“Все просто: у команді змінилося керівництво – “Іллічівець” став дочірньою командою донецького “Шахтаря” – і всім не донецьким дали зрозуміти, що вони клубу не потрібні, і розірвали контракти”, – пояснив Всеволод Романенко.
“Крім Кварцяного, у нас всі керівники дивляться в паспорт: спочатку з’ясовують, скільки тобі років, а вже потім – який ти футболіст. Я їздив до Кварцяного. Там була певна домовленість, згідно з якою Віталій Кварцяний хотів продати Іссу Ндоє і взяти мене на його місце. Але у нього не вийшло продати сенегальця, тому, маючи у складі Ндоє і Неділька, брати ще й Романенка сенсу не було”,- розповів воротар.
“Просто втратити півроку в моєму віці поза футболом – дороге задоволення. Мені запропонували два місяці дограти чемпіонат в “Прикарпатті”, і я погодився. Контракт з Прикарпаттям, звичайно, є, адже без нього я не мав би права грати. Він діє до кінця нинішнього чемпіонату. Але тут справа не в грошах, а в любові до футболу. Скажімо так: я граю тут безкоштовно. Живу на свої гроші”, – зізнався Романенко.
