Участь київського “Динамо” в груповому етапі Ліги чемпіонів під питанням. У першому матчі 3-го кваліфікаційного раунду турніру команда Юрія Сьоміна удома з рахунком 0:2 програла казанському “Рубіну”. “Динамо” створило не багато гольових моментів поблизу воріт “Рубіна”. Взагалі незрозуміло, завдяки яким ресурсам може статися диво, яке виведе киян в наступний раунд змагань. Аналогічної думки дотримується і заслужений тренер України Анатолій Заяєв.
– Анатолію Миколайовичу, в “Динамо” є шанси пройти 3-й раунд Ліги чемпіонів?
– Ні, немає. Звісно, можна говорити про те, що у футболі всяке трапляється, навести багато прикладів. Але потрібно згадати першу гру “Динамо” з “Рубіном” і чесно відповісти на ваше питання.
– Усе так безнадійно?
– Якби “Динамо” програло хоча б з рахунком 0:1, була би ситуація значно краща. Але цей “великий” футболіст Хачеріді сфолив у своєму штрафному майданчику, через що казанці отримали право пробити пенальті. Цей епізод трапився на відкритому просторі, всім усе було добре видно. У першому таймі росіяни сфолили у своєму майданчику проти Ідейє. Але суддя не призначив пенальті, оскільки все було перекрито, і він нічого не побачив. А в ситуації із Хачеріді все було явно. Захисник запізнився і виправляв свою помилку фолом. Забитий гол із 11-ої позначки прирік “Динамо” на невдачу. Тепер же потрібно три голи забивати “Рубіну”, а свої ворота втримати на замку. Це нереально.
– “Рубін” чимось вас здивував?
– Абсолютно нічим, команда нічого надзвичайного собою не представляє. Їхній головний козир – дисципліна. Бачив їхню гру в чемпіонаті Росії із “Тереком”. Казанці виграли випадково. У “Рубіна” немає висококласних футболістів. Але це не завадило росіянам навіть “Барселону” обіграти. Свого часу я з “Таврією”, виступаючи в першій Всесоюзній лізі, об’їздив чимало міст, у тому числі був із командою неодноразово і в Казані. У той час казанський футбол перебував не на дуже високому рівні, і Казань не мала такої сильної команди, як та, яка виступає зараз у чемпіонаті Росії. Сучасний “Рубін” двічі ставав чемпіоном Росії. Як на мене, головна причина успіху казанців – це їхній тренер Бердиєв.
– У чому проблема “Динамо”?
– Пригадую матч у Полтаві “Динамо” з “Шахтарем” за Суперкубок України. Була дуже цікава гра. Кияни дуже строго, дисципліновано відіграли увесь матч. Так само казанці зіграли з “Динамо” у Києві. Після Суперкубку підопічні Юрія Сьоміна більше так не грали. Так, вони перемагали, але кого? “Оболонь” та “Олександрію”, які у цьому сезоні боротимуться за виживання. То, може, “динамівці” просто носа догори задерли… Вони не розуміють, що перемога в одній грі не є подвигом. Будь-яка людина у певній ситуації може проявити нечувані здібності. Але щоб це робити регулярно – необхідна праця. Цього футболісти не розуміють.
– Тобто проблема “Динамо” у відсутності характеру?
