Влад Калитвинцев і ще 10 гравців, які пішли по стопах батьків, які зробили собі ім’я завдяки грі №1. Воротар: Каспер Шмейхель («Лестер Сіті», Англія)
Не так давно основний воротар найяскравішою команди 2015-го вибухнув гнівною тирадою про те, що порівняння з батьком, Петером Шмейхелем, вигравав Лігу чемпіонів з «Манчестер Юнайтед», його дратують: «Мені вже 29 років, я став батьком і не хочу більше чути порівнянь з моїм батьком, мене це дістало. Його вони, до речі, теж дратують. Я думав, поступово все це устаканиться, але цього не відбувається. Порівняння зайшли занадто далеко. Це вже не смішно”.
Може бути, Каспер так і залишиться тінню свого батька. Однак Шмейхель-молодший – і сам воротар небезталанний. Він починав кар’єру в «Манчестер Сіті», де конкурував з Джо Хартом (той, до речі, визнає, що багато чому у воротарському техніці навчився саме у Каспера), а потім пробивався в АПЛ через терни. Касперу довго не вистачало стабільності, але в «Лестері» він зміг знайти її. Тепер Каспер Шмейхель – основний воротар одного з найцікавіших клубів АПЛ і збірної Данії.
Захисник: Дейлі Блінд («Манчестер Юнайтед», Англія)
20 років тому феноменальний «Аякс» виграв Лігу чемпіонів, а важливими творцями того успіху були Луї ван Гал (як головний тренер) і Данні Блінд (як капітан «Аякса»). Відносини ван Гала і Блінда виходили за рамки офіційних – вони разом обідали, дружили сім’ями. Так що ЛВГ ще до підписання Блінда-молодшого в «Манчестер Юнайтед» знав, що за футболіст росте в сім’ї колишнього капітана «Аякса».
А адже коли Дейлі Блінд тільки починав грати за «євреїв», трибуни іноді зустрічали його протяжним «бу-у-у». Там-то хотіли, щоб батько не пропихав сина в основу. Але з часом Дейлі навчився діяти на декількох позиціях, його універсалізм оцінив Франк де Бур, а в 2014-му його визнали найкращим гравцем Ередивізії. Незабаром був шикарний чемпіонат світу, де Блінд був незамінний, і запрошення в «Манчестер Юнайтед», де голландець теж бачиться важливим захисником.
Захисник: Крістіан Мальдіні («Мілан», Італія)
У свої 19 років Крістіан ще не встиг закріпитися в основі «Мілана» і грає за «молодіжку» свого віку. Але його ігровий номер вже відомий – за династією Мальдіні в «Мілані» навічно закріплена «трійка». Давним-давно її носив Чезаре Мальдіні, потім вона 24 року належала Паоло, що виграв з россонері п`ять Кубків чемпіонів. Поки що Крістіан тренується з основою, але грає лише за Прімавера. Однак, можливо, зовсім скоро ми побачимо у складі «Мілана» вже третього Мальдіні. Від Синиши Михайловича можна цього чекати – він же ризикнув зробити ставку на 16-річного Джанлуїджі Доннарумма.
Правий захисник: Ніл Кіоун («Редінг», Англія)
Батько Нілу, Мартін Кіоун, більшу частину кар’єри провів у футболці «Арсеналу», але його останньою зупинкою в кар’єрі був «Редінг». Там же почав і його син. Правда, поки Нілу важко дається завдання по потрапляння в основу «Роялс» – тому в 20 років він продовжує виступати за «молодіжку» «Редінга».
Опорний півзахисник: Серхіо Бускетс («Барселона», Іспанія)
Французька газета L’Equipe в 1990-е прозвала Карлеса Бускетса «голкіпером без рук». Він провів у стані «Барселони» більше 10 років, але відіграв за синьо-гранатових небагато – лише 79 матчів. Зате його син, Серхіо, перейнявся «Барселоною». Мама і дідусь водили Серхіо на кожну гру на «Камп Ноу», і Бускетс-молодший швидко перейнявся атмосферою стадіону, побажавши коли-небудь на ньому зіграти.
У футбольну школу «Барселони» Серхіо Бускетса теж не брали (не пройшов тести), тому пробиватися до мрії довелося через терни. Лише в 2005-му Бускетс-молодший нарешті потрапив в систему каталонців. Через три роки, заручившись підтримкою Хосепа Гвардіоли, Бускетс вже щосили грав за основу «Барселони». Зараз Серхіо – основний опорний хавбек синьо-гранатових з космічним відсотком браку і відмінним розумінням гри.
Центральний півзахисник: Тьяго Алькантара («Баварія», Німеччина)
Тьяго і його брат, Рафінья Алькантара, по частині клубних виступів вже майже переплюнули свого батька. Для Мазін вищою точкою кар’єри стали рік у «Фіорентині» і пара років в іспанській «Валенсії», сини ж пішли далі, вибившись в футболісти з академії «Барселони». Але якщо Рафінья продовжує варитися у синьо-гранатовому котлі, отримуючи нечасті шанси від Луїса Енріке, то Тьяго проводить вже третій сезон далеко від дому.
