Два попередні гостьові поєдинки «Карпат» проти донецького «Металурга» під орудою Олега Кононова завершувалися поразкою «зелено-білих» з мінімальним рахунком 0:1. Причому в обох матчах перемогу другій команді столиці Донбасу приносили влучні постріли В’ячеслава Чечера. Напередодні сьогоднішньої зустрічі в коментарі Інформаційному центру ФК «Карпати» капітан «металургів», який до речі осінню частину поточного сезону грав саме за команду зі столиці Галичини, сказав, що постарається забити й цього разу. І слова свого дотримав – на 82-й хвилині після подачі кутового він вистрибнув вище усіх і головою скерував круглого у ближній нижній кут воріт «зелено-білих». Втім, цей гол за великим рахунком жодного значення вже не мав. Він тільки лишній раз засвідчив, що сьогоднішня неділя для «Карпат» була насправді «чорною» – рахунок став 4:0 на користь «Металурга»…
Прем’єр-Ліга. «МЕТАЛУРГ» Д – «КАРПАТИ» – 4:1
29-ий тур. 15.05.2011, 16:00. «Металург», Донецьк. Сонячно. +18°С
Арбітр – Анатолій Жабченко (Сімферополь).
Асистенти арбітра: Андрій Мотика (Тернопіль),
Ярослав Куш (Івано-Франківськ).
Резервний арбітр – Ігор Іщенко (Київ).
Делегат ФФУ – Микола Курилко (Харків).
Інспектор ФФУ – Геннадій Коваленко (Київ).
«МЕТАЛУРГ»: Бандура, Маріо Сержіо, Чечер, Воловик, Шина, Мкртчян, Прийма, Фернандеш (Дуровскі, 81), Лазіч, Соарес (Морозюк, 57), Аді (Танаса, 74).
Запасні: Воробйов, Годін, Попюлях.
В.о. головного тренера – Володимир Пятенко.
«КАРПАТИ»: Тлумак, Батіста, Ґодвін (Ґурулі, 65), Кожанов (Зеньов, 46), Кочіш, Ощипко (Гірський, 88), Б. Гомез, Петрівський, Ткачук, Федецький, Худоб’як.
Запасні: Богатінов, Балажіц, Гордійчук, Омельченко.
Головний тренер – Олег Кононов.
Голи: Лазіч, 67, 69, Фернандеш, 71, Чечер, 82 – Худоб’як, 90+3 .
Попередження: Фернандеш, 18, Маріо Сержіо, 53, Шина, 73 – Ткачук, 21, Ґодвін, 63, Кочіш, 71.
«Карпати» до Донецька прилетіли з серйозними кадровими проблемами. Через перебір жовтих карток не міг взяти участі в матчі основний центральний захисник Іван Мілошевіч. А травми залишили поза грою ще чотирьох гравців основного складу – Олега Голодюка, Лукаса, Михайла Кополовця та Ґреґора Балажіца. Щоправда, останні двоє прибули разом з партнерами на гру, однак Кополовець за грою спостерігав з трибун стадіону «Металург» у компанії з своїм земляком та екс-партнером Василем Кобіним, а Балажіц всі 90 хвилин так і провів на лаві запасних, яка цього разу мала незвичний вигляд. Поряд із Сергієм Зеньовим, Сандро Ґурулі та вже згаданим Балажіцем, в резерві окрім молодого захисника Степана Гірського, який з зими тренується з основною командою, було й двоє гравців молодіжної команди – універсал Павло Гордійчук та центрфорвард таранного типу Олексій Омельченко, які непогано себе зарекомендували в останніх іграх першості України.
Відбулися певні зміни і в стартовому складі. Так, місце у воротах цього разу зайняв Андрій Тлумак. На флангах оборони звично грали Ігор Ощипко і Артем Федецький, який повернувся в гру після двоматчевої дискваліфікації. А пару центральних захисників склали Борха Гомез і Тарас Петрівський, якого в середину оборони перевели з флангу. Повернувся в склад і Самсон Ґодвін, який на позиції опорника грав у парі з Андрієм Ткачуком. Групу атаки склали Ігор Худоб’як, Резван Кочіш, Денис Кожанов і Вільям Батіста. Причому бразилець діяв на вістрі атаки, а решта постійно мінялися місцями.
