а «Ліверпуль» – ще більше, на шість. Для справжніх британських уболівальників це було особливо неприємно через те, що їхні улюбленці попередні сезони були на підйомі. Тільки «червоні» з рідного міста Бітлз в попередні брюссельської трагедії сезони завойовували Кубок чемпіонів чотири рази: в 1977, 78, 81 і 84 роках. В цілому ж англійські клуби з 9-ти фіналів євротурнірів в той час програли лише в одному.
Як бачимо, британський футбол знайшов, як істинну славу, так і сумнівну – завдяки своїм фанатам. Саме остання і була оспівана на весь континент, а може бути, і на всю планету. Книгами Дуги Брімсон «Все про футбол для справжніх чоловіків», «Повстання фанатів», «Марш хуліганів» та ін. Всього російською мовою видано 13 (!) Подібних «шедеврів». З’явилися фільми, що стали відомими. Список їх наводити не стану, щоб не рекламувати.
Однак далеко не всі зробилися шанувальниками подібної літератури, такого кінематографа і їх «героїв». Не було їх в органах влади розвинених держав, в Раді Європи, в ФІФА та УЄФА. Була розроблена комплексна і дієва система безпеки на стадіонах. Більшість читачів постійно дивляться трансляції чемпіонату Англії, і не тільки тамтешньої Прем’єр-ліги, а й «Чемпіоншипа», аналога нашої «Першої ліги». Складається парадоксальна «перевернута картинка» в порівнянні з рідними аренами: трибуни там заповнені до межі, але жодного запаленою фаєри, жодного інциденту в секторах.
Для чого настільки розгорнутий екскурс на туманний Альбіон? По-перше, я далеко не впевнений, що молоді фанати взагалі знають про «Ейзель» і наслідки для англійських клубів. Але важливіше інше – на помилках слід вчитися. Але краще все-таки на чужих помилках.
Час всім замислитися
Не стану нагадувати про інциденти на трибунах українських стадіонів – вони і так всім пам’ятні. Лише в останні тижні в стінах Будинку футболу, НСК «Олімпійський» були проведені важливі події, що підкреслюють актуальність проблеми. У їх числі і нарада українських структур, причетних до вирішення проблем безпеки на стадіонах спільно з шефом відповідного департаменту УЄФА Марком Тіммером. У ФФУ був проведений «Футбольний прес-клуб», присвячений даній проблематиці. У студії каналу «Футбол 1» з телеглядачами спілкувався президент нашої Асоціації Андрій Павелко.
Не варто забувати, що найближчим часом Контрольно-дисциплінарна й етична комісія УЄФА на підставі звіту свого спеціального представника повинна винести вердикт по інцидентах, що відбулися в матчі Ліги чемпіонів «Динамо» – «Челсі».
Які висновки можна зробити з усього побаченого і почутого на трибунах, в залах засідань, телевізійній студії? Давайте подумки пройдемося по всіх ланках цієї важливої ланцюжка «Забезпечення безпеки»:
– ЗАКОНОДАВЕЦЬ І МВС
Верховна Рада України прийняла важливий «антикорупційний» закон, що передбачає кримінальне покарання для любителів підлаштовувати результати матчів під власні ставки в тоталізаторах. Притому, найчастіше – в тоталізаторах, що знаходяться на іншому кінці планеті. Мета закону – відвадити цих «ігрочков» від України як об’єкта своїх «лівих золотопріісков». Приклад – Італія, де в один день було заарештовано понад 60 функціонерів клубів та інших персонажів, причетних до сумнівних ставками.
Має право на життя питання: причому тут ставки в тоталізаторах до хуліганства на трибунах? Ставлення прямий: це теж безпеку нашого футболу. І якщо законодавець прийме правові акти про поведінку вболівальників, акти, відповідні Концепції безпеки Ради Європи, відповідні вимогам ФІФА та УЄФА, любителі погундосять оцінять перспективу невідворотності жорсткого покарання, що змусить багатьох з них задуматися. Цієї ж позиції дотримується і віце-президент УЄФА Григорій Суркіс.
Але кожен, найдосконаліший закон вимагає грамотної та ефективної його реалізації. На жаль, почутий зовсім недавно діалог між Марком Тіммером і високопоставленими чиновниками МВС України, що відповідають за цю сферу, не дозволяє робити висновки, що останні налаштовані на рішучу боротьбу. До аналогічних висновків підводить і свідоцтво віце-президента ФК «Динамо» Олексія Семенеко. Під час «Футбольного прес-клубу» він відкрито заявив, що панам генералам і полковникам, за їхніми ж словами, «це нецікаво».