Спокусившись можливістю працювати пліч-о-пліч з Хосепом Гвардіолою в Мюнхені, Алькантара зібрав речі і переїхав до «Баварії». Прогрес гравця в Німеччині очевидний, ось тільки грає він нечасто – заважають і травми, і висока конкуренція. Кажуть, що влітку Тьяго знову піде за Гвардіолою і поїде з ним до Англії. Враховуючи прихильність Алькантари до тренера, дивуватися цьому точно не варто.
Атакуючий півзахисник: Яніс Хаджі («Вііторул», Румунія)
Георге Хаджі не тільки став головною зіркою в історії румунського футболу – віднедавна він ще й зайнявся кар’єрою сина. Яніс закінчив академію, засновану Георге в Констанці, вже в 16 потрапив в основу «Вііторул» (який тренує Хаджі-старший), а віднедавна ще й став капітаном. І це за наявності в команді мужиків за 30, що побачили вогонь і воду.
Вся Румунія тисне на молодого футболіста, не даючи йому витати в хмарах. Хаджі-молодший вже грає за юнацьку збірну, але в країні вірять, що Яніс через чотири роки стане ключовим гравцем «курчат» вже на дорослому рівні. Поки Хаджі-молодший йде до цього поступально – вже відомо, що влітку, коли закінчиться сезон в «Вііторул», Яніс виїде до Італії і виступатиме за «Фіорентину».
Лівий півзахисник: Владислав Калитвинцев («Чорноморець», Україна)
Син знаменитого півзахисника «Динамо» Юрія Калитвинцева, який привів збірну України U-19 до тріумфу на домашньому ЧЄ-2009, отримав футбольну освіту в школі київського клубу. У 2013 році набирався досвіду в чеському «Слованом», де оформив дебют у єврокубках. При Сергію Реброву став стабільно потрапляти в заявку «Динамо». Осінню частину сезону-2 015/16 провів в оренді в «Чорноморці», проявивши свої найкращі якості.
Калитвинцев – креативний гравець, здатний зіграти нестандартно. В Одесі навколо нього будувалися багато атакуючі дії і тактичні переміщення. У нинішньому розіграші Прем’єр-ліги відіграв 14 матчів і забив 4 голи. «Футбольний клуб» тричі відзначав його в своїх збірних турів. На майбутній збір «Динамо» в Іспанії Влад включений в заявку. Бути може, навесні він дебютує в Лізі чемпіонів.
Правий півзахисник: Андре Айю («Суонсі», Уельс)
Було у Абеді Пеле два сини – і обидва пішли по стопах батька, ставши футболістами. Більше того, як і їхній батько, Андре і Джордан Айю зробили собі кар’єру у Франції. Обидва почали професійну кар’єру в «Марселі», діючи на протилежних флангах. Ось тільки з часом шляхи-доріжки братів Айю розійшлися. Остаточно це трапилося минулого літа – обидва поїхали підкорювати Англію, але Джордан обрав «Астон Віллу», а Андре – «Суонсі».
У старшого брата справи йдуть трохи краще. Якщо Джордан Айю зі своєю «Віллою» застряг на останньому місці в АПЛ (і, швидше за все, звідти не вибереться), то Андре і його «Суонсі» хоча б шубовстаються в парі очок від небезпечної зони. До того ж Андре Айю – один з лідерів «лебедів», їх кращий бомбардир в поточному сезоні (6 м’ячів).
Нападник: Лука Заховіч («Херенвен», Нідерланди)
Лука з’явився на світ, коли його батько Златко, який змінив на своєму віку чимало клубів і чемпіонатів, гастролював по Португалії. Будучи постійно в роз’їздах разом з батьком, Лука Заховіч мріяв стати футболістом, як і його тато. І навіть почав професійну кар’єру в «Маріборі» – клубі, де робив перші кроки Заховіч-старший.
У складі «фіалок» Лука Заховіч дебютував у 2013-му, а популярність здобув рік потому, забивши в Лізі чемпіонів «Спортингу». Минулим літом талановитий словенець потрапив на мушку скаутам з європейських клубів середньої руки. Порадившись з батьком, Лука перейшов в голландський «Херенвен», де здавна вміли готувати нападників (від Афонсо Алвеса до Класа-Яна Хунтелара). Поки, щоправда, справи у Заховича-молодшого йдуть так собі – жодного гола за «фризів» в 4 матчах.
Нападник: Джованні Симеоне (“Банфілд”, Аргентина)
Не так давно ми вже включили Симеоне-молодшого в список найталановитіших нападників світу, а тому обмежимося коротким переказом біографії – починав в «Рівер Плейт», стабільно забивати став в «Банфілд», а в юнацьких збірних Аргентини прославився лідером і ватажком. Прямо як його батько, Дієго, який робить з «Атлетіко» команду без слабких місць.
