Кореспондент UEFA.com Ігор Лінник розповідає, як «Дніпро» Мирона Маркевича сенсаційно дістався до фіналу Ліги Європи УЄФА у Варшаві. По ходу всього розіграшу Ліги Європи УЄФА головний тренер «Дніпра» Мирон Маркевич, чия команда була позбавлена можливості проводити домашні єврокубкові матчі на рідному стадіоні, нарікав на незаповнені трибуни київського 73-тисячника. І справді, доки за цей же трофей билося місцеве «Динамо», глядач прилипав по четвергах до екранів телевізорів, а не валив на «Олімпійський».
Тепер все змінилося. «Динамо» на стадії чвертьфіналу оступилось на «Фіорентині», і в минулий четвер вся столиця України, та й не тільки вона, була в розпорядженні «Дніпра». Те, що на повторній зустрічі з «Наполі» підтримати команду Маркевича прийде і стар, і млад – секретом не було. У підсумку дніпропетровський клуб до аншлагу трохи не дотягнув, але встановив абсолютний рекорд відвідуваності своїх домашніх поєдинків – 62 344 глядача.
Публіку не збентежив навіть проливний дощ, який збирався над Києвом десь з обіду і в акурат до початку гри перетворився у зливу. Цей фактор, як з’ясувалося пізніше, став ще одним підмогою для «Дніпра» – на мокрому і став в’язким до кінця гри газоні гравцям «Наполі» було складніше плести мережива фірмових швидкісних атак. Для сторони ж обороняється нежданий надлишок вологи являв собою додатковий засіб фортифікації.
Втім, і в суху погоду «Дніпро» навряд чи обрав би якийсь інший тактичний малюнок для протидії одному з лідерів серії А, значно краще укомплектованому і куди більш досвідченому в індивідуальному плані. Так званий «автобус», привезений Маркевичем ще в Неаполь, нікуди не подівся і в Києві. Хіба тільки двері в ньому цього разу залишилися не закритими на замок, а відкритими навстіж. З них-то підбадьорювані публікою господарі раз виривалися на оперативний простір.
«Дніпро» лише у перші 20-25 хвилин висувався на половину суперника великими силами, але приходив туди дуже обережно. Настільки, що часом самі ж дніпропетровці гасили перспективні контратаки, озвучені після перехоплень м’яча в центрі поля. Тут і стало зрозуміло – віце-чемпіони України просто не уповноважені тренером розганяти гру, розхитувати гойдалки. Перед ними стояло інше завдання – в’язати суперника настільки, наскільки це можливо, скрізь і всюди.
По суті, на «Олімпійському» воротаря «Дніпра» Дениса Бойка лише одного разу довелося підчищати за командою тактичний грішок. Але коли на дев’ятій хвилині Гекхан Інлер вивів на побачення з ним Гонсало Ігуаїна, 27-річний голкіпер підтвердив, що поточний сезон для нього – дійсно найкращий у кар’єрі. За великим рахунком, саме перемога Бойко в очній дуелі з Ігуаїн зробила можливим загальний успіх «Дніпра». У двох іграх аргентинець чотири рази опинявся віч-на-віч з Бойком, але пробити його так і не зумів.
Ще одним героєм півфіналів став 29-річний Євген Селезньов, за два дні до виїзду в Неаполь забив свій 100-й гол у чемпіонатах України. Форвард відзначився двома найважливішими м’ячами і в Лізі Європи, перетворившись у народного кумира. Однак найцікавіше, що своїм поверненням в «основу» нападник зобов’язаний травмі Романа Зозулі – до цього він виходив на поле лише епізодично, та й то на заміну.
Резюме. Розуміючи, що клас суперника вище, Маркевич зробив ставку не на якість гри, а на видобуток результату. І в обох поєдинках його команда постала куди більш італійської, ніж «Наполі». Крім того, у складі «Дніпра» в потрібний момент знайшлися гравці, які взяли на себе роль лідерів. Але і найцінніший персонаж в обоймі українського клубу вніс особистий вклад у загальну скарбничку – саме Євген Коноплянка видав шикарний гольовий пас на Селезньова, встановивши вишеньку на київський торт. І зробив його варшавським!