Гра розпочалася спокійно – стартові десять хвилин події розвивалися виключно між двома штрафними майданчиками. А на 11-й хвилині Денис Кожанов непогано пробив по воротах господарів з-за меж карного, але круглий пройшов повз праву від кіпера стійку. Цей удар для гостей так і залишився єдиним у першому таймі. Натомість донеччани до перерви пробивали чотири рази, але кожен раз круглий пролітав мимо рамки на такій відстані, що Андрій Тлумак навіть не супроводжував його поглядом. Тож цілком логічно, що на відпочинок команди пішли за двох нулів на табло.
Схоже, що в роздягальні і Олег Кононов, і Володимир Пятенко з своїми гравцями провели серйозну розмову. В усякому разі з самого початку другої половини зустрічі обидві команди додали в швидкості. Щоправда, якщо «Карпати» одразу взяли м’яч під свій контроль і почали його розігрувати на половині поля суперника, то «Металург» не приховував, що головну ставку робить на контратаки. Втім, до середини другої 45-хвилинки здавалося, що гості ось-ось дотиснуть суперника. Особливо гаряче у володіннях Олександра Бандури було на 55-й хвилині, коли після корнера у виконанні Ігоря Худоб’яка почергово по воротах головою били Вільям Батіста, Самсон Ґодвін і Андрій Ткачук. Однак оборона донеччан хоча й попала в «запару», зуміла таки відбитися.
Саме після цього епізоду в.о. головного тренера «Металурга» Володимир Пятенко, аби відсунути гру від воріт своєї команди подалі, випустив на поле замість Жозе Соареса Миколу Морозюка. І треба сказати, що із заміною він вгадав. Саме Морозюк, який, за його словами після матчу, отримав завдання активізувати гру команди в передній лінії, розпочав атаку, в завершальній фазі якої Карлен Мкртчян зробив м’яку передачу на самотнього Джордже Лазіча і той головою по цікавій траєкторії скерував м’яч під дальню стійку. 1:0 – господарі повели в рахунку, як то кажуть, на рівному місці.
Пропущений гол був абсолютно нелогічним, якщо виходити з того, як розвивалася гра. А якби в цей момент хтось сказав, що за якихось чотири хвилини «Металург» потроїть (!) свою перевагу в рахунку, то його напевно б підняли на сміх. Але трапилося саме так. На 69-й хвилині «Карпати» до Донецька прилетіли з серйозними кадровими проблемами. Через перебір жовтих карток не міг взяти участі в матчі основний центральний захисник Іван Мілошевіч. А травми залишили поза грою ще чотирьох гравців основного складу – Олега Голодюка, Лукаса, Михайла Кополовця та Грегора Балажіца. Щоправда останні двоє прибули разом з партнерами на гру, однак Кополовець за грою спостерігав з трибун стадіону «Металург» у компанії з своїм земляком та екс-партнером Василем Кобіним, а Балажіц всі 90 хвилин так і провів на лаві запасних, яка цього разу мала незвичний вигляд. Поряд із Сергієм Зеньовим, Сандро Гурулі та вже згаданим Балажіцем, в резерві окрім молодого захисника Степана Гірського, який з зими тренується з основною командою, було й двоє гравців молодіжної команди – універсал Павло Гордійчук та центрфорвард таранного типу Олексій Омельченко, які непогано себе зарекомендували в останніх іграх першості України.
