Сьогодні, 6-го квітня, вітання з нагоди 55-ліття приймає Олег РОДІН, один з найкращих захисників в історії «Карпат», а нині один з найкваліфікованіших дитячих тренерів України.
Олег Родін народився 6-го квітня 1956 року у Москві. Саме в столиці колишнього СРСР він і засвоював ази футболу, а до Львова переїхав у 1975 році. Перші два сезони талановитий захисник грав за дублерів «Карпат», в складі яких у 1976 році виборов «бронзу» союзної першості. А от в основі з’явився лише одного разу – 10-го квітня 1976 року у грі з «Крилами Рад» з Куйбишева (нині – Самара) вийшов на заміну на 87-й хвилині. Та воно й не дивно, адже в ті роки «Карпати» були в когорті найсильніших команд СРСР і пробитися в основу молоді було практично не можливо. Втім, вже з наступного, 1977 року, Олег Родін став стабільно виходити у стартовому складі на позиції правого захисника.
З матчів за «Карпати» пан Олег, за його словами, найчастіше згадує ігри з київським «Динамо» та московським ЦСКА у сезоні 1977 року.
«Проти «Динамо» в Києві у 1977 році я вперше вийшов в основі «Карпат» з перших хвилин. Грати довелося проти Олега Блохіна. Тренери мені перед грою сказали, що коли дати Блохіну отримати м’яч і розвернутися, то його вже не доженеш. Тому я прагнув грати якомога щільніше і на випередження. Ніби то все в мене вийшло непогано. Адже гра закінчилася внічию – 0:0. Того ж таки 1977 року ми зіграли ще один для мене особисто пам’ятний матч, проти ЦСКА. На установці перед грою наш тренер Ернест Юст попросив обережно грати у штрафному майданчику проти форварда армійців Дударенка, який умів добре падати, імітуючи порушення правил. І вже на першій хвилині той вийшов проти мене й упав – пенальті. Я зразу згадав слова Юста. Але нам вдалося спочатку зрівняти рахунок. А десь за п’ять хвилин до кінця матчу я обіграв лівого захисника армійців Високих, зробив подачу на Дубровного і Юра забив переможний гол – 2:1», – розповів Олег Дмитрович.
Свої функції на полі Олег Родін виконував настільки кваліфіковано, що навіть коли «Карпати» грали у Першій лізі, його все одно запрошували до національної та олімпійських збірних СРСР. Мав він зіграти і на ХХІІ Олімпійських іграх у 1980 році в Москві. Але в останній момент не потрапив у заявку. Чому?..
«Лікар неправильно обробив мозоль, і в ногу потрапила інфекція. Відтак я не був на останніх перед Олімпіадою зборах у Бразилії. А там усе й вирішилося. На позиції правого захисника добре себе зарекомендував Сулаквелідзе з тбіліського «Динамо». А можливо, вплинуло й те, що я не відповів «так» тодішньому «головному» тренеру олімпійської збірної і московського «Спартака» Костянтину Бєскову. Він напередодні поїздки до Бразилії кликав мене в московський клуб. Перед тим у мене народився син, тож я попросив дати час подумати. Узагалі, 1978 року мав багато запрошень з інших колективів. Кликали всі московські команди, крім «Локомотива». «Динамо» і «Торпедо» обіцяли трикімнатну квартиру в Москві й машину «Волгу». На той час це були просто шикарні умови. Валерій Лобановський запрошував до київського «Динамо». Я всім відмовив. Бо якось зібралися на банкеті з партнерами по «Карпатах» й вирішили всі залишитися у Львові. Однак хтось залишився, а хтось пішов, – сміється. – А ще мене попросив залишитися у Львові Ернест Юст. А я багато чим зобов’язаний йому як тренерові й загалом як людині. Тож не міг відмовити. Лише, коли його вже не було в «Карпатах», то перейшов до московського «Динамо», бо «світила» служба в армії», – згадує пан Олег.
Щодо матчів за збірну СРСР, то серед них Олег Родін відзначає гру проти збірної ФРН, яка відбулася 21-го листопада 1979 року у Тбілісі. Саме в зустрічі проти німецьких суперзірок Родін дебютував у складі союзної збірної.
«За ту збірну Німеччини грали Бріґель, Шустер, Румменіґе, Мюллер… Особливо захоплювався грою їхнього правого захисника Кальца. У тій грі мені довелося опікати легендарного нападника Ґерда Мюллера. Він багато грав на обманних рухах. Я досить швидко зорієнтувався і протидіяв вдало. Наша команда щоправда поступилася – 1:3, але Мюллер таки не забив», – не без задоволення розповідає Олег Дмитрович.
Свої кращі футбольні роки Олег Родін провів у «Карпатах», але останні свої ігри у великому футболі зіграв за московське «Динамо», після чого ще встиг засвітитися в Першій лізі у львівському СКА «Карпати».
«Мені «світила» служба в армії. Саме тому у 1981 році я перейшов з «Карпат» до московського «Динамо». Щоправда я спочатку хотів перейти в київське «Динамо». Але Валерій Лобановський мав на мене образу через те, що у 1978 році я йому відмовив, коли він мене кликав у Київ. Тож я перейшов у московське «Динамо», але перед тим зазнав серйозної травми коліна. Саме через неї практично і не грав за динамівців – за два сезони провів усього сім чи вісім ігор. У Москві зробили три операції, потім ще й у Львові четверту. Зіграв ще три матчі за львівські СКА «Карпати» і повісив бутси на цвях. Фактично закінчив грати у футбол у 25 років…», – з сумом підсумовує ювіляр.
Тож ветерани-карпатівці, гравці та тренери нинішнього складу «Карпат», педагогічні колективи Академії футболу «Карпати» і СДЮШОР «Карпати», а також багаточисельна армія «зелено-білих» вболівальників разом з керівництвом та усім колективом ФК «Карпати» щиро вітають Вас Олеже Дмитровичу з 55-літтям і бажають Вам перш за все міцного здоров’я, родинного затишку, матеріального достатку та творчих успіхів у тренерсько-педагогічній діяльності – підготувати якомога більше висококласних гравців для «Карпат» і збірних України та щоб усі Ваші вихованці були просто порядними людьми.
Многая літа!
Довідка
РОДІН Олег Дмитрович
Народився 6-го квітня 1956 року у Москві. Вихованець московського футболу. Амплуа – захисник.
Кар’єра в «Карпатах»: 1976 – 1981 р.р. Дебютував 10-го квітня 1976 року у матчі проти «Крила Рад» (Куйбишев). Всього у чемпіонатах СРСР зіграв за «Карпати» 154 матчі, забив 2 голи.
Бронзовий призер першості СРСР серед дублерів 1976 року. Переможець турніру Першої ліги чемпіонату СРСР 1979 року. Майстер спорту СРСР (1979 р.).
Входив до списку 33-ох кращих футболістів України (1977, 1979 р.р.) та СРСР (1979 р.).
Виступав за національну збірну СРСР (1979 – 1980 р.р., 4 гри) та олімпійську збірну СРСР (1979 – 1980 р.р., 5 матчів).
Окрім «Карпат» грав за команди: «Динамо» (Москва, Росія, 1973 – 1974, 1981 – 1982 р.р.), СКА «Карпати» (Львів, 1983), «Спартак» (Самбір, 1984 – 1987 р.р.).
З 1988 р. – працює тренером у Львівськму УФК. Нині – старший тренер Академії футболу «Карпати».
Мешкає у Львові. Одружений. Має трьох синів.
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Карпати»
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/6172/page.html
