Ще в минулому сезоні про це навіть не замислювалися – в Україні був кращий воротар, який без проблем закривав позиції як в кращому клубі країни (що важливо для Ліги чемпіонів), так і в збірній. Звання “воротар нації” або заслуги Олександра Шовковського поки ще не досягнуті, але “першим номером України” Андрія Пятова називали без запинки.
Все почало змінюватися в цьому сезоні. Матч-відкриття за Суперкубок, гра з “Динамо” в чемпіонаті, матч 1 туру Ліги чемпіонів з “Хоффенхаймом”, а потім і поєдинок з Чехією на виїзді… Все це – невдалі епізоди і помилки (явні або, скажімо так, непрямі) Пятова. І серія продовжилася – в матчі з Італією Україна пропускає знову багато в чому через дії воротаря.
Питання про перспективи Пятова в “Шахтарі” вже піднімалося, недавно торкнулося воно і збірної. Однак, як тренери, так і вболівальники продовжують вірити в Андрія – мовляв, “з ким не буває, трапляється”. Але чи не час задуматися про глобальні речі і зміни?
Що сталося і як було раніше?
В принципі, майже в кожному сезоні кар’єри Пятова знаходиться який-небудь “фейл”. Починаючи ще з пам’ятного фіналу Кубка УЄФА 2009, продовжуючи ляпами в Лізі чемпіонів (“Арсенал”, “Байєр”, “Челсі”, “Реал”) і часом в українських турнірах.
Помилка в фіналі Кубка УЄФА проти “Вердера” (2009 рік)
Ляп в Лізі чемпіонів проти “Арсеналу” (2010 рік)
Помилка в поєдинку з “Реалом” в ЛЧ (2015 рік)
Тим не менш, це було лише епізодично. В іншому ж Андрій завжди був стабільним та досить сильним воротарем навіть на міжнародному рівні, не викликаючи сумнівів в загальній кваліфікації.
Але прийшов сезон 2018/19. У першому матчі, за Суперкубок проти “Динамо”, втрата м’ячем Андрія привела до єдиного і переможного голу киян. Далі – знову гра з “Динамо”, і тут уже пропущений удар Вербіча в ближній кут. Потім – помилка на виході в поєдинку з “Хоффенхаймом” в ЛЧ. Ну і два матчі збірної: в Чехії без явної помилки, але дещо нелогічні та невпевнені дії призвели до голу в ближній кут, а з Італією – невдало відбитий удар в ближній кут.
Коли випадки переходять в серію, критики і радикальних думок не уникнути (особливо щодо голкіпера).
Розбір польотів: чому так відбувається і що впливає на Пятова?
У цій справі викликають подив дві речі – типологія помилок і магія “ближнього” кута. П’ятову вже 34 (не проблемний вік для голкіпера), але ляпи трапляються не в епізодах через реакцію або швидкість прийняття рішень, а у випадках з прорахунками і аналізом моменту. Погано вийшов при кутовому, не зафіксував м’яч у ближньому куті та схибив при дальніх ударах – такі речі досить дивно чути про досвідченого воротаря хорошого рівня. Але вони є.
Можливо, в певній мірі психологічно вплинула гра з “Динамо” за Суперкубок – важливість хорошого старту сезону, принциповість, програний трофей. Якраз в тому матчі як такої помилки у воротарській техніці не було – була самовпевнена гра ногами “на тоненького”, через що і сталася втрата. Після Пятов отримав чималу порцію крики, а сезон для нього, можна сказати, почався з гірким присмаком.
Досить важливим в цій серії можна вважати наступний матч “Шахтаря” з “Динамо”, вже в УПЛ. Донеччани явно не слабкіше, але знову програють, знову мінімально, і знову через помилку Пятова. Голкіпер випустив м’яч у ближньому куті після удару Вербіча. Невдачі “множаться” на два, разом з критикою виникає вже тиск, адже скоро Ліга чемпіонів і матчі збірної. Проте в Андрія все ще вірять і сподіваються, що це все – лише епізоди, як і було раніше.
Але нічого не змінюється – Пятов підходить до ЛЧ в своєму стані, без змін, і в першому ж матчі групи, з “Хоффенхаймом” підводить команду. Невдалий вихід на подачу з кутового, після якого “Хоффе” забиває другий м’яч. Якби не було цього голу, “Шахтар” міг би і виграти (а так – нічия, більш схожа на поразку). Тут вже разом з критикою і тиском з’являється невдоволення – “Пятов стає ненадійним, помилки занадто часті”.
“Шахтар” “Шахтарем”, а більше іншого вболівальники переживають за збірну України, де Пятов вже давно непорушний “№1”. І переживали не дарма. Хоча за матч з Чехією і не варто судити суворо – як такої помилки саме у воротарському техніці не було, більш правильно сказати – Андрій не виручив під час удару в ближній (знову) кут. Але постріл чеха був дуже сильним, з близької відстані, тому тут варто робити велику поправку… Проте питання Пятову все ж є – навіщо завчасно, до самого удару, падати на коліна?