– Спортивні арени
Стадіони в аналізованому аспекті – місце підвищеного скупчення народу, отже, повинні бути підготовлені застосувати посилені заходи безпеки. Зрозуміло, разом з силами правопорядку та клубами. Репортаж каналу СТБ з Control Room НСК «Олімпійський», поведінка стюардів (а хіба таке лише на цьому матчі) з усією очевидністю демонструє неготовність СБ арени ні самостійно проводити профілактику подібних інцидентів, ні координувати свою роботу в таких ситуаціях з правоохоронцями.
Як треба чинити в подібних ситуаціях, наочний урок дали англійські стюарди, їх керівництво спільно з тамтешньою поліцією під час матчу-«Челсі» – «Динамо». Пам’ятаєте з телетрансляції інцидент з киданням пляшки у бік поля і відповідні дії британських стюардів і полісменів?
– КЛУБИ І ФАНАТИ
У клубів, скажімо, відверто, юридично розмиті засоби впливу на фанатів. Все навколо наполягають на профілактичній роботі клубів у середовищі ультрас. Хто ж з цим стане сперечатися? А який у співробітників клубів «інструментарій»? Відверто, всього один – намагатися переконувати, щоб не озвучувати більш образливі терміни «перестерігати, умовляти». Той же віце-президент “Динамо” Олексій Семененко не без гіркого гумору застосував ще одне словосполучення: «Проведіть політінформації». Звичайно, на подібному далеко не заїдеш.
Фанати – те саме ланка ланцюжка «безпека», до якого залучено увагу всіх інших сторін. Які судження напрошуються тут?
– Фанати різні. Різні в усьому, в т.ч. і за ступенем радикалізму поведінки на трибунах. Більшість з них – якраз пам’ятають, що крім їх «субкультури» на стадіонах сидять десятки тисяч зовсім інших. «Кузьмічі» або не “Кузьмич” – не важливо. Головне, що більшість фанатів все-таки дотримуються принципу: «Живи і давай жити іншим».
– Але, як показує досвід останніх років, на авансцену виходить якраз меншість, агресивна меншість. Що ними рухає? Причин багато. І не в останню чергу – пацанське марнославство, бажання «прославитися» в очах своїх однолітків, а більше ровесниць. Тим більше – на тлі практично повної безкарності.
Що робити? Багато вболівальників, та й фахівці закликають, щоб виявлення бузотера відбувалося саме завдяки допомозі самих фанатів. Напевно, так вирішувалися подібні завдання в тій же Англії …
Ось в ефективності цього сумніваюся. Справа навіть не в фанатів, а в нашому спільному менталітеті, сформованому протягом століть. На відміну від тих же англійців, інших представників Західної Європи, та й Північної Америки, в наших краях «здавати» правопорушника поліції не прийнято. Вибачте за грубе, але до місця вираз, це «западло».
Значить, виходу немає? Чому, є. У тому ж посиленні законодавства, в реалізації з боку МВС справжньою координації зі службами безпеки стадіонів. Щоб усім стало ясно – невідворотність серйозного покарання – зовсім не міф
– ЗМІ
Свою роль повинна чіткіше зіграти і преса, насамперед, ТБ. Позитивно те, що у засіданні «Футбольного прес-клубу», присвяченому проблемам безпеки, найактивнішу участь взяли і продемонстрували свою принциповість саме журналісти. (http://footclub.com.ua/video/Futbolnyy-press-klub-Stadion-ili-poligon-06112015-Chast-I і http://footclub.com.ua/video/Futbolnyy-press-klub-Stadion -ili-poligon-06112015-Chast-II)
Є приклади хороших спеціальних репортажів – того ж Володимира Крамара в ВФ. Пам’ятається, і «Плюси» робили расследовательские програми. Хіба ця тема не актуальна, не гідна окремої передачі, де зримо можна розібрати всі аспекти наболілого? Можливо, навіть не однієї програми. І, звичайно, ЗМІ зобов’язані бути об’єктивними. Щоб не заслуговувати відомих закидів: проблемам цього клубу приділяється підвищена увага, а складності іншого – замовчуються.
Підсумки
Це проблемна тема стосується кожного з нас і всіх нас разом. Ніхто ж не хоче потрапити в «англійський карантин»! Значить, йти від такої загрози треба всім спільно.