– Це лише одна із причин. Інша криється в тому, що група гравців “Динамо” не відповідає класу команди. Відкрито назву цих футболістів. Перший з них – Артем Мілевський. Йому тепер можна тільки за Бахчисарай виступати. Це вже не футболіст, для “Динамо” мати такого форварда – злочин, він же не витягує цей рівень. Повернули в команду Олександра Алієва, а що він? Ну, вийшов на заміну в матчі з “Рубіном” і нічим не запам’ятався. Навіть штрафний не захотів пробивати, а це в нього раніше виходило дуже добре. Алієв не один місяць в “Динамо”. Спершу говорили, що він пропустив збори, а тому не в оптимальній формі. А зараз що з ним? Навіщо було його назад повертати в “Динамо”? Не розумію гравців. Невже Андрій Ярмоленко став суперзіркою, зрівнявся по заслугах з Андрієм Шевченком, Сергієм Ребровим чи Олегом Блохіним? Пригадую, був епізод, коли м’яч покинув поле, і Ярмоленко вирішив, що його команда повинна вводити його з ауту. Але суддя віддав це право “Рубіну”, після чого Ярмоленко жбурнув об поле м’яч та почав голосно висловлювати претензії арбітрові. За це він мав отримати попередження. Мені цікаво, що Ярмоленко про себе надумав, що так поводиться… Не має він права так робити. Якби він грав за колгосп, то міг би показувати такі номери перед своєю дівчиною, але ж не в “Динамо”. Багато хто критикує Даріо Срну за суперечки з суддями. Так, він постійно апелює, але при цьому на полі викладається на всі сто відсотків, готовий усе віддати за свою команду. Про Ярмоленка цього явно не скажеш. А Євген Хачеріді, кого він може підстрахувати? Та поки він обернеться, епізод закінчується. Так і сталося при першому взятті воріт “Динамо”, а потім повторилося в епізоді із призначенням пенальті.
– “Рубін” дуже часто грає від оборони. Можливо, Юрію Сьоміну варто було збільшити атакуючу міць своєї команди?
– А кого він мав випускати?
– Хоча б того ж Андрія Шевченка…
– Шевченко ще в червні був хворий, мав проблеми зі спиною. Невідомо, зараз у якій він формі. А стосовно атаки, то в нас там було достатньо людей. Ідейє, Ярмоленко, той же Гусєв більше на атаку грає, ніж на оборону. Розумієте, якщо нападник не може забити, то це повинен робити півзахисник, а якщо і він не може, то повинен місію голеадора взяти на себе захисник, в крайньому випадку вражати ворота суперника повинен воротар. В “Динамо” ж такого гравця немає. “Рубін” заставив “Динамо” танцювати під свою дудку. Казанці змусили киян грати повільно, вони перекрили всі зони. Тому і моментів практично не було у господарів.
– Як вам гра Ідейє?
– Зарано цього хлопця почали вихваляти. Так, він забив у двох іграх чотири голи. Але суперники були слабкими. У грі ж з “Рубіном”, Ідейє був позбавлений простору. Його партнери просто не змогли його забезпечити м’ячем. А форварду у такій ситуації розкритися дуже важко. Тому з оцінкою Ідейє потрібно зачекати.
– Ви сказали, що подібного настрою, який був на грі з “Шахтарем” за Суперкубок України, в “Динамо” більше не було. То, може, проблема в Юрієві Сьоміну? Хто, як не тренер, повинен мотивувати команду?
– Не можу звинувачувати Юрія Сьоміна. Футболістам самим потрібно розібратися, що в них у житті відбувається. А від них можна почути лише відмовки. То спека, то ще щось. Сьоміну з такими футболістами важко щось зробити. Йому доводиться працювати з гравцями, які не здатні принести користь команді. Даніло Сілва в атаці цілковитий нуль. Каддурі постійно помиляється. Деякі гравці, таке враження, полюбляють погуляти в нічних клубах. Гляньте на Мілевського, в нього вже на футбол сил не залишилося, усі залишає на гулянках. Тепер навіть м’яч зупинити не може. Такі, як Мілевський, плюють на все з високої гори своїх амбіцій. От і все…
– Невже в матчі з “Рубіном” у складі “Динамо” вам ніхто не сподобався?
– Чому ж, є такі гравці. Ось візьміть Нінковіча. Вийшов на поле, старався щось зробити. Може, в нього не все виходило, але ж він намагався.
– Леонід Буряк відразу після гри “Динамо-Рубін” заявив, що команда Юрія Сьоміна не показує “динамівського” футболу. Поясніть, як після стількох змін поколінь, приходу низки тренерів із власним баченням футболу, можна говорити про “динамівський” стиль?
– “Динамівський” стиль – це футбол Валерія Лобановського. Якби кияни зіграли так, як грав “Рубін”, думаю, Леонід Буряк не висловлював би жодних претензій. “Динамівський” стиль – це універсалізм футболістів у поєднанні із залізною ігровою дисципліною. Ось за цим Буряк і скучив у виконані його колишньої команди.
