Черговий скандал із забороною футболістам «Зорі», права на яких належать «Шахтарю», зіграти в матчі проти «своєї» команди не дав ніяких наслідків.
Неприродна ситуація, коли одна команда більше ніж наполовину складається з гравців іншого, зберігається в нашому футболі. І ніщо не вказує на можливі зміни. Якщо так піде далі, то згодом матимемо в найсильнішій лізі не одну, а кілька «дочок» футбольного клубу «Шахтар». Це остаточно спотворить спортивну складову і без того не дуже привабливого турніру під назвою «чемпіонат України з футболу».
Причиною цього стала багаторічна практика збору в кілька найбагатших клубів України всіх хоч трохи здатних юних футболістів. Причому метою такого збору було і досі є не так бажання отримати перспективних резервістів, як прагнення не віддати їх конкурентам. Найбільшим «могильником» українських футбольних талантів одноосібно є «Шахтар». У його надрах назавжди зникли для великого футболу десятки талановитих гравців. Лише небагатьом вдається, подібно до Олександра Зінченка, вирватися з «шахтарської полону» в юному віці. Більшість приречені грати по орендах до 22-24 років, поки стануть не потрібні конкурентам.
Можна, звичайно, заборонити масові оренди футболістів, обмеживши їх кількість в одному клубі до одного-двох. Також можна записати дозвіл грати проти свого клубу в регламенті. Але це не виправить становища. Набагато ефективніше було б встановлення максимальної кількості футболістів, які можуть бути на контракті в одному клубі. Тоді, щоб запросити гравця понад норму, треба буде когось відпустити.
Встановлення такого ліміту, наприклад в 30 або 35 футболістів, не враховуючи юнаків, дозволило б припинити «гонку озброєнь» між «Шахтарем» і «Динамо». Від неї вони, як здається, і самі були б раді відмовитися, але ніхто не хоче починати першим. Так чому їм в цьому не допомогти?
