Сьогодні виповнюється 67 років з дня народження Богдана ГРЕЩАКА, правого крайнього нападу легендарної команди «Карпати» кінця 60-их – початку 70-их років минулого століття, одного з найкращих та найпрудконогіших форвардів в історії клубу.
Богдан Грещак народився 31-го березня 1944 року у Тернополі, де й почав займатися футболом, який у подальшому став для нього улюбленою справою життя. Військову службу талановитий футболіст проходив спочатку у львівському СКА, а останній рік грав за московське ЦСКА. Саме з «коней» Білокаменної Богдан і перейшов у 1967 році в «Карпати». Ось що про свій переїзд зі столиці СРСР до столиці Галичини розповідає сам Богдан Михайлович: «Коли настав час звільнятися, зі мною зв’язався директор заводу «Електрон» Степан Петровський, який опікувався «Карпатами». Чудова була людина, а головне – порядна. Все що обіцяв, завжди виконував. Він одразу дав 1000 карбованців (на той час чималі гроші) і пообіцяв квартиру у Львові. Скажу чесно, загалом я їх отримав аж три. До речі, коли я вирішив піти з футболу, Петровський мене вмовляв залишитися. Казав, потерпи трохи в дублі, а згодом все внормується. А коли я все ж наполіг на своєму, влаштував мені красиві проводи в матчі з київським «Динамо», поклав на книжку кілька тисяч карбованців і взяв на роботу в спортклуб «Електрону».
Найпам’ятнішим епізодом за його участю у вищій лізі, Богдан Михайлович вважає гол у ворота своєї колишньої команди ЦСКА, який він забив у 1971 році на полі суперника: «ЦСКА на той момент був чинним чемпіоном СРСР на чолі з Ніколаєвим, який тренував ще й збірну Радянського Союзу. І от за рахунку 1:0 на їхню користь я, після подачі кутового, маючи зріст 169 см, примудрився головою зрівняти рахунок, забивши м’яч у ворота Баужі, зріст якого був понад 190 см, а в обороні у них грали знамениті Шестерньов, Капличний і Пономарьов – усі гравці збірної. Коли я забив, то Баужа мене впіймав, поцілував у голову і мовив: «Что ж нам теперь Николаев сделает?.. Ты ж нас заживо убил!..».
Втім, при цьому пан Богдан зізнається, що для нього особисто не цей гол був найціннішим у кар’єрі: «У 1970 році в першій лізі ми грали з «Дніпром», який тоді тренував Валерій Васильович Лобановський. А після того матчу на нас очікував виїзд у Хабаровськ. З дніпрянами гра була важкою. Я почав гру з лави запасних. І от за рахунку 0:0 наш головний тренер Ернест Ервінович Юст дає мені команду переодягатися. А я й кажу: «Давайте так: я забиваю «Дніпру» і за це не лечу в Хабаровськ». Я страшенно боявся літати. Юст від несподіваної пропозиції спочатку ледь не впав, але дав добро. І я, щойно з’явившись на полі, одержую м’яч, першим дотиком прокидую собі на хід, втікаю від захисників і другим забиваю переможний гол!».
Напевно, коли провести віртуальний чемпіонат серед футболістів «Карпат» усіх поколінь з бігу на короткі дистанції, то, без сумніву, одним з головних претендентів на перемогу був би саме наш герой. А ще Богдан Михайлович увійшов в історію «Карпат» як чи не єдиний гравець, що закінчив з футболом, не досягнувши навіть 30-літнього віку, а причиною стала не травма, і не хвороба.
«Спалився» я через свій довгий язик, – зізнається з гумором, але й з певною долею суму пан Богдан. – В 1973 році «Карпати» пленталися в хвості турнірної таблиці вищої ліги союзного чемпіонату. Мене як капітана команди викликали в обком партії і спитали про причини невдач. Я відверто сказав усе, що думав про керівництво команди. В результаті я тут же перестав потрапляти в основний склад і лише по великих святах виходив на заміну. Зрозумів, що мене «плавлять» і в «Карпатах» мені більше не місце. Грати за дубль в 29 років мені не хотілося. Не хотів, та й не міг, їхати в інше місто: тоді якраз важко захворів мій батько, а дружина щойно народила дитину. Я подумав і вирішив, що за таких обставин краще повішати бутси на цвях. Щоправда з футболом я так і не зав’язав по сьогоднішній день…»
Тож шановний Богдане Михайловичу, ветерани-карпатівці, гравці і тренери нинішнього складу «Карпат», а також багаточисельна армія «зелено-білих» вболівальників разом з керівництвом та усім колективом клубу щиро вітають Вас з 67-літтям і бажають Вам міцного здоров’я, родинного затишку, матеріального достатку та успіхів у тренерській роботі.
Многая літа!
ДОВІДКА
ГРЕЩАК
Богдан Михайлович
Народився 31-го березня 1944 року в Тернополі.
Амплуа – нападник.
Кар’єра в «Карпатах»: 1967/73 р.р. Дебютував 2 квітня 1967 року у матчі проти калінінської «Волги». Загалом за «Карпати» в чемпіонатах СРСР зіграв 174 матчі, забив 25 голів.
Чемпіон України 1965 року у складі СКА (Львів). Переможець Другої групи класу «А» першості СРСР 1968 року. Володар Кубка СРСР 1969 року. Переможець Першої ліги чемпіонату СРСР 1971 року.
Майстер спорту СРСР з 1968 року. Входив до числа 33 кращих футболістів України (1970 і 1971 р.р.) та СРСР (1971 р.). Кращий футболіст Львівщини 1971 року. Виступав за олімпійську збірну СРСР.
У 1976/1981 р.р. працював у тренерському штабі «Карпат». Окрім того тренував команди ФК «Тернопіль-2» та Львівського училища фізичної культури. Нині – старший тренер львівської СДЮШОР-4. Мешкає у Львові.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/6124/page.html