Тут Андрію дуже пощастило, що цей епізод майже забувся на тлі вольової перемоги – українці забили двічі (другий гол – на останніх хвилинах), досить яскраво стартувавши в Лізі націй. Проте, “чорна смуга” Пятова продовжилася.
І, нарешті, товариський матч з Італією. Україна багато в чому грає не гірше іменитого суперника, рахунок 0:0, але пропускає першою. Так, почався дощ, м’яч підступно (і дуже непросто для воротаря) вдарився об газон незадовго до контакту з голкіпером. Проте, це лише нюанси, які досвідчений воротар збірної повинен легко передбачати. Удар Бернардескі наносив здалеку і не надто сильно, в ближній кут, і Пятов, можна сказати, стрибав “з підготовки”. Здавалося, все під контролем – удар буде просто відбито за лінію або, в гіршому випадку, трохи в сторону перед собою. Але кіпер ставить руку так, що м’яч летить вгору через нього і закочується в ворота.
Причини і наслідки
Думки про випадковість відкидаємо – певний фактор (або фактори) явно роблять гру Андрія слабкіше. Тільки які саме?
Дуже важко припустити і повірити, що Андрій став гірше тренуватися і працювати в цілому. За всю свою кар’єру Пятов показував високий професіоналізм, а головний іспит в цьому плані пройшов в 2012 році – на Євро-2012. Тоді буквально за пару тижнів, перебуваючи номінально третім воротарем збірної після Шовковського і Диканя, Андрій через травми двох вищевказаних голкіперів раптом став основним. Основним у збірній на першому її чемпіонаті Європи, який був ще й домашнім! Божевільні ажіотаж і тиск, але Пятов тоді впорався “на ура”.
Багато зараз чути фраз типу “час прийшов”. Андрію влітку виповнилося 34 – цілком прийнятний і добротний вік для воротарів. Але всьому рано чи пізно приходить кінець… Втім, як говорилося вище, помилки Пятова виглядають досить дивними в цьому світі – ляпи трапляються не через брак реакції або швидкості мислення, а саме через прорахунки в тактичних діях (хіба що гол в матчі з Чехією тут поза списком). З фізичними кондиціями у воротаря теж все в порядку, тому чисто віковий фактор поки варто відкинути (хіба що він має мінімальний і другорядний вплив на ситуацію).
Увагу варто звернути на інше. Перше – статус Пятова, який з кожним сезоном тільки підвищується. Статус (а, значить, очікування і відповідальність) тільки зростають, а ресурс (фіз. готовність і вік) – навпаки. У нинішньому сезоні “Шахтар” втратив пару лідерів і переживає зміни, і на Андрія зараз особлива надія в плані результату. Якщо раніше на перших ролях були Феррейра і Фред, то з їх відходом місце “в авангарді” зайняв якраз Пятов. А тут кожна помилка болючіше вдвоє.
Те ж саме і зі збірною України. Пятов – капітан і один з найдосвідченіших гравців, який після провального Євро-2016 і невдалого відбору на ЧС-2018 повинен стати опорою “синьо-жовтих” у шляху на Євро-2020. Вболівальник чекає результату від збірної Шевченко, і на Пятова в нинішній ситуації – найбільший тиск серед збірників поряд з Ярмоленко і Коноплянкою.
Ну і УПЛ. Так, вельми не першочергова тема, але все ж значна. Рівень Прем’єр-ліги з кожним сезоном падає, і “Шахтарю” просто немає великої гідної конкуренції. Серйозних матчів все менше, а для гравців це “смерть” – неминучий регрес або топтання на місці (прогресувати в боротьбі зі слабшим противником неможливо).
Пятова це теж стосується. Можливо, Андрій вже домігся свого максимального рівня, але його треба підтримувати і тримати себе в тонусі так, щоб без проблем грати в єврокубках. В УПЛ це робити все складніше і складніше. А з урахуванням статусу Пятова це викликає чималі проблеми. Про труднощі того ж Бутко, Хочолави або Матвієнко йдеться менше, а ось основний воротар – “під мікроскопом”.
Збірна України: “стратити не можна помилувати”
Де ставити кому в цьому виразі – вирішувати виключно тренеру. Доля цього питання і самого Пятова як гравця збірної України повністю в руках Андрія Шевченка і його штабу.
У вболівальників ж лише один аргумент – потрібен результат. І якщо добуванню результата заважають якісь зовнішні та особисті фактори, вони (фактори) не повинні залишатися в житті команди. В Україні все в порядку з воротарями, вже свій шанс отримав і Андрій Лунін, який в найближчому майбутньому ну повинен прогресувати і рости в голкіпера європейського рівня. Так може час настав? Хоча б спробувати і почати цю важливу зміну, вже зараз думаючи про Євро-2020 і майбутнє.
