Це побажання перед матчами у відповідь «Дніпра» і «Динамо» в ЛЕ саме благе. Їх суперників порівнювати не коректно. Добротна бельгійська команда з вишколу і поруч не стояла з флорентійцями. Але надія залишиться до пізнього вечора четверга. А поки почну з позитиву.
ПЕРЕКОНЛИВЕ БУРЧАННЯ
Єдиною тривожної гравців «Дніпра» новиною залишається факт, що «Брюгге» не пропустив гол на своєму полі. Моментів для взяття воріт Метью Райана вистачало. Гострослови вже побачили в нашій невезухе тінь легендарного воротаря Прюддома. Але на тренерському містку Мішель Мирона Богдановича навряд чи чимось здивував.
Господарі залишали в зонах оборони помітні прогалини. Далеким до ідеалу було і колективне до зміщення акценту атак дніпрян. Не допомогли і шорсткості гостей. У команди одного з найкрасивіших міст Європи виявився неважнецким перехід з однієї фази гри в іншу. То «Дніпро» їх так налякав, загравши зі старту з позиції сили, то, пардон за жартівливе прізвисько, «брюзжане» самі спеклися.
У будь-якому випадку при можливості перспективної атаки, останній пас з центру у них був не краще, ніж допіру у «Металіста» на «Дніпро Арені». Хоча вчорашня нульова нічия зовсім по-іншому сприймається вболівальниками «Дніпра». Фактично господарі могли створити неприємності Бойко тільки з флангу Матоса. Мацав там слабинку не один Васкес, але і хвалений Рафаэлов. Федецький був куди більшому авторитеті, за що Уларе йому навіть голову розбив.
Зі старту в протилежному штрафному майданчику відразу сподобався Калініч. Заряджений на боротьбу хорват, як треба. Поступово подзаправились і крила – Коноплянка з Лучкевичем. А забивати знову зголосився Ротань: як в Севільї і з тим же результатом. Міг капітана переплюнути тільки головна зірка дніпрян, але поле знову підвела, а ноги у Євгена роз’їхалися.
Веселюся тому, що і у Коноплянки настрій був чудовий. Міг кинути супернику голище, начебто амстердамського, але кіпер честь «Брюгге» відстояв. А під завісу Райан ще й зустрів м’яч грудьми в ближньому бою.
У будь-якому випадку, результат закономірний. Навіть з урахуванням всіх попереджень від словенця Скоміна, які не завжди були продиктовані обстановкою на полі. Добре, що і дніпряни, які виходили на заміну, перейнялися загальним настроєм. Біг назад допомагати захисту Бруну Гама. І навпаки: не біг стрімголов Безус, а прагнув бачити партнерів.
Є відчуття, що на «Олімпійському» неприємного сюрпризу не дочекаємося. Пропущений гол «Дніпра» ускладнити життя, звичайно, може. Але сьогодні здається, що у ворота «Брюгге» дніпрянам до снаги забити не раз. Тільки до атакуючого захвату слід обов’язково додати концентрацію.
Сенегальський пілотаж
Переглядаючи вночі партію молодих і амбітних тренерів Реброва і Монтелли, навіть не намагався визначити вагу голи Бабакара. Річ безцінна – і за виконанням, і за значимістю для перспективи. Порадував наставника з игроцким прізвиськом Аероплан сенегалець, виконавши справжню фігуру в повітрі.
Чи був цей жаданий «Фіорентиною» гол логічним? Поклавши руку на серце, визнаю: був. Не йшло у «Динамо» з початку, не вистояли і під завісу.
Суперник спочатку попався серйозний і за статистикою зустрічей в єврокубках, і по географічній приналежності. І хоча італійців у складі там треба шукати з ліхтарями і факелами, сама суть моделі гри сама, що ні на є – апеннинская.
У чомусь шалений удар Ленса злегка сплутав карти гостям. Хоча мені сподобалося, коли в загальній безнадії динамівці терпіли і вірили. Перед своїм голом голландець чудно обігрався з Буяльським і ледь не ощасливив Теодорчика. Поляк, до речі, боровся аки лев, але для оборонців із Серії А таке заняття і є суть життя.
І все-таки стало помітно, як засмикалася красень Вінченцо. Відразу згадалася його жарт про некудышних серед воротарів «фіалок», яким головне бити, не соромлячись дистанції… Ось Ленс і пробив. Рибалка теж пробував, але не влучив.
Сумніше стало у другому таймі. Багато команд, намагаючись відігратися, відкриваються. Але не «Фіорентина». Тиснули гості методично і системно, не забуваючи про захист. Був у Ярмоленко тільки один шанс переплюнути Салаха, який просто замучив оборону киян. Двох Андрій розкидав, але третій заблокував… Все? Малувато буде для зірки такого попиту.
А Монтелла всі підкидав у топку, і не дрова, а Варгаса, Бабакара і навіть стовідсоткового італійсько – Аквілані. «Динамо» сідало все нижче і нижче. Героїзм зашкалював, а м’яч абсолютно не тримався. Очевидне: Драгович вигриз його і тут же відправив на чужого опорника.
Заміна Буяльського на Чумака якості Сергію Реброву не поліпшило. Всі сунулось на наш край дошки. І тільки король білих Шовковський зберігав самовладання до самого завіси. Але успішно захищатися без контргри архіважко. Після голу стало сумно всім динамівцям, їх тренеру і шаленим фанатам, так чекав дива.
Станеться воно на стадіоні «Артеміо Франкі»? Порівнюючи перспективи «Дніпра», тут у мене оптимізму значно менше. Тільки наївні люди могли очікувати від «Фіорентини» ігри на зразок «Евертона». А вже як італійці чіпляються за відповідний результат, легенди давно складені.
Тим більше потрібно відкинути геть навіть швидкоплинне зневіру. Сергій Ребров – тренер зростаючий. А Монтелла зовсім не та фігура, яку не можна переграти. Перша умова: позбавити «Динамо» від переживань за результат. А то в Києві страшно було дивитися на бліді обличчя киян та їхнього наставника.
