Єврокубковий тиждень почався для України більш, ніж вдало: «Шахтар» у виїзному матчі Ліги чемпіонів розгромив БАТЕ, відвантаживши у ворота білоруського клубу сім м’ячів. На жаль, почин не підтримав ніхто.
Всі три наших учасника Ліги Європи розчарували, зазнавши поразки. І якщо у «Динамо» після невдачі в Данії залишаються непогані шанси на вихід в плей-офф, то у «Металіста» з «Дніпром» в цьому плані все стало надто складно…
***
«Металіст». Ще ніколи ця команда не виглядала в Лізі Європи так тьмяно і беззахисно. Навіть у дебютному для себе сезоні-2007/2008, коли довелося грати в кваліфікації з «Евертоном», «Металіст» представляв собою куди більш конкурентоспроможну команду. Тепер же – просто біда. Три тури – три поразки.
Не можна не визнати: незважаючи на відсутність Клейтона Шав’єра, в середу проти «Легії» підопічні Ігоря Рахаева зіграли цікавіше, ніж у попередньому турі проти «Локерена». Принаймні, їм вдалося кілька доволі небезпечних атак, чого в Бельгії не було і в помині. Вони навіть гол забили, правда, незарахований через офсайд, і заробили пенальті, який по-піжонськи запоров Жажа.
Але в цілому картина дуже сумна. З світлих плям – хіба що тільки гра Сергія Болбата, який намагався загострювати атаку. Ну і Олександру Горяїнову респект за відбитий 11-метровий, хоча удар Врдоляка був куди більш складним, ніж Жажин. А, як по-доброму, то поляки, моментами просто разрывавшие оборону харків’ян, могли вивезти з Києва і велику перемогу.
Після Ігор Рахаєв поскаржився, що у «Металіста» немає можливості грати домашні єврокубкові матчі в Харкові: мовляв, виходить, що всі матчі фактично доводиться грати на виїзді, а це психологічно важко. Але, як на мене, це слабкий аргумент. Поєдинки чемпіонату України «Металіст» проводить на рідній арені, а результати теж не радують. Так що тут зовсім не в полі справа, і не в підтримці вболівальників.
Втім, на цю тему «Футбольний клуб» вже висловлювався – після матчу «Металіста» з «Локереном». За три тижні нічого не змінилося.
***
«Динамо». Візит киян в Данію навівав ностальгічні спогади, якими, наприклад, в своєму чудовому тексті «Динамо». Під крилом Фенікса» поділився Юрій Корзаченко. І, загалом-то, ніщо не викликало тривоги. Команда Сергія Реброва проводить гарну осінь: гравці ростуть, проглядається свій стиль, який радує око, є результат.
А перший гол «Ольборга» лише додав азарту: а ну-ка, як тепер поведе себе «Динамо», опинившись у ролі наздоганяючого? І навіть після другого гола залишалася надія (та майже впевненість!), гості можуть виправити ситуацію.
Хоча б тому, що 2:0 на користь данців не відповідали подіям на полі. Адже динамівці за створеними моментами в першому таймі навіть перевершили господарів: двічі небезпечно бив Андрій Ярмоленко (впритул до штанги і в неї), міг забивати Джермейн Ленс, який не зумів зблизька пробити воротаря, непоганий шанс був у Беланды…
Та й траплялося у нас вже таке з «Ольборгом». Пам’ятаєте, в 1999-му? Данці теж вели в рахунку 2:0, а закінчилася зустріч внічию – 2:2. Правда, тоді справа була в Києві. Ну і «Динамо», звичайно, було попрочней. Вже без Андрія Шевченка, але ще з Сергієм Ребровим, в допомогу якому придбали Максима Шацьких.
На жаль, цього разу відігратися не вийшло. Більше того: в кінцівці «Динамо» пропустило ще і третій гол, свого роду контрольний постріл.
Отже, 0:3 – здавалося б, гірше не придумаєш (в Борисові або Римі, мабуть, заперечать). І, звичайно ж, «Динамо» розчарувало – насамперед, грою в обороні, яку Ребров назвав огидною. Дуже невдало в епізодах з першими двома голами зіграли Александар Драгович і Данило Сілва, чиї зрізання призвели до взяття воріт Рибки. Юний Микита Бурда занадто часто програвав боротьбу. А Домагой Віда і зовсім провалив м’яч, геть забувши про таке поняття, як підстраховка.
Але не випадково говорять, що поразки відрізняється. Скажімо, рік тому «Динамо» теж пропустила три м’ячі в Лізі Європи, поступившись з рахунком 1:3 «Генку» (до речі, такого ж компактному і дисциплінованому, як «Ольборг»). Відчуття було – майже повній безнадії, і більше нічого. Надто вже безглуздо грали підопічні Олега Блохіна. А ось в цей четвер проскочила думка, що це поразка, можливо, піде команді на користь.
