У нашому футболі нині модно полемізувати довкола користі від залучення іноземних виконавців до українських команд та ліміту на легіонерів, який повинен принести оптимальні дивіденди збірним України. Однак попри усі переконання й аргументи спеціалістів, іноземні гравці залишаються невід’ємною частиною сучасного українського футболу. Без них наразі не може обійтися жодна із команд вищої ліги.
Не виняток і «Карпати». Та слід зазначити, що на сьогодні у заявці на чемпіонат львівського клубу фігурує чи не найменша цифра в графі «легіонери» серед усіх команд – у лавах зелено-білих лише семеро гравців з-за кордону. Сьомим «варягом» у команді став бразилець Еду. Нападник може стати 27 іноземним гравцем, який одягне футболку «Карпат» в офіційному поєдинку чемпіонату України.
Першим «варягом» у галицькому клубі був латвієць Раймонд Лайзан. Цей голкіпер національної збірної Латвії зіграв у Львові шість поєдинків у першому чемпіонаті незалежної України. Далі, з подачі Мирона Маркевича, перед початком сезону 1997-1998 років у клубі з’явився легіонер з дальнього зарубіжжя. Це темношкірий футболіст з Гвінеї Алькалі Соума, який приїхав до Львова з чемпіонату Польщі. До цього моменту (не враховуючи латвійця) за «Карпати» в чемпіонатах країни виступали виключно українці, переважно вихідці із західного регіону держави. У чемпіонатах Радянського Союзу у складі «Карпат» виступали росіяни, грузини, білоруси та литовці, однак занести цих футболістів до списку легіонерів не можна, адже тоді усі ці національності разом з українцями об’єднувала одна державність. У 1991 році -ще в радянських змаганнях – зіграв за «Карпати» представник української діаспори у США Богдан Недільський, якого можна вважати першим в історії легіонером львівського клубу.
Два сезони Соума залишався єдиним іноземним гравцем «Карпат», а після того, як покинув команду, два чемпіонати «зелено-білі» знову обходилися без допомоги іноземців.
У 2001 році із жешувської «Сталі» до львівських «Карпат» перейшов Генрі Мутамбіква. Цей гравець у нашому чемпіонаті презентував країну з Південної Африки Зімбабве. Екзотичний форвард, щоправда, допомогти львівській команді забитими голами не зумів. Мутамбіква у підсумку за «Карпати» зіграв лише один поєдинок і відправився шукати щастя в іншу команду. Невдалий трансфер не переконав, що ставити на своїх – краще. В сезоні 2001-2002 років у «Карпатах» остаточно вирішили зробити ставку на легіонерів – у цьому чемпіонаті за клуб зіграло відразу дев’ятеро «варягів». До слова, цей сезон став надзвичайно важким для «Карпат». Протягом змагань зелено-білих очолювали троє спеціалістів: Мирон Маркевич, Володимир Журавчак та Лев Броварський, «Карпати» дуже мало забивали, встановлюючи таким чином нові антирекорди, і посіли підсумкове 8 місце серед 14 команд ліги. Та попри не надто вдалі результати цей чемпіонат запам’ятався й позитивними моментами. Саме у ньому карпатівські глядачі дізналися про таких виконавців, як Самсон Годвін та Мацей Налєпа, що виступають у команді й понині, а також побачили гру молдованина Сергія Ковальчука, який згодом доріс до рівня московського «Спартака».
У наступному сезоні львівські «Карпати» вперше в історії очолив іноземець – серб Іван Голац, який запросив до столиці Галичини декількох виконавців з Балканських країн. Суттєво змінилася ситуація після сезону 2003-2004 років, за підсумками якого найсильніший клуб Західної України покинув вищу лігу. Після пониження у класі у Львові вирішили кардинально змінити пріоритети і робити ставку на місцевих вихованців – саме такої трансферної політики клуб дотримується й сьогодні. У «Карпати» запрошують лише тих іноземних виконавців, які можуть реально допомогти здобувати перемоги команді та рости у майстерності молодим українським футболістам.
Загалом, найбільша кількість іноземців діяла у півзахисті «Карпат»; у цій лінії грали відразу дев’ятеро легіонерів. Восьмеро «варягів» виступали у складі львів’ян на позиції форварда. Найбільше у команді було представників Білорусії (4) та Нігерії (3). Цікаво, що у львівській команді виступали гравці з практично усіх країн-сусідів України, окрім Росії.
Легіонер-гвардієць
Як не дивно, але з іноземних гравців найбільше матчів у футболці «Карпат» провів Самсон Годвін, якому наразі лише 24 роки. Перейшов нігерієць до львівського клубу у зимове міжсезоння чемпіонату, який проходив у 2001-2002 роках, з польської команди ГКС «Катовіце». З тих пір Годвін не «зраджує» зелено-білим стягам до сих пір.
Найтитулованіший «варяг»
Разом з Іваном Голацом до львівського клубу приїхав хорват Ігор Йовічевіч. Цей футболіст вирізнявся на полі серед інших гравців нестандартними діями та «свіжою головою». Що й не дивно, адже до львівської команди Йовічевіч встиг пограти у французькому «Метці», загребському «Динамо» та мадридському «Реалі».
«Семен» із Африки
Африканець Соума перебрався до львівського клубу перед стартом «бронзового» сезону зелено-білих з польського клубу «Стоміл». У тріумфальному чемпіонаті гравець, який виступав за національну збірну своєї країни, зіграв 17 матчів і навіть зумів одного разу відзначитися. Це сталося на «Україні» під час домашнього поєдинку з криворізьким «Кривбасом». Львівська публіка з перших матчів охрестила гвінейця прізвиськом «Семен», і коли Соума був поза складом команди, часто скандувала: «Семена на поле»! «Соума за характером був надзвичайно спокійним, але прижитися відразу у команді йому було важко. Ми розуміли це і намагалися не обділяти його увагою. Загалом, його в клубі любили. Алькалі намагався вчити мову, але розумів лише деякі слова. Клуб винаймав легіонеру квартиру. Найбільшою проблемою для нього було нерозуміння того, що потрібно відпрацьовувати у захисті. Йому це постійно товкмачили тренери та старші партнери, однак він звик грати лише на атаку і тому не міг зрозуміти, чому на нього тиснуть», – пригадує Роман Толочко, який виступав із Соумою разом у команді.
Ярослав Біляч, Інформаційний центр ФК "Карпати"
