Капітан збірної України Руслан Ротань розповів про свою адаптацію в новому клубі – чеської «Славії».
– Руслан, в Празі ти вже давно, але уклав угоду тільки на днях. Чому так довго тягнули?
– Для мене це залишилося загадкою. Начебто про все домовилися, але крапку у всій цій історії поставили тільки зараз. Втім, тепер, коли настала повна визначеність з моїм майбутнім, стало спокійніше.
– Як виник варіант зі Славією?
– Мені його запропонував футбольний менеджер В’ячеслав Заховайло. Подзвонив, сказав, що є такий інтерес. Запитав, чи є у мене бажання пограти в єврокубках. Я відповів позитивно, адже для будь-якого футболіста найголовніше – спортивна мотивація, а Славія вже незабаром стартує в Лізі чемпіонів.
– Ти міг опинитися в луганській Зорі?
– Так, я міг перейти туди на правах оренди, але вибрав Славію.
– Дніпро отримає за тебе якусь компенсацію?
– Всіх деталей не знаю, але думаю, що ні. Мене відпустили безкоштовно.
– В молодості мріяв пограти за кордоном?
– Всі ми про це мріяли. Звичайно, я не думав, що опинюся там в 35 років, але таке футбольне життя. Мені здавалося, що я вже нікуди не поїду, але хто ж знав, що Дніпро потрапить в таку ситуацію…
– Готовий розповісти всю правду про те, як вбивали легендарний клуб?
– Поки що ні. Та й який сенс? Всі і так все розуміють.
– Команда не померла – і то добре, правильно?
– Поміняти вивіску – це не проблема, а от зберегти переможні традиції… Шкода людей, які кували для клубу славу.
«Поки живу в готелі на стадіоні»
– Ми часто вживаємо вираз «європейський підхід». У Чехії ти його відразу відчув?
– Так, тут все по-іншому. Можна сказати, що всю свою кар’єру відіграв, по суті, в одній команді, тому для мене це незвично.
– Що саме?
– Чогось такого надприродного я, звичайно, не помітив, але сам менталітет, традиції тут інші. Професійне ставлення до самого себе – на першому місці. Тобі повністю довіряють, але ти знаєш правила гри і чітко їх дотримуєшся.
– Тренувальна база у Славії є?
– Як такої – немає. Команда збирається на стадіоні, де створені всі умови для роботи і відновлення – роздягальня, тренажерний зал, басейн, медичне обслуговування. Поля для тренувань – за стадіоном. Все на високому рівні. Прямо на стадіоні знаходиться готель. Все, як і у всіх європейських клубів.
– Ти в цьому готелі поки живеш?
– Так, але найближчим часом займуся пошуком житла, щоб забрати сюди сім’ю.
«На мене наділи спеціальну маску…»
– У Славії тобі довелося пройти якийсь перегляд. Тебе це не бентежило?
– Ні. Мені сказали, що треба пройти медичний тест, а тренер хоче зі мною познайомитися. Я поставився до цього з розумінням– може, когось бентежив мій вік. Так що переглядом це назвати складно.
– Як виглядала тестова перевірка?
– На мене наділи спеціальну маску, і я біг по доріжці на тренажері.
– Складно?
– Непросто, але, здається, впорався. Починаєш біг, поступово нарощуєш темп. До тих пір поки датчики не покажуть, що у тебе пульс зашкалює. Після 17-ти хвилин доктор сказав: «Досить». Хоча я міг бігти ще.
– У команді тебе прийняли відразу?
– Так, колектив тут дуже хороший, веселий, зі своїми традиціями. Чеська мова відсотків на 40 перегукується з українською мовою, так що в спілкуванні особливих проблем немає. Мені пощастило, що як раз разом зі мною в Славію прийшов Ян Лаштувка. А ще тут виступають півзахисник з Туркменістану Руслан Мінгазов, а також португалець Данні. З ними можна поговорити російською.
– Тебе як-то посвячували в команду?
– В неділю, після контрольного матчу з Ніццою, у нас був командний вечерю. Довелося заспівати (посміхається).
– Що співав?
– Воїни світла.
– Нещодавно відбулося жеребкування третього кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів. Як у Славії сприйняли її результати?
– Цілком нормально. Стоїть завдання потрапити в груповий турнір, тому треба проходити суперника, будь то БАТЕ або Алашкерт. Вірменський колектив для мене поки що темна конячка, а білоруську команду всі ми добре знаємо. Подивимося, хто з них стане нашим противником.
– У збірну України з Ліги чемпіонів точно можна буде потрапити. Згоден?
– Сподіваюся на це…
