Не хочу видатися моралізатором, але свій наступний блог, за порадою одного відвідувача turnir.com.ua, вирішив присвятити спогадам і порівнянню. Щось з цього вийшло читайте та коментуйте.
Часто ловлю себе на думці, що моє покоління зростало в зовсім інших умовах, аніж є тепер. Ми дуже любили футбол. Про можливість заробити футболом мільйони ми навіть не мріяли, думали лише про саму гру, міряли коли-небудь одягнути футболку своєї улюбленою команди. Рівнялися виключно на радянських футболістів. Тоді ж телебачення не висвітлювало іноземні чемпіонати. Це тепер море інформацію про будь-який чемпіонат. Тоді такого різноманіття не було.
По телевізору стежили за грою «Динамо», «Спартака»… Уважно видивлялися, а потім прийоми, які сподобалися, намагалися відтворити у дворі. Спершу вчилися на асфальті чи галявині. Потім, коли переходили в дитячо-юнацьку школу, умови ставали кращими.
До слова, не хочу когось вчити, просто вискажу власне бачення. В 6-7 років зарано дітей вчити футболу. До 11 років їм ця гра може просто набриднути. Ми тренувалися двічі на тиждень. Але при цьому ніхто не заважав тренуватися в дворі, відшліфовувати дриблінг, техніку. Грали не на час, а до того моменту, коли мама покличе. Так ганяли м’яч по дві, три години, а то й більше. Інколи грали до 12 забитих голів. Бувало вже темно, а 12 ніхто не може забити…
В спеціалізованій же школі фахівці придивлялися до нас, давали певні завдання. Але при цьому вони не заважали грати, не забороняли думати.
Сьогодні в дітей дуже хороші умови для занять футболом. Гарна форма, красиві бутси, не погані поля. В когось три тренування на тиждень, в інших чотири. Але діти зараз працюють чітко по часу, мало хто має бажання після тренування або у вільний день поганяти м’яча. Дитина тепер має багато варіантів проведення свого дозвілля. Комп’ютер, електроні ігри, телевізор… Кожен по-різному проводить вільний час, шкода, що до книжки рідко справа доходить.
Нині в дитячому спорті індивідуальність відразу ж зараховують до числа зірок. Відразу ж з’являється агент, який дитині наговорить багато-багато приємних речей. Мовляв, я тебе візьму під свою опіку, нехай твої батьки підпишуть зі мною контракт, і я тебе зроблю професіоналом. В наші часи такого не було, ми думали лише про футбол, а зараз ще в юному віці відразу ж думки виникають про гроші, бажано великі гроші. Про футбол при цьому забувають. Не всі, звісно, але таких більшість.
Тепер в дітей перед очима не правильні приклади. Вони дивляться на Руні, Роналду тощо. Й не розуміють, що таких мега-зірок одиниці. Усі хочуть бути такими, як вони, але не мають таких можливостей. За кордоном за дітьми стежать багато років, не обіцяючи грошей. Дивляться як він думає, вчиться, поводиться в побуті, ставиться до футболу. Не буває так: « А, ми його забираємо до себе в клуб, даємо зарплатню і створюємо його фан-клуб». Усе має відбуватися поступово. Зрозуміло,що потрібна фінансова підтримка, але не варто кидати такий куш, що він відразу забуває про футбол. Діти губляться, часто не витримують випробування грішми і, в результаті, не реалізовують свій потенціал. Прикладів багато, мабуть, ви і самі обізнані в них…
