Тиждень тому „Карпати” в Харкові були розтрощені тамтешнім „Металістом”, очолюваним екс-керманичем „зелено-білих” Мироном Маркевичем. А сьогодні в аналогічній ситуації перебував вже нинішній головний тренер нашої команди Валерій Яремченко, який свого часу віддав не один рік життя „Шахтарю” спочатку в якості гравця, а з часом і тренера. Звісно, навряд чи навіть найоптимістичніші фани „Карпат” сподівалися, що їхні улюбленці примусять підопічних Мірчі Луческу пережиту таку ж ганьбу, яку самі пережили в Харкові. Але при цьому всі, хто прийшов на „Україну”, вірив, що карпатівці в протистоянні з шахтарями зроблять усе, аби після двох поспіль важких у повному розумінні цього слова поразок реабілітуватися перед своїми вболівальниками. Інша справа, що останніх цього погожого весняного дня зібралося помітно менше, ніж зазвичай приходить у Львові на топ-матчі чемпіонату. Так, ФК „Карпати” зробив усе, аби забезпечити максимальну підтримку трибун своїй команді. Але ще задовго до матчу не важко було передбачити, що цього разу аншлагу на „Україні” не буде і близько, адже у Великодну суботу багато хто віддав перевагу перед футболом освяченню Пасхи. Хоча напевне, якби не програші від „Ворскли” і „Металіста” (маємо на увазі навіть не сам факт поразки, а те, як безвольно і безвідповідально діяли в цих поєдинках карпатівці), то ще не одна тисяча львів’ян знайшла б можливість поєднати ці два заходи.
Поєдинок „Карпати” – „Шахтар” мав величезне значення для обох команд. Причому, якщо для господарів питання перш за все полягало в тому, аби повернути віру вболівальників у свою команду та психологічну впевненість самих гравців у власні сили, то гостей цікавили виключно турнірні завдання. За чотири тури до завершення чемпіонату „Шахтар” в гонитві за „золотом” випереджав „Динамо” лише на один пункт, тож донеччани не мали права навіть на нічию. А саме таким був підсумок їхнього поєдинку у Львові в минулому чемпіонаті. І саме в місті Лева, як багато хто вважає, шахтарі тоді втратили чемпіонський титул. А ще Мірча Луческу, напевно, пам’ятав і про сенцаційну кубкову поразку у нашому місті в сезоні 2005/2006. Тож можна не сумніватися, що румунський фахівець цього разу їхав до нашого міста не з легким серцем. Як не як, а в двох попередніх матчах на „Україні” його підопічні не лише не перемагали, а й не зуміли навіть забити бодай один м’яч у ворота господарів. До того ж на шахтарів чекали „поранені” леви.
Щоправда, не всі леви мали сьогодні можливість допомогти своїй команді. Через вилучення у Харкові Валерій Яремченко не міг розраховувати на Сергія Лащенкова, а Денис Кожанов та Ігор Ощипко, які перебувають у „Карпатах” в оренді, маючи чинний контракт з „Шахтарем”, за обопільною домовленістю між клубами не мали права в цій зустрічі виходити на поле. За такої ситуації у Валерія Івановича виникли певні кадрові проблеми, і стосувалися вони в першу чергу захисних редутів у центрі. Врешті решт тренерський штаб „зелено-білих” вирішив цього разу в парі з капітаном команди Миколою Іщенко довірити місце в центрі оборони Тарасу Петрівському. І треба зазначити, що загалом останній непогано впорався зі своїми обов’язками. Так само до речі, як і Андрій Ткачук, який діяв на позиції під нападаючим.
В цілому ж гра справила двояке враження. Так, «Карпати» сьогодні зіграли набагато краще, ніж тиждень тому в Харкові. Так, в їхніх діях було помітно бажання гідно протидіяти лідеру чемпіонату, і в окремих епізодах, особливо в другій половині зустрічі, в них це виходило навіть зовсім непогано. Чого вартий хоча б перший гол у ворота шахтарів, коли Максим Фещук відгукнувся на фланговий простріл Самсона Годвіна. Та й Ігор Худоб’як, в епізоді, коли на початку другого тайму скоротив рахунок до мінімуму, не залишив Андрію П’ятову жодних шансів. Однак поряд з тим не можна було не помітити, що з перших миттєвостей зустрічі карпатівці почувалися на полі дещо скуто, схоже, хлопці ще до матчу не вірили в можливість досягнення позитивного результату.
