− Анатолію, минулий сезон “Баварія” завершила без трофеїв. Ваша ж особиста статистика − цілком пристойна: 26 ігор у чемпіонаті, шість − у Лізі чемпіонів, чотири забиті м’ячі в обох турнірах. Як оціните цей рік загалом?
− На фініші національної першості всі у клубі були задоволені тим, що “Баварія” виграла у “Ганновера” суперечку за “бронзу”, однак для такої іменитої команди, як наша, це, звичайно ж, не результат… Мої ж показники дійсно непогані. На початку сезону я кілька матчів пропустив, і саме після тих семи стартових ігор мюнхенці відстали від лідерів на 14 очок. Відтоді ми проводили внутрішню першість із думкою, що не все тепер залежатиме від нас. Але, звісно, намагалися за будь що зменшити відрив.
− 2010-й був для мюнхенців дуже вдалим. Потім команда пережила спад. Чого очікувати далі?
− Сподіваюся, після кількох кроків назад ми здійснимо ще більший поступ. Цьому, гадаю, сприятиме й зміна тренера. Перед “Баварією” завжди стоять найвищі цілі, до того ж наступного року вирішальний матч Ліги чемпіонів відбудеться на мюнхенській “Альянц Арені”. Звісно, пробитися в фінал найпрестижнішого турніру й зіграти його на рідному стадіоні хоче кожен гравець клубу. Відтак ми готові зробити все можливе, щоб реабілітуватися за результати 2011-го.
− Як ви сприйняли повернення Олега Блохіна?
− Насамперед мене тішить те, що ситуація визначилася. Всі цього з нетерпінням чекали, у специфічній ситуації перебував і Юрій Калитвинцев. Тож добре, що тепер розставлено всі крапки на “і”… Щодо Олега Блохіна, завжди приємно працювати з людиною, яку ти знаєш за попередньою роботою.
Однак незалежно від того, хто є тренерами і гравцями, завдання збірної України залишається − боротися за результат, шукаючи ту гру, яка приносила б задоволення, влаштовувала б і керівництво, і вболівальників. Ситуація у збірній особисто для мене перегукується з пертурбаціями у “Баварії”: все наче починається з нуля…
− Наскільки важливим є той факт, що з Блохіним ви досягли найкращого результату в історії збірної?
− Це, безперечно, має значення. Однак ми успішно виступили на чемпіонаті світу, але тепер маємо справу з Євро − тож на досягнутому не слід зупинятися. Звісно, приємно відчувати себе господарями майбутнього футбольного свята. Сподіваюся, цим духом перейматимуться всі мої співвітчизники, усвідомлюючи важливість цього форуму не лише для українського футболу, а й для суспільства взагалі.
Впевнений, наша країна зробить усе, щоб чемпіонат пройшов на високому рівні. Чим ближче до старту турніру, тим більш концентрованим стає це “відчуття Євро”.
− Як охарактеризуєте стиль гри французів?
− Футбол у їхньому виконанні − швидкий і агресивний, у команді достатньо технічних гравців, досвід вдало поєднується з молодістю. Аби протистояти французам, нам необхідно буде мобільно рухатися всією командою упродовж всього матчу. Вважаю, в нас хороший підбір виконавців, які доводять свій високий рівень не лише вдома, а й у міжнародних матчах.
Те, що український футбол стає сильнішим із кожним роком, добре відомо й у Франції. Скажімо, мій одноклубник Франк Рібері ставиться до України з повагою. Хоча, в розмові зі мною дав зрозуміти, що вони з партнерами налаштовуються тільки на перемогу.
− Рібері може “розраховувати” на вашу персональну опіку?
− Приглядатиму за ним. (Усміхається). Однак і крім Рібері у французів є чимало технічних та швидких гравців, тому маємо бути пильними до всіх. Франція насамперед орієнтуватиметься на атаку, що може бути козирем для нашої команди. Якщо гратимемо щільно й ефективно у відборі, позбавляючи суперника простору, матимемо хороші шанси для контратак.
