Півзахисник збірної Португалії і «Реала» Кріштіану Роналду не переживає, що подобається далеко не всім футбольним фанатам. Адже ненависть деяких з них служить для нього додатковою мотивацією. Про це та багато іншого головний претендент на «Золотий м’яч»-2016 розповів в інтерв’ю Coach Magazine.
– Хто був твоїм героєм у дитинстві?
– У дитинстві я спостерігав за португальськими гравцями, такими як Луїш Фігу і Руї Кошта. Я бачив, як вони виступають на найвищому рівні і теж хотів досягти цього рівня.
– Як твої батьки допомогли тобі почати футбольну кар’єру?
– Вони дозволили мені покинути Мадейру в 12 років, щоб приєднатися до лісабонського «Спортингу». Пам’ятаю, як я плакав. Але тільки зараз, коли у мене є син, я розумію, як важко їм було мене відпустити. Вони зробили те, що було правильним для моєї кар’єри, однак їм нелегко далося це рішення.
– Хто більше всіх тебе підтримує?
– Моя мама. Вона завжди мене підтримувала.
– Був чоловік, який тобі особливо допоміг на початковому етапі кар’єри?
– Ауреліо Перейра (головний скаут «Спортинга», який відкрив Роналду – прим.) завжди був дуже важливою людиною в моєму житті, з самого дитинства. Він вірив у мене.
– Що ти дізнався про себе після фіналу Євро-2016?
– Я знав, що не можу допомогти команді безпосередньо на полі (Роналду травмувався в середині першого тайму – прим.), однак все одно можу зіграти важливу роль. Я виступав з промовою в перерві, давав підказки і підбадьорював команду з бровки поля. Футбол складається не тільки з тих 11, хто знаходиться на полі – набагато більше.
– Який найбільш важливий урок тобі дав футбол?
– Використовувати тих, хто тебе ненавидить і негативний досвід для мотивації. Насправді, мені потрібні хейтеры – вони допомагали мені досягти всього, чого я досяг.
– Який тренер найбільше вплинув на твоє становлення як футболіста?
– Я ставлюся до серу Алексу Фергюсону як до батька. Всі тренери були важливі, однак в Реалі я з’явився вже чоловіком, а в Манчестері – ще хлопчиком. І тут раптом я опинився в одному з найбільших клубів світу. Іноді мені був потрібен хтось такий, як сер Алекс.
– Хто з тренерів найкраще може підбадьорити роздягальню?
– Зінедін Зідан був прекрасним зразком цього в минулому сезоні. Ми почали не кращим чином, однак потім він з’явився і став каталізатором одного з кращих моїх сезонів. Ми видали приголомшливу серію в Ла Лізі, виграли Лігу чемпіонів, а потім я переміг на Євро з Португалією. Це був великий сезон для мене і для «Реала». Відповідний тренер може надихнути на такі речі.
– Хто був найскладнішим твоїм опонентом?
– Роками у нас були великі сутички з Ешлі Коулом – він не дасть вам і секунди продихнути. Це був відмінний гравець, швидкий, добре грає у відборі – коли був на своєму піку. Ти завжди знав, що проти нього буде важко.
– Кого із суперників ти любиш найбільше?
– Між мною і Мессі взаємна повага. ЗМІ люблять роздувати наше суперництво, але не ми. Не те, щоб ми були особливими друзями, однак поважаємо один одного.
– Хто твій найщедріший одноклубник в тому, що стосується часу і грошей?
– Де б я не грав, скрізь і клуби, і гравці серйозно ставилися до благодійності. Ми повинні допомагати, адже нам дуже пощастило.
– З ким з товаришів по команді ти б пішов у розвідку?
– Пепе – він не тільки чудовий захисник, він взагалі нічого не залишає на полі. Пепе завжди віддається по повній.
– Хто з твоїх колег або колишніх тренерів – найбільший футбольний мислитель?
– Я грав під керівництвом багатьох тренерів, однак Жозе Моуріньо завжди відмінно аналітично мислив, він ретельно розбирав кожну деталь.
– Хто більше за інших вплинув на твою кар’єру?
– Я.
– Хто з товаришів по команді, чи то клуб або збірна, найбільше тебе надихав?
– Моїм головним джерелом натхнення завжди був я сам. Ніхто не ставив переді мною вимог вище, ніж ставив їх я. Я говорив, що обожнював Фігу і Руї Кошту, проте ніколи не хотів нікого перевершити – я завжди концентрувався лише на те, щоб постійно демонструвати все, на що здатний.