А даремно, бо шанс створити сенсацію, і тим самим вкотре підставити підніжку «Шахтарю», у «Карпат» був. Команда Мірчі Луческу діяла надто вже академічно, намагаючись взяти три пункти на класі. Клас у донеччан насправді значно вищий, але ж скільки разів ми були свідками, коли дисципліна, самовіддача та кураж виявлялися в підсумку більш вагомими аргументами. Ті ж «Карпати» з тим же «Шахтарем» наочно довели це у вище згаданому кубковому поєдинку. На жаль, цього разу не вистачило ні першого, ні другого, ні третього. Помилок у захисті, які призводили до небезпеки у володіннях Мацея Налєпи, було допущено більш ніж достатньо. Особливо грішив в обороні Володимир Федорів, який частенько залишав свою зону оголеною. Та й наш кіпер кілька разів занадто вже нервував, що також не додавало впевненості його партнерам. Також не можна було не помітити, що не в кожному з ігрових епізодів карпатівці віддавалися на всі сто. А це якраз і стало наслідком відсутності натхнення в їхніх діях.
Шкода, що все так закінчилося. Адже якби за рахунку 2:3 «зелено-білі» трохи додали в активності, то цілком ймовірно, що Мірча Луческу поїхав би додому в препаскудному настрої. А останню надію на порятунок у карпатівців та їхніх вболівальників відібрав арбітр матчу Юрій Мосейчук, призначивши доволі спірний пенальті у ворота господарів. То ж як і прогнозувала більшість фахівців та вболівальників, цього разу «Шахтар» у Львові переміг. А «Карпати» та їхніх шанувальників може тішити хіба той факт, що команда ніби то потихеньку вибирається з психологічної ями. Проте стовідсотково це можна буде стверджувати хіба за тиждень, коли підопічні Валерія Яремченка в Києві зіграють з амбіційним «Арсеналом».
Асорті по-львівськи:
– Матч розпочався з хвилини мовчання в пам’ять жертв аварії на Чорнобильській АЕС.
– «Карпати» востаннє обігрували «Шахтар» в матчах чемпіонату в сезоні 1999/2000, а в 12-ти останніх поєдинках вони зуміли лише одного разу зіграти внічию.
– Найбільше матчів (202) у чемпіонатах України «Шахтар» зіграв під орудою нинішнього керманича «Карпат» Валерія Яремченка.
– У вищій українській лізі за «Шахтар» і за «Карпати» виступало 9 гравців: Юрій Беньо, Володимир Ковалюк, Андрій Купцов, Володимир Микитин, Ярослав Хома, Олександр Чижевський, Володимир Єзерський, Денис Кожанов і Ігор Ощипко.
– Підтримати свою команду до Львова приїхало більше 50-ти фанів «Шахтаря».
– Останні 15 хвилин матчу лівий захисник «Карпат» Сергій Пшеничних догравав з перев’язаною головою.
– При кожному свистку на користь «Карпат» капітан «Шахтаря» Даріо Срна апелював до арбітрів.
– На знак протесту проти дій львівських правоохоронних органів у попередній зустріч два тижні тому, фани «Карпат» всі банери вивісили догори ногами, а перші п’ять хвилин матчу стояли спиною до поля. В цій акції їх підтримали і донецькі фани.
"Карпати" (Львів) – "Шахтар" (Донецьк) – 2:4 (1:3)
26.04.2008. Львів. Стадіон "Україна". Сонячно, +15°С
Судді: Мосейчук (Чернівці), Плужник (Харків), Білорус (Черкаси)
Делегат ФФУ: Желізний (Суми)
"Карпати": Налєпа, Федорів, Іщенко, Пшеничних, Кірильчик, Петрівский, Кобін, Худоб"як, Ґодвін (Женюх 81), Ткачук (Кополовець 81), Фещук (Зеньов 83)
Запасні: Мартищук, Бідловський, Голодюк, Фурта.
Головний тренер: Валерій Яремченко
"Шахтар": Пятов, Срна, Чигринський, Єзерський, Хюбшман (Левандовскі 76), Рац, Фернандіньо (Вілліан 46), Ілсіньо, Жадсон (Гай 62), Гладкий, Брандао
Запасні: Шуст, Дуляй, Кучер, Кравченко
Головний тренер: Мірча Луческу
Голи: Фещук 23, Худоб"як 51 – Гладкий 12, Фернандіньо 29, Брандао 31, 90 (пен.)
Попередження: Кобін 34 – Езерський 37
Інформаційний центр ФК "Карпати"