Відбулися певні зміни і в стартовому складі. Так, місце у воротах цього разу зайняв Андрій Тлумак. На флангах оборони звично грали Ігор Ощипко і Артем Федецький, який повернувся в гру після двоматчевої дикваліфікації. А пару центральних захисників склали Борха Гомез і Тарас Петрівський, якого в середину оборони перевели з флангу. Повернувся в склад і Самсон Годвін, який на позиції опорника грав у парі з Андрієм Ткачуком. Групу атаки склали Ігор Худоб’як, Резван Кочіш, Денис Кожанов і Вільям Батіста. Причому бразилець діяв на вістрі атаки, а решта постійно мінялися місцями.
Гра розпочалася спокійно – стартові десять хвилин події розвивалися виключно між двома штрафними майданчиками. А на 11-й хвилині Денис Кожанов непогано пробив по воротах господарів з-за меж карного, але круглий пройшов повз праву від кіпера стійку. Цей удар для гостей так і залишився єдиним у першому таймі. Натомість донеччани до перерви пробивали чотири рази, але кожен раз круглий пролітав мимо рамки на такій відстані, що Андрій Тлумак навіть не супроводжував його поглядом. Тож цілком логічно, що на відпочинок команди пішли за двох нулів на табло.
Схоже, що в роздягальні і Олег Кононов, і Володимир П’ятенко з своїми гравцями провели серйозну розмову. В усякому разі з самого початку другої половини зустрічі обидві команди додали в швидкості. Щоправда, якщо «Карпати» одразу взяли м’яч під свій контроль і почали його розігрувати на половині поля суперника, то «Металург» не приховував, що головну ставку робить на контратаки. Втім, до середини другої 45-хвилинки здавалося, що гості ось-ось дотиснуть суперника. Особливо гаряче у володіннях Олександра Бандури було на 55-й хвилині, коли після корнера у виконанні Ігоря Худоб’яка почергово по воротах головою били Вільям Батіста, Самсон Годвін і Андрій Ткачук. Однак оборона донеччан хоча й попала в «запару», зуміла таки відбитися.
Саме після цього епізоду в.о. головного тренера «Металурга» Володимир П’ятенко, аби відсунути гру від воріт своєї команди подалі, випустив на поле замість Жозе Соареса Миколу Морозюка. І треба сказати, що із заміною він вгадав. Саме Морозюк, який, за його словами після матчу, отримав завдання активізувати гру команди в передній лінії, розпочав атаку, в завершальній фазі якої Карлен Мкртчян зробив м’яку передачу на самотнього Джордже Лазіча і той головою по цікавій траєкторії скерував м’яч під дальню стійку. 1:0 – господарі повели в рахунку, як то кажуть, на рівному місці.
Пропущений гол був абсолютно не логічним, якщо виходити з того, як розвивалася гра. А якби в цей момент хтось сказав, що за якихось чотири хвилини «Металург» потроїть (!) свою перевагу в рахунку, то його напевно б підняли на сміх. Але трапилося саме так. На 69-й хвилині Рікардо Фернандеш в дотик запустив у карний «Карпат» все того ж Лазіча і Джордже, перегравши Андрія Тлумака, оформив «дубль» – 2:0.
Якщо перший гол видався карпатівцям прикрим і в певній мірі несправедливим, то другий їх просто десь психологічно надломив. Бо нічим іншим не можна пояснити, чому Борха Гомез немов зчарований спостерігав за тим, як Рікардо Фернандеш пожонглював м’ячем і по високій дузі перекинув його через воротаря «зелено-білих» у дальній кут – 3:0. А вже потім свою обіцянку Інформаційному центру ФК «Карпати» втілив у життя В’ячеслав Чечер. Щоправда останнє слово у грі сказали «Карпати», які вже в компенсований час зуміли таки розмочити рахунок. Зеньов перевів м’яча з правого флангу на лівий, на Батісту і той пробив у дальній кут. Круглий поцілив у стійку, але першим на добиванні був Ігор Худоб’як.
1:4 – найнеприємніший рахунок для «Карпат» у нинішньому сезоні. То чому ж він мав сьогодні місце – як сказав відомий класик, хто винен і що робити? Що ж, давайте будемо розбиратися… Почнемо з першого – хто винен?
