Перемога «Дніпра» над «Наполі» і вихід у фінал Ліги Європи – набагато ширше власне футболу та футбольних пристрастей. І не шукайте в моїх словах політику. Це більше, глибше і важливіше політики. Це знак нашому суспільству всьому народу.
Семен СЛУЧЕВСЬКИЙ, «Футбольний клуб»
2015-05-15 11:17
«Футбольний клуб» вже присвятив цій перемозі не один матеріал. Тому я не буду розбирати саму гру та відгуки на неї українських і зарубіжних ЗМІ. Поділюся лише власними почуттями.
Дуже символічно, що ця перемога досягнута чітко 40-ву річницю завоювання “Динамо Київ” Кубка володарів Кубків УЄФА. А адже нинішня Ліга Європи – пряма “спадкоємиця” того самого Кубка володарів Кубків. Звичайно, “Севілья” – той ще монстр. Але, хлопці, ви вже довели, що вмієте концентруватися не тільки до межі, але і до запредела. Вперед, до Варшави за тріумфом!!!
Перемогу кували все. Але на кількох героїв справедливо зупинитися докладніше.
Мирон Маркевич. Навряд чи хто-небудь, та й він сам очікували такого тріумфу в перший же, в дебютний сезон його роботи в «Дніпрі». Класичне «То таке…» стало не просто його фірмовим «слоганом», а знаком недомовленості, ключем до того, що Богданыч знає, вміє і відчуває набагато більше, глибше і тонше, ніж говорить, а тим більше говорить на мікрофон. Як тренер-тактик він за сезон практично змінив ігровий стиль команди, як тренер-психолог домігся такого позитивного мікроклімату в колективі, якого там вже не було давно. Якщо у клубу, його президента реально «дорослі» амбіції, які виходять за рамки національних турнірів, треба допомогти коучу створити мінімум два повноцінних склади з урахуванням кількості «фронтів», на яких доводиться битися. І як людина Маркевич дуже цікавий, вже повірте. За пеленою флегми, яку люди бачать з телеекранів, живе мужик з молодою душею і інтелектуальними інтересами, які виходять далеко за рамки футболу.
Маркевич – молодець. Але за ним тренерські традиції дніпрян. Зараз доречно згадати і Кучеревського, а до того Ємця з Жиздиком, а до того Лобановського
Не було б фіналу, якби на воротах не стояв Денис Бойко. Можливо, синові відомого захисника київського «Динамо» 70-80-х років, самому вихованцю Дитячої школи біло-синіх особливо комфортно було грати в рідному місті – п’ять матчів тримати власні ворота сухими. Може, справа в цьому, а може – і ні. Головне, якщо мова йде про Дениса, його власна статистика гри: тільки у півфінальних зустрічах відбив 7 ударів в площину в Неаполі, 8 – в Києві, Плюс сміливі виходи з лінії воріт. Перехоплення навісів…
Женя Селезньов! Дуже швидкий, верткий біля воріт суперника. Але свою справу зробив! Недарма один з телекоментаторів точно охрестив Євгенія «могильником Неаполя»
Його тезка Коноплянка. Скільки компліментів Конопа наполучал в останні пару сезонів, завдяки своєму таланту. І скільки лящів» йому ж дали журналюги в останні місяці: грає на «чистих м’ячах», не допомагає обороні, взагалі, можливо, душею в «Ліверпулі», «Тоттенхемі»», ще чорт знає де, а простіше – недоигрывает до кінця. Вчора Женя «прибрав» всі ці претензії. Він не тільки витончено «вирізав» Селезньову гольову передачу, він вчора взяв лідерську ініціативу на себе!
Тут зі мною можуть посперечатися перевірені лідери і бійці «Дніпра»: Руся Ротань (за життя дуже позитивний і симпатичний чоловік), Артем Федецький, Джаба Канкава. А хіба маємо право замовкнути внесок Калініча, інших футболістів. Коротше, на полі була КОМАНДА!
Найважливіший фактор виходу у фінал – уболівальник, 12-й гравець. Так, масове вискакування на поле після фінального свистка не прикрашає імідж нашого футболу. Офіційно за футбольними законами це називається «вторгнення в ігрову зону». Досить загрожує серйозними санкціями. УЄФА, звичайно, винесе свій вердикт. Адже у нас і так надскладна ситуація – на майбутній сезон «зелене світло» в єврокубках дано тільки стадіонів двох міст – Києва та Львова. І що не менш важливо, ФФУ подала заявку на проведення одного з майбутніх фіналів в Києві – напевно на континенті знайдуться «доброзичливці», які нагадають про вчорашній інцидент.
Однак зовсім не на захист, а лише заради об’єктивності згадаймо подібні масові забіг на поле в найрозкрученішої і цивілізованій Англії, коли тамтешні команди з Чемпіоншіпа піднімаються в класі до АПЛ.
Завершу тим, що почав. Вчорашні трибуни, це знак того, яким повинне бути наше товариство. Хіба за біло-синьо-блакитних несамовито хворіли тільки дніпропетровці? І кияни, і львів’яни, і вічні «закляті друзі» харків’яни… коротше, вся Україна. Ось приклад, як не на словах, а на ділі повинна вибудовуватися єдина громадянська і політична нація!
