“Після гри я подивився в очі своїм футболістам, і мені здалося, що у нас велика дистанція в плані розуміння відповідальності. До і гри я бачив тільки очі, в перерві ж половина команди вже чомусь ховала погляд. Чи то вони перелякані, хоча у нас ряд досвідчених футболістів. Максимюк клеїв дурня в першому таймі (йому 37 років, ну добре). Є Ващук, якому 36 років, є Піщур, якому 30 років, є Пічкур, якому 32 роки … Женя (Пічкур – прим. авт.), ти ж грав у Криму, покажи себе. У вищій лізі ніколи не грав, так ось тобі шанс, я тобі довіряю. Він щось там грав, “пирхав”…
У першому таймі гра йшла проти вітру при непоганій перевазі, однак команда боялася грати. Коли забили гол, у деяких гравців з’явилася незрозуміла хода. Двометровий Піщур почав бігати як Мессі. Все це дуже підозріло. Він почав робити незрозумілі “стіночки”… Які “стіночки”? Грай так, як ти вмієш, а не придумуй того, що тобі не дано… Прибіг до глядачів, хотів анекдоти розповісти і два фінта показати, бідолаха, втратив м’яч, забили гол. Другий гол – привів руку. Каже мені: “Я цим не займаюся!”. А чим ти займаєшся взагалі?
Я зараз подивився на команду, і мені здалося, що це якісь інопланетяни. Ми планували готуватися до матчу з “Іллічівцем” у Криму, перерахували гроші (серйозну суму), але я їх забираю. Мені соромно знаходитися в Криму, мені соромно тут готувати команду, тренувати… Я не знаю, що має статися, щоб в команді відродився мікроклімат. У нас в команді є клопи і гниди. Але я не можу їх розкрити, я не Шерлок Холмс.
Я звик довіряти людям, і я щирий з футболістами (напевно, занадто). Маємо право говорити про мотивацію. У мене є відповідальність перед клубом і футболістами. Вони не образилися, так щоб зовсім нічого. Тим більше, я сказав, що приїжджаєм додому і отримуєте зарплату за два місяці, у нас і боргів немає … Але деякі люди живуть одним днем, заробляючи собі славу. Я ж пережив голод, тому переживу і достаток. Але за 21 рік, який я працюю у Луцьку, не було такого незрозумілого колективу, який створився після Нового року…
Я думав, що мені вдасться створити команду, налагодити ігрові нитки, але перед сезоном зрозумів, що я не встиг. Знайти когось іншого не можу. То Стевіч випав, то Ізворану, то Нягу, то Параксків. Низка молодих гравців не хоче віддаватися, Бутко вже однією ногою в “Шахтарі”, він не хоче грати, програє позиційно. Ставити в оборону нікого, Бута і Сімінін хворі. Ось так один накладається на інше, хоча в хорошій команді повинен бути вибір гравців, конкуренція. У нас же футболісти скривджені. Його ставиш на гру, кажеш: “Там схід”, а він біжить на захід. Тому доводиться під час гри вибігати, вирізати мізки і замість них вставляти компас, адже він не розуміє”, – заявив Кварцяний.