«Динамо» Сергія Реброва знаходиться поки що на початку шляху. Команда вимальовується симпатична, але, звичайно, їй ще багато чого не вистачає. В тому числі і класу, брак якого можна компенсувати тільки граничною концентрацією і самовіддачею. А ось їх-то якраз в четвер і не було.
Один тут недопрацював, інший – там. А коли потрібно було рятувати гру, виявилося, що перебудуватися і перезавантажитися не можемо. Загалом, «Ольборг» наочно продемонстрував киянам, чим для них може бути чревате найменше послаблення. Ну і Ребров, знову ж таки, отримав певну інформацію.
Він, до речі, дуже правильно оцінив підсумок матчу: «Така струс, як сьогодні, потрібна, щоб футболісти зрозуміли, що ми знаходимося в дорозі, а не досягли вже чогось».
***
«Дніпро». Днями в одному з інтерв’ю Мирон Маркевич уточнив: «Для нас головне – першість України. Хотілося б, звичайно, пройти далі в Лізі Європи, але чемпіонат ми ставимо на перше місце».
Сказав те, що думає. І, в принципі, правильні слова. Та тільки, схоже, футболісти неправильно їх зрозуміли. Сприйняли занадто буквально – як меседж, як керівництво до дії. Вони, звичайно, теж скажуть, що їм хотілося б пройти далі в Лізі Європи, але десь на рівні підсвідомості у них відклалося, що Ліга Європи – турнір другорядне…
Маячна, можливо, версія. Але як же треба пояснювати причини абсолютно беззубої гри «Дніпра» в поєдинку з «Карабахом»?
Дніпропетровські футболісти в цей вечір нагадували групу людей, які намагаються відкрити консервну банку, не маючи під рукою ножа. І так її, цю банку, крутять і сяк, а що робити, не зміркують.
Погано працювали фланги. Якщо Євген Коноплянка зліва ще щось намагався спорудити, то правий край, де повинен був запалювати Бруну Гама, можна сказати, не працював взагалі. Якимось безідейним виглядав центр півзахисту в складі Руслана Ротаня, Євгена Шахова і Сергія Кравченка. Категорично не йшли стандарти, які вважаються дуже грізною зброєю цієї команди.
У підсумку за весь матч «Дніпро» створив два з половиною напівмоменти біля воріт гостей. Та й ті до тлумачних ударів по воротах не дійшли. То один одному заважали, то – приціл підвів. Ну і «Карабаху», звичайно, треба віддати належне.
Заради цікавості заглянув на сайт transfermarkt.de, який спеціалізується на вартості футболістів. Так ось: весь склад «Карабаху» на думку німецьких експертів тягне на 13 млн євро (це менше, ніж коштує один Коноплянка).
Мабуть, це явна недооцінка. Ось і «Дніпро» схоже, на цьому погорів. Не чекали підопічні Маркевича, що суперник виявиться таким незручним. І Маркевич теж не чекав, в результаті програвши тактичну дуель своєму візаві Гурбану Гурбанову. Очевидно ж, що азербайджанський тренер прорахував суперника набагато краще. І спрацював саме його план.
Адже дивіться, що вийшло. Приїхав начебто явний аутсайдер у гості до фавориту, провів кілька хороших контратак, завершивши одну з них голом, а потім почав грати по рахунку, гранично щільно опікуючи суперників і періодично попугивая їх швидкими випадами.
Все гранично просто. Дисципліна і порядок іноді б’ють клас. А іншого шляху до успіху в «Карабаху» і бути не могло. У відкритому бою він був би розбитий в пух і прах. І, звичайно ж, дніпряни розуміли, як буде грати суперник. Але вся проблема в тому, що у них не виявилося плану Б на той випадок, якщо «Карабах» раптом поведе в рахунку. Або ж він був, але виконати його занадто знервовані футболісти не змогли.
«Це була не гра, а щось незрозуміле… Наша команда була мало схожа на себе», – резюмував Маркевич після матчу, пообіцявши, що буде серйозно розмовляти і розбиратися з підопічними.
Що ж, питань до футболістів «Дніпра», дійсно, вистачає. Так і до тренера – теж.
Не погарячкував чи Маркевич, вирішивши обійтися без свого кращого опорника Джаби Канкави? Адже знав же, що у «Карабаху» є технічні хавбеки-бігунки. Чому не випустив хоча б хвилин на 20 на правий фланг Валерія Лучкевича? Багатообіцяючий юніор зі своїм молодецьким запалом і азартом, можливо, пожвавив та урізноманітнив б гру команди в атаці. Чому, нарешті, гравці «Карабаху» більше хотів перемогти, і варто все-таки тренерам говорити вголос про те, який турнір для його команди головніше?..
Так, до речі. А консервну банку без ножа відкрити можна. Більше того: є умільці, які можуть зробити це голими руками, ламаючи її за тим же принципом, як ламається шматочок мідного дроту. Тільки при цьому потрібно гарненько зосередитися і набагато більше зусиль докласти…
