Історія іноземного легіону “Карпат”

Якщо запитати футбольних уболівальників, хто такі легіонери і для чого вони потрібні, то більшість, однозначно, дасть приблизно таку відповідь: “Це іноземні гравці, призначені для підсилення того чи іншого колективу, вони повинні на голову, а то й дві бути вищими та сильнішими за місцевих футболістів”. На практиці ж часто буває, що гравці із закордонними паспортами – сумнівної “якості”. “Газета” дослідила внесок іноземців в український футбол, а ретельніше ми вивчили легіон львівських “Карпат”.

Мода на іноземців

На початку 1990-х, після “розвалу” доволі-таки потужного, навіть за європейськими мірками, чемпіонату СРСР, на наших полях забігало багато іноземців із країн так званого “близького зарубіжжя”. Тоді, звичайно, ніхто не вважав їх легіонерами, тай рівень їхньої гри не вражав. Щоправда, були й непогані виконавці, зокрема: брати Капанадзе (тернопільська “Нива”) Д. Глевескас (донецький “Шахтар”), Хацкевич, В. Бялькевіч, згодом Максим Шацьких (київське “Динамо”)…

Приблизно в другій половині 1990-х з’явилася нова футбольна мода: “А давайте, як у Європі!”. Для підвищення “престижу” клубів керівники почали запрошувати гравців не з пострадянського простору, причому що з дальшого простору, то краще. До справи взялися хитро – мудрі футбольні агенти почали звозити так званих “зірок” із “далекого зарубіжжя” відверто низького класу: Емерссон (київське ЦСКА), Х. Лембі – Незло (донецький “Металург”), С. Окуново ( алчевська “Сталь”), Харрісон Омоко, Лакі Ідахор, Леандро (київське “Динамо”), Амор Дербель ( ФК “Харків”) та інших.

Боси клубів платили немалі гроші за зірок “європейського масштабу”, навіть було встановлено трансферний рекорд чемпіонатів України, який протримався декілька років. За перехід Агахови в донецький “Шахтар” керівництво клубу “викинуло” на той час космічну суму – близько 5000000 у. о., які гравець навряд виправдав. Схожа ситуація була з “гірниками” З. Вукічем і Н. Кастільо (20000000 у. о.), “металургом” Йорді Кройффом, який, до речі, за підсумками 2007 року увійшов до TOP-100 найбільш оплачуваних спортсменів Нідерландів. Проте “варяги” так і не “забігали”. Отже, футбольні агенти повинні б пропонувати винятково якісний товар. Як воно було, є і буде, розберемося далі, зокрема, на прикладі львівських “Карпат”.

Соума – африканський піонер "Карпат"

У львівських “Карпатах” ситуація з “найманцями” розвивалася за сценарієм, схожим до інших клубів. Спочатку львів’яни задовольнялися своїми виконавцями, потім, потрапивши під вплив “моди”, запросили з далекої Гвінеї хавбека Алькалі Соуму. Так у таборі “левів” з’явився перший африканець.

Алькалі Соума переїхав до Львова у віці 22 років, під зелено-білим прапором провів 20 матчів, у яких лише раз залишив "автограф" у воротах суперників. У сезоні 1997/1998 під керівництвом Мирона Маркевича здобув “бронзу” чемпіонату України, після завершення сезону захотів повернутися на батьківщину, мотивуючи своє рішення бажанням грати за збірну своєї країни.

Окрім Алькалі, за “Карпати” виступало ще троє представників Африканського континенту: зімбабвієць Генрі Мутанбіква (один матч без гола), нігерійці Едвард Аньямке (49 матчів, 3 голи), Лаккі Ідахор (10 матчів без забитих м’ячів). Продовжує виступи за “Карпати” нігерійський півзахисник Самсон Годвін. Наразі в його активі – 161 матч (рекорд серед легіонерів), він забив чотири голи.

Період засилля балканців

Із приходом до керма львівського клубу сербського спеціаліста Івана Голаца у Львові разом із ним “осіло” немало балканських “заробітчан”, а саме: захисники боснієць Едін Куніч (1 гра) та хорват Єрко Мікуліч (31 вихід на поле, 1 гол), півзахисники серби Івіца Янічевіч (7 ігор), Душан Симіч (1 гол у 14 матчах) і хорват Ігор Йовічевіч (26 спроб, 2 взяття воріт), форвард збірної Словенії Сенад Тігань, який у 12 поєдинках так і не зміг вразити ворота суперників.

Найкращим голеадором серед “карпатівських” легіонерів є Роша Батіста. Цей бразильський форвард у 82 іграх 26 разів влучив у ціль. Поліпшити свій результат він найближчим часом не зможе, адже тепер захищає кольори ФК “Харків”. Десять матчів у футболці “Карпат” провів співвітчизник Батісти півзахисник Діого Пірес, але в жодному з них не зміг бодай раз “розписатись” у воротах суперників.

Не слід забувати і про легіонерів із сусідідніх держав. Це білоруси : захисники Олександр Юревич та Павел Кирильчик, відповідно 10/0 і 22/2, півзахисник Аляксєй Сучков (5 голів у 106 матчах) і 21-річний талановитий форвард, який нині виступає в РПЛ за “Сатурн” Лєонід Ковєль. Він провів за галичан 29 матчів, у яких 12 разів відзначався забитим голом. Варто згадати і молдовських: хава Сергія Ковальчука ("Спартак", Москва) – 72 гри 4 м’ячі, та нападника Олександра Голбана (46/7); словацьких захисників Петера Суковські (1 гра) та Франтішека Ганца (10 ігор); румуна Августіна Кіріце (21 гра). І, звичайно ж, польського кіпера Мацея Налєпу. Уперше Мацей Налєпа з’явився у воротах “Карпат” 2002 року, й майже відразу став одним з улюбленців львівських фанів. За шість років перебування у Львові він 79 разів виходив на захист воріт. Найменше часу серед львівських легіонерів провів на полі тодішній воротар збірної Грузії Георгій Ломая – 45 хвилин. Однак за цей час примудрився чотири рази діставати “шкіряного” із сітки своїх воріт…

Загалом у першостях України за “Карпати” зіграли 26 легіонерів із 15 країн. Як бачимо, були гравці, які зробили свій вклад в історію та розвиток нашого футболу, проте були й такі собі “одноденки” без бажання (чи, можливо, без таланту), зате з хорошими агентами які вміли, а головне – знали, як продати свій “товар”.

Адріан Снігур