– Вже досить довго вболівальники цікавляться, як ти себе почуваєш…
– (Посміхається.) Дякую, все нормально. Нарешті є дійсно позитивна динаміка, серйозний прогрес. Після операції з кожним днем почуваю себе все краще та краще, але поки що все ж обмежений у рухах. Є комплекс вправ, які я виконую, але повноцінно підтримувати форму зараз важко – заважає гіпс, заважають милиці.
– Що міг би сказати про терміни відновлення?
– У перших числах червня, через три тижні, я вирушаю до Німеччини, щоб витягнути з ноги метал. Тобто, умовно кажучи, позбутися від цих палиць! (Посміхається, вказує на милиці.) Плюс реабілітаційний період – почну працювати на полі, розробляти ногу, робити перші вправи. Природно, нога атрофувалася, і м’яз тільки-тільки приживається після операції. Там вже буде залежати від того, як себе поведе організм, – думаю, приблизно за два-три тижні відновлюся. Сподіваюся, що все буде нормально, і вже наприкінці червня я сподіваюся приєднатися до команди.
– До чиїх, так би мовити, рук потрапив у Німеччині?
– Це професор, дуже гарний спеціаліст із суглобів, голеностоп, колін… Він мене оперував. Але реабілітаційний центр, куди я піду, – щось інше. Це фактично центр спортивної реабілітації, де я буду відновлюватися, після того як витягнуть метал і я позбудуся лангети з милицями.
– До операції ти літав до Франції. Як там були справи?
– Там, до речі, був подібний центр спортивної реабілітації.Тобто це не те місце, де ставлять діагноз. Там йде робота над фізичною підготовкою.
– Ти пам’ятаєш той епізод у грі з “Волинню”, коли отримав пошкодження?
– Так, звичайно. Я підкотився під нападаючого, вибив м’яч. Але епізод був абсолютно нешкідливим! Я трохи підвернув ногу, футболіст всією масою навалився на неї – у цей момент відчув різкий біль…
– Але ти рвався догравати і пішов у напад, щоб хоча б просто перебувати на полі…
– У нас тоді були використані всі заміни. Я повернувся на поле, постояв дві хвилинки і пішов, тому що було дуже складно наступати на ногу. Я робив спроби встигнути відновитися, особливо до матчу з “Барселоною”, тренувався…
– У скороченому режимі?
– Я начебто і готувався, але це були полегшені тренування – на індивідуальному рівні, мабуть, відсотків тридцять максимум. У будь-якому випадку, я працював через больові відчуття. Потім була Франція, яка, на жаль, не допомогла. Але це все не має значення. Ця травма спочатку вимагала операції, що і підтвердила консультація у Німеччині: м’яз вже був надірваний. Консервативним лікуванням при такій травмі допомогти не можна. Тільки хірургічним шляхом.
– Чи підбадьорює тебе Містер і чи підкреслює, що для тебе важливо відновитися до зборів?
– Природно, він розраховує, але ми ж чудово усвідомлюємо серйозність травми. Але Містер краще за мене розуміє, що я помічник команді – коли здоровий, коли перебуваю у формі. Тому мене ніхто не квапить. Навпаки, Містер сказав, що тут найголовніше – принцип поступовості. Я в жодному разі не повинен форсувати реабілітацію і перестрибувати з одного етапу на інший. Потрібно поступово набирати форму, входити до загальної групи, а далі вже все індивідуально!