Якщо віднестися до даної ситуації виключно на емоціях, то відповідь лежить на поверхні – всі, тобто вся команда на чолі з головним тренером. Однак краще все ж відкинути емоції, образи й тому подібне, і поговорити спокійно.
«Карпати» завдання на сезон, вийти в Лігу Європи – виконали достроково. А прикра поразка від «Динамо» тиждень тому остаточно затвердила за «зелено-білими» підсумкову п’яту позицію у турнірній таблиці. Втім, карпатівці їхали до Донецька не для того, аби відбути номер. Підопічні Олега Кононова вийшли на поле з єдиною метою – досягти позитивного результату. І будемо відверті – коли не брати до уваги провальну п’ятихвилинку (з 67-ої по 71-шу), то в принципі команда грала нормально. Звичайно, десь бракувало куражу, не все виходило так, як би того нам всім хотілося, але загалом «Карпати», а не «Металург», контролювали гру. А те, що в критичний момент гри не вдалося знайти внутрішніх резервів, аби на жилах виправити ситуацію, то тут нічого дивного немає. Адже природа людини влаштована таким чином, що через «не можу», через «не йде» вона працює лише тоді, коли їй це насправді дуже потрібно. А карпатівцям, будемо відверті, сьогодні, звичайно, потрібно було давати результат, але разом з тим, це не був матч з серії «бути чи не бути». Та й потім, десь на підсвідомому рівні у гравців спрацьовує інстинкт самозбереження. Адже в них, між іншим, менше ніж через два місяці розпочнеться новий сезон, в якому на «Карпати» знову чекають Прем’єр-ліга, Кубок України і Ліга Європи. То ж зрозуміло, що хлопці десь підсвідомо бережуть сили і уникають травм. Тим більше, лазарет у нас далеко не пустий. До названих вище травмованих гравців додайте ще й Сергія Кузнецова, який в цьому році в офіційних іграх на полі ще не з’являвся.
Ми всі з розумінням ставимося до того, що в товариських іграх гравці себе бережуть, не йдуть в стики, а тренер експериментує зі складом та тактикою гри, переглядає резерв… А чим власне для «Карпат» нинішній поєдинок проти «Металурга» відрізнявся від контрольного спарингу? А тому на питання, хто винен, відповідь буде іншою – винних немає, просто саме таким чином склався цей матч. І все!
Що ж до питання, що робити, то й на нього є відповідь проста й цілком логічна: треба проаналізувати гру і зробити по ній правильні висновки, подякувати Всевишньому за те, що все це трапилося в матчі, який не мав жодного турнірного значення, і забути його, як дурний сон…
А на останок хочеться порадити всім вболівальникам «Карпат» у суботу, 21-го травня, прийти на стадіон і підтримати НАШУ, тобто СВОЮ УЛЮБЛЕНУ КОМАНДУ, а перш за все ПОДЯКУВАТИ їй за НЕЗАБУТНІЙ сезон 2010/2011 і повболівати за неї в ще одному офіційному «товариському» матчі Прем’єр-ліги. До речі, це буде всеукраїнське «зелено-біле» дербі, від якого залежить, чи гратиме «Ворскла» харизматичного Миколи Павлова у новому сезоні, як і «Карпати», в Лізі Європи.
СТАТИСТИКА МАТЧУ
«Металург» (Донецьк) – «Карпати» (Львів)
- Гольові моменти: 6 (0) – 4 (0)*
- Удари в рамку воріт: 6 (0) – 3 (0)
- Удари повз ворота: 5 (4) – 4 (1)
- Заблоковані удари: 0 (0) – 2 (0)
- Простріли і навіси: 7 (6) – 6 (2)
- Штанги: 0 (0) – 1 (0)
- Кутові: 4 (2) – 4 (2)
- Офсайди: 5 (3) – 4 (2)
- Фоли: 13 (7) – 12 (5)
* – показники першого тайму
Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua
Фото: © ФК «Металург» Д
Оригінал публікації http://fckarpaty.lviv.ua/ua/news/6418/page.html
