– Ми не змогли щось протиставити “Динамо”. Поступалися у швидкості, не встигали контролювати переміщення ані без м’яча, ані з м’ячем. Супернику вдалося заплутати команду, мої підопічні не дотримувалися ігрової дисципліни. За складом я помилився в одному-двох гравцях “Динамо”. Дав завдання хлопцям, кому з ким грати, але вони не зрозуміли тактичної розстановки, повільно працювали з м’ячем, дуже довго думали. Словом, поступилися в усіх футбольних компонентах. Тому мені дуже соромно за мою команду, так грати не можна. У матчі з такою класною командою можна було спробувати імпровізувати, проявити себе, не сковувати свої дії, а розкритися. Нехай би ми програли 10:3, але зберегли мобільність, дистанційну та стартову швидкість. Добре ще, що “Динамо” забило нам мало м’ячів. Я в команді не перший рік, були в нас ще важчі поразки, але видно, така в нас доля – терпіти і думати про майбутнє.
– Чи правда, що в другій частині чемпіонату ваш клуб має фінансові труднощі?
– Моя провина в тому, що я “розібрав” команду, це негативно позначилося на результаті. Кінцівку чемпіонату ми грали весело, із завзяттям, володіючи перевагою, як у домашніх матчах, так і на виїзді. Але довелося здійснити три трансфери, які послабили команду. Потім у кількох футболістів були складні операції. Це все негативно впливало на ауру в команді. Плюс без організації ведення футбольного господарства ми перестали витримувати регламентні вимоги, яких мали дотримуватися. Футбол – це не лише тренування на запасному чи ігровому полі, це комплекс усіх питань, важкість яких лежить на мені, президенті та футболістах, які перекидають їх один на одного. З’являється недовіра, хоча я намагаюся заглянути в душу кожному, але розібратися важко. Тому й виникла негативна смуга, яка добиває команду. Добре, що вдалося набрати достатню кількість очок. Я думав, сьогодні ми отримаємо вісім-десять м’ячів, а з п’ятьма ще можна дивитися людям в очі. Ми переживаємо важкі часи, але сподіваємося, що команда ще оживе. Є й фінансові проблеми, коли ми не можемо задовольнити контрактні вимоги футболістів. А на гру впливає все – і шнурки, і бутси, і зачіска, і те, як вуха стирчать. Якщо не так, як потрібно, шансів виграти немає. Тому все закономірно. Команда з низьким потенціалом не може виглядати на рівних із “Динамо”. Це було б нелогічним.
– У вас у команді багато високих футболістів. Можливо, нестача швидкості пов’язана саме з підбором таких кадрів?
– Останні 11 років я працюю у “Волині” з надією, що ось-ось усе буде краще, а стабільності як не було, так і немає. Доводиться знаходити варіанти, як створити команду та побудувати гру з того, що в нас є. Я не виправдовуюся. Потрібно взяти гравців із індивідуальною швидкісною технікою, як зробив “Металіст”. У “Динамо” також немає гравців із низькою кваліфікацією, всі вони мають високу швидкісну техніку і високий рівень логічного мислення. Ми ж купувати таких гравців не можемо. Ми взагалі не купували нікого, дорожче за 100 тисяч. Тому беремо високих і робимо ставку на атлетичну силу, намагаючись знаходити позитивні компоненти. Іноді це спрацьовує. П’ять років тому в нас також була висока команда, і ми завершили перше коло на третьому місці. А коли стали чотири місяці не платити зарплату, команда почала сипатися. Ми не можемо собі дозволити кваліфікованої скаутської роботи, щоб знаходити дітей ще в 10-11-річному віці, оскільки їх перехоплюють “Шахтар”, “Дніпро” й іноді “Динамо”. У “Металісті” свого часу грало шість людей із “Волині”, в “Шахтарі” – п’ять, у “Динамо” – три-чотири людини.
