Мабуть, це не є рідкістю для багатьох українських міст – двічі на рік, незадовго до приїзду українських флагманів, починається футбольна лихоманка. На матч виявляють бажання потрапити навіть ті, хто футбол у своєму житті бачив півтора рази, але хіба ж можна змарнувати можливість подивитися вживу, приміром, на того самого Шевченка?
Не став виключенням з цієї тенденції і Дніпропетровськ. Так само, як і матч із “Шахтарем” восени, приїзд “Динамо” викликав шалений ажіотаж, і усі 31 тисяча квитків, які були кинуті на продаж у понеділок (за ціною, удвічі вищою за звичайну), розлетілися за неповних 4 дні. При цьому система продажу квитків онлайн і по місту навантаження не витримала, і єдиною можливістю отримати перепустку на матч лишилися каси, черга біля яких розтягувалася на кілька кварталів.
Так само гостро постало питання проходу на матч і для київських вболівальників, які традиційно великою кількістю прибули до дружнього міста на Дніпрі. “Динамівське” керівництво вирішило, що підтримка їхній команді у цьому матчі не потрібна, і відмовилося подавати заявку на виділення сектора своїм фанам. Таким чином, квитки у “гостьовий” також були виставлені на продаж і моментально розібрані.
Але на допомогу фанатам із Києва прийшли їхні побратими з “Дніпра”. Заздалегідь зв’язавшись із гостями, господарі притримали потрібну кількість перепусток на власний фанатський сектор, і за кілька хвилин до матчу найактивніші вболівальники обох клубів, і навіть невелика група зелено-білих львів’ян, вже стояли пліч-о-пліч, перегукуючись дружніми зарядами. Цікаво, що кияни навіть відчули себе “пікселями” у модульній композиції господарів на три сектори з надписом “Тільки Дніпро”.
Зрештою, дійство почалося. “Дніпро” вийшов без Селезньова та Русола, але з Мандзюком та Ротанем, за якого були побоювання після Харкова; “Динамо” ж вийшло у манчестерському складі: без Кравця та Алієва, але з Шевченком. Можна сказати, що перші хвилини були за “Дніпром”, непоганий момент змарнував Гладкий, а Коноплянка фірмовим дальнім пострілом зовсім трохи не поцілив у дальню дев’ятку воріт Шовковського. Було і момент для “Футбольного вік-енду”, в якому Гладкий впав у штрафному майданчику після контакту з Нінковичем, але Можаровський уваги на це, мабуть що справедливо, не звернув.
“Динамо” ж чекало на свій шанс у контратаках. Перша реальна така нагода випала киянам на 39-ій хвилині, коли Шевченко вирвався на побачення з Лаштувкою. Чеський голкіпер з ударом впорався, але на добивання встиг Ярмоленко, і Мандзюкові в останню секунду вдалося в підкаті переправити м’яча убік від пустих воріт.
Ну а за 5 хвилин по перерві “Дніпро” повів у рахунку. Навіс Коноплянки з лівого флангу на дальній кут воротарського майданчика більярдним ударом замкнув Іван Стрініч. Сьомін моментально відповів своїм козирем – на полі з’явився Олександр Алієв. Але в задачі Сашка, окрім штрафних ударів, очевидно входили лише піші прогулянки в районі центрального кола. Атаки киян розгорталися переважно флангами, але особливої загрози воротам Лаштунки не несли, захистові “Дніпра” вдавалося діяти організовано.
Варто зазначити, що, на відміну від дружньої атмосфери на трибунах, грубої гри у виконанні футболістів ставало все більше. Можливо, сприяла тому пасивність Можаровського, який за великої кількості жорстких фолів за довгий час витяг картку з кишені лише тоді, коли Нінкович стрибав у суперника прямою ногою. У середині другої половини на полі навіть сталася сутичка, коли кияни не стали вибивати м’яч за бокову після пошкодження Коноплянки. Та навіть загроза рукоприкладства не стала приводом для львівського рефері, аби покарати ініціаторів.
Майже весь тайм “Динамо” не вдавалося оговтатися від пропущеного голу. Можливо, не вистачало їм уже свіжості, а, можливо, настільки ключовою фігурою є для них Артем Мілевський. Але перехопити ініціативу у “Дніпра” їм вдалося лише в останні 10 хвилин зустрічі. Саме тут було і ще одне суперечливе рішення арбітра, який цього разу не повірив вже у пенальті на користь гостей. Та й “Дніпро” не зупинявся до останніх секунд, могли і Гладкий, і Назаренко збільшувати перевагу, але перший дотягнув з ударом, доки його не оточили п’ятеро динамівців, а другий надто захопився своїм проходом, також врешті втративши м’яча вже на підступах до воріт.
Знявши на останні хвилини єдиного нападника і наситивши центр поля, Рамос не дав можливості динамівцям провести фінальний штурм. Остання варта уваги подія – вилучення помічника іспанського тренера з лави запасних за надто емоційну реакцію на події на полі. Можаровський дає фінальний свисток, “дніпряни” святкують разом зі своїми вболівальниками, а футболісти в білому понуро тікають до роздягальні, і лише Гусєв з центра поля аплодує власним фанам.
Після цього матчу можна вже підводити підсумки березня у Прем’єр-лізі. І, схоже на те, що доля і першого, і другого місця вже вирішена, якщо кияни зможуть не втрапити у функціональну яму після такого феєричного початку сезону. А от “Дніпро” із “Металістом” ще мають добре поборотися за бронзові медалі, тож чекаємо квітня не менш інтригую чого, ніж вдався березень.
