Поєдинок першого кола між «Зорею» та «Карпатами», який відбувся на луганському стадіоні «Авангард», був одним з найдраматичніших в осінній частині чемпіонату. 
До перерви гості впевнено вигравали 2:0. У другому таймі все перевернулося з ніг на голову. «Зоря» зрівняла рахунок. Але на останній хвилині арбітр Годулян призначив пенальті у ворота луганчан. Після цього не витримали нерви у воротаря «Зорі» Шуховцева, який двічі штовхнув рефері, і отримав червону картку (а пізніше, і тривалу дискваліфікацію). Таким чином довелося дебютувати у воротах господарів поля Юрію Мартищуку, попереднім клубом якого були якраз «Карпати». Одинадцятиметрову дуель у свого колишнього одноклубника Батісти, Мартищук виграв, врятувавши для своєї команди нічию у матчі.
Перед львівським поєдинком «Карпат» та «Зорі» «Новий погляд» поспілкувалися з героєм минулого матчу цих команд.
– Юрію, дебютувати у «Зорі» тобі довелося в екстремальних умовах. На дев»яностій хвилині вийти на пенальті проти своєї колишньої команди, і відбити удар – це майже сценарій для фільму..
– Звичайно, що сюжет закручений( сміється). А ще, якщо згадати про «тепле» ставлення керівництва «Карпат» до мене за останні роки мого перебування у Львові, то про такий дебют можна було лише мріяти. Ще перед тою грою, я спілкувався з журналістами, і говорив про те, що дуже хотілося б зіграти проти своєї колишньої команди, але тоді основним голкіпером був Ігор Шуховцев, і він вийшов в основному складі. Коли я виходив на пенальті був спокійним. Манеру виконання пенальті Батісти, я собі уявляв, адже багато років ми тренувалися пліч-о-пліч, і це сприяло тому, що мені вдлося відбити удар. До речі, після фінального свистка майже всі футболісти львівської команди привітали мене з таким дебютом.
– Після того, ти на певний період ти став основним голкіпером у «Зорі»…
– І вважаю, що зіграв на пристойному рівні. Але це не лише моя заслуга, а й усієї команди. Після не дуже вдалого старту чемпіонату, саме гра проти «Карпат» стала ключовою. Після неї у команд почався рух вперед.
– В останніх матчах, першим номером команди став Богдан Шуст.
– На старті чемпіонату Богдан не міг допомогти команді через травму. Але коли він вилікувався, і набрав форму, тренери дали йому шанс проявити себе. Зараз Шуст грає на дуже пристойному рівні, і в багатьох матчах він рятував команду в непростих ситуаціях.
– Чи буде для тебе матч у Львові принциповим?
– Я дуже хочу зіграти на «Україні». Звичайно ж цей поєдинок для мене буде особливим. Важливішої гри за останні два роки у мене не було. Мотивації мені не бракуватиме. Настрій буде заобрійним. Це я обіцяю.
– Не боїшся, що львівські вболівальники можуть зустріти тебе ворожо?
– А за що? Коли я грав в «Карпатах», то всі сили віддавав задля того, щоб команда вигравала. Були вдалі матчі, буле не дуже. Але вболівальники у Львові об»єктивні. Вони можуть пробачити все, окрім байдужості. У мене її ніколи не було. У суботу на трибунах стадіону будуть також мої персональні вболівальники – дружина Надія та син Крістіан.
– За рахунок чого, «Зоря» може виграти у Львові?
– «Карпати» — дуже хороша команда. Але гра на кілька фронтів забрала багато сил у лідерів львів»ян. «Зоря» ж навпаки – під кінець осінньої частини чемпіонату набрала хороший хід. У Луганську тренерам вдалося сформувати дуже міцний колектив. Хлопці рвуться в бій. Це все підсилюється прекрасним ставленням керівництва клубу та вболівальників. Тому, повірте, до Львова ми їдемо за перемогою.
